| Назва: | Дзвінниці Закарпаття |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 16,76 KB |
| Скачувань: | 9 |
Включення Закарпаття до складу Радянського Союзу посилило наступ комуністичної держави та її союзника. До липня 1947р. в Мукачівської єпархії Української греко-католицької церкви відібрано 73 цер¬кви. 27 жовтня 1947р. НКВС вчинив не¬вдалий замах на греко - католицького єпископа Теодора Ромжу, а 1 листопада того ж року його отруїли в Мукачівській лікарні. У 1948р. єпископом російської православної церкви став Макарій. Його заходами і ста¬раннями державних властей закрито греко-католицькі церкви. У січні 1949 р. почалися масові арешти греко-католицьких священи¬ків російської правос¬лавної церкви, на греко-католицизм Московський патріархат проголосив 25 серпня 1949 р. про "...добровільне возз'єднання Мукачівської єпархії з РПЦ". Заборонена Українська католицька (греко-католицька) церква перейшла в під¬пілля.
У 1988 р. в Галичині, а потім і в Закар¬патті почався рух за свободу релігії і легалі¬зацію Греко-католицької церкви. В листопаді 1988 р. греко-католикам повернено право на реєстрацію своїх громад. Вже 23 січня 1990р. у Львові був проведений Собор УГКЦ і нині вона має повноцінний духовний центр на Батьківщині. До 1990 р. на Закар¬патті зареєстровано 132 греко-католицькі громади, у 60-ти храмах служили греко-ка¬толицькі священики. У 1993р. в Ужгород¬ській кафедрі 3движення Чесного і Животворящого Хреста вперше прозвучала Служба Божа українською мовою.
В умовах незалежної України всі конфе¬сії отримали право вільного розвитку. На¬пружена ситуація зберігається у стосунках між православними і греко-католиками на Закарпатті. Точиться боротьба за храми, мо¬настирі, церковне майно. Сподіваємося, що ідея українського християнського екуменізму зніме цю напругу і всі церкви візьмуть участь у розбудові Української держави.
Розділ ІІ. Дерев’яні церкви Закарпаття
З давніх-давен українці будували з дерева.
Закарпаття, як і Українські Карпати в ці¬лому, є тим щасливим місцем, де кожна іс¬торична епоха залишила по кілька видатних пам'яток.
Карпати — місце зустрічі східної та захід¬ної церковних архітектурних традицій. Звід¬си — багатство форм культових споруд, роз¬маїття стилів та їх варіантів. Подорожній за¬хоплено спостерігатиме за змінами форм та художніх деталей дерев’яних церков від Ужка до Ясіня, від Прислопа до Сокирниці, у вер¬хоріччі Латориці, в долинах Рєпніній, Ріки, Боржави чи Тиси.
Традиційна класифікація розрізняє у За¬карпатті 5 стилів: лемківський, бойківський, гуцульський, бароковий та готичний, а також два підстилі — середньогуцульський та стиль "ампір" у верхоріччі Тересви. В межах сти¬лів розрізняємо кілька варіантів. Всі назви стилів є досить усталеними і передають зміст того чи іншого стилю, а регіони їх поширен¬ня, як звичайно, відповідають басейнам рік та долинам (наприклад, барокова церква верхоріччя Латориці, чи барокова церква до¬лини Репинки), що й зумовлювало виник¬нення стилю та його варіацій. Разом з тим терміни "бароковий", "готичний", "ампір" є вельми умовними, бо не йдеться про класичні європейські стилі, а лише про органічне за¬своєння українською архітектурою певних елементів цих стилів.
У селах верхньої течії річки Уж трапля¬ються невимовно досконалі в пропорціях бой¬ківські церкви Великоберезнянського району (північна частина колишнього Ужанського комітату). Вражає мудра стриманість кож¬ного верху, що, заламуючись ступінчастою пірамідою, здіймається догори наметом прадавньої форми. Досконала композиція з трьох зітканих з мерехтливих гонтинок верхів урівноважує, поєднує правічні стихії неба і зем¬лі: стіни зрубів, складені з грубезних колод, ніби виростають із землі, а завершення з ма¬ківками та металевими хрестами вже нале¬жить небесній стихії. На Березнянщині вісім давніх дерев'яних церков - у селах Ужок, Гусний, Сухий, Кострино, Сіль, Вишка, Чор¬ноголова, Буковцьова. З цих восьми церков п'ять — бойківського стилю з ледь помітним переходом до лемківської церкви з її високою вежею над західним зрубом бабинцем (Березнянщина є частиною закарпатської Лемківщини). Три інші церкви перероблено з бойківських на барокові. Крім того, в ра¬йоні є ще шість новіших дерев'яних церков базилічного типу. Закарпатські бойківські церкви мають велику рідню на Львівщині -близько півсотні бойківських церков у Сколівському та Турківському районах і ще кіль¬ка в Івано-Франківській області та в Польщі.
У 1988 р. в Галичині, а потім і в Закар¬патті почався рух за свободу релігії і легалі¬зацію Греко-католицької церкви. В листопаді 1988 р. греко-католикам повернено право на реєстрацію своїх громад. Вже 23 січня 1990р. у Львові був проведений Собор УГКЦ і нині вона має повноцінний духовний центр на Батьківщині. До 1990 р. на Закар¬патті зареєстровано 132 греко-католицькі громади, у 60-ти храмах служили греко-ка¬толицькі священики. У 1993р. в Ужгород¬ській кафедрі 3движення Чесного і Животворящого Хреста вперше прозвучала Служба Божа українською мовою.
В умовах незалежної України всі конфе¬сії отримали право вільного розвитку. На¬пружена ситуація зберігається у стосунках між православними і греко-католиками на Закарпатті. Точиться боротьба за храми, мо¬настирі, церковне майно. Сподіваємося, що ідея українського християнського екуменізму зніме цю напругу і всі церкви візьмуть участь у розбудові Української держави.
Розділ ІІ. Дерев’яні церкви Закарпаття
З давніх-давен українці будували з дерева.
Закарпаття, як і Українські Карпати в ці¬лому, є тим щасливим місцем, де кожна іс¬торична епоха залишила по кілька видатних пам'яток.
Карпати — місце зустрічі східної та захід¬ної церковних архітектурних традицій. Звід¬си — багатство форм культових споруд, роз¬маїття стилів та їх варіантів. Подорожній за¬хоплено спостерігатиме за змінами форм та художніх деталей дерев’яних церков від Ужка до Ясіня, від Прислопа до Сокирниці, у вер¬хоріччі Латориці, в долинах Рєпніній, Ріки, Боржави чи Тиси.
Традиційна класифікація розрізняє у За¬карпатті 5 стилів: лемківський, бойківський, гуцульський, бароковий та готичний, а також два підстилі — середньогуцульський та стиль "ампір" у верхоріччі Тересви. В межах сти¬лів розрізняємо кілька варіантів. Всі назви стилів є досить усталеними і передають зміст того чи іншого стилю, а регіони їх поширен¬ня, як звичайно, відповідають басейнам рік та долинам (наприклад, барокова церква верхоріччя Латориці, чи барокова церква до¬лини Репинки), що й зумовлювало виник¬нення стилю та його варіацій. Разом з тим терміни "бароковий", "готичний", "ампір" є вельми умовними, бо не йдеться про класичні європейські стилі, а лише про органічне за¬своєння українською архітектурою певних елементів цих стилів.
У селах верхньої течії річки Уж трапля¬ються невимовно досконалі в пропорціях бой¬ківські церкви Великоберезнянського району (північна частина колишнього Ужанського комітату). Вражає мудра стриманість кож¬ного верху, що, заламуючись ступінчастою пірамідою, здіймається догори наметом прадавньої форми. Досконала композиція з трьох зітканих з мерехтливих гонтинок верхів урівноважує, поєднує правічні стихії неба і зем¬лі: стіни зрубів, складені з грубезних колод, ніби виростають із землі, а завершення з ма¬ківками та металевими хрестами вже нале¬жить небесній стихії. На Березнянщині вісім давніх дерев'яних церков - у селах Ужок, Гусний, Сухий, Кострино, Сіль, Вишка, Чор¬ноголова, Буковцьова. З цих восьми церков п'ять — бойківського стилю з ледь помітним переходом до лемківської церкви з її високою вежею над західним зрубом бабинцем (Березнянщина є частиною закарпатської Лемківщини). Три інші церкви перероблено з бойківських на барокові. Крім того, в ра¬йоні є ще шість новіших дерев'яних церков базилічного типу. Закарпатські бойківські церкви мають велику рідню на Львівщині -близько півсотні бойківських церков у Сколівському та Турківському районах і ще кіль¬ка в Івано-Франківській області та в Польщі.
Новости загрузка новостей...