| Назва: | Дзвінниці Закарпаття |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 16,76 KB |
| Скачувань: | 9 |
Лемківські дерев'яні церкви мають над навою та вівтарем такі ж шатрові пірамідаль¬ні верхи, як і бойківські. Мабуть, це оригі¬нальна і давня форма в Українських Карпа¬тах. Над бабинцем виростає висока вежа з розвинутим бароковим завершенням. Внас¬лідок поєднання шатрових форм і барокової вежі виникло архітектурне диво — лемківська церква. Не залишилося й сліду від рівномір¬ного розподілу об'ємів, властивого бойків¬ській церкві. Вся споруда — це єдиний дина¬мічний рух, злет форм зі сходу на захід до найвищої точки вежі. Лемківські церкви, ко¬лись поширені в Мукачівському, Ужгород¬ському та Свалявському районах Закарпат¬тя, ще в XIX ст. здебільшого замінено муро¬ваними. Сприяло цьому і введення "типового проекту" мурованої базиліки, й "ідеологічний тиск" на виразно національні форми україн¬ського мистецтва. Нині збережено лише чо¬тири закарпатські лемківські церкви. З них дві — класичні: одна в Ужгороді, з села Шелестово, друга — в Київському музеї просто неба, з села Плоске. Ще одна, перероблена, стоїть у місті Свалява, а четверта, теж пере¬роблена - в селі Руська Кучава. Ще три лемківські церкви з сіл Обава, Глинянець і Медведівці були врятовані чеськими ентузі¬астами в 30-х роках і перевезені в Чехію. Лемківщина тягнеться вздовж північних (у Польщі) та південних (у Словаччині) схилів Бескидів. На словацькій Лемківщині зберег¬лося приблизно 25 лемківських церков та ще близько шести десятків у Польщі.
Найбагатша на дерев'яні церкви Воловецько-Міжгірська верховина. У Воловецькому районі (північна частина колишнього Березького комітату) збереглося 15 церков і 13 дзвінниць, у Міжгірському (північно-за¬хідна частина колишнього Марамороського комітату) - - 35 церков та 28 дзвінниць. Це земля бойків - етнічної групи українських горян, але панує тут зовсім інший стиль дере¬в'яного храму — стиль-досить пізній, що склав¬ся під впливом західних мурованих однонавних храмів з бароковою або готичною дзвінницею над входом, поширених у долинних се¬лах Закарпаття. шести десятків у Польщі.
Надзвичайно цікавою й цінною є група готичних дерев'яних церков у долині Тиси. Церкви в селах Сокирниця, Крайниково, Да-нилово, Олександрівка Хустського р-ну (західно-південна частина колишнього Мара¬мороського комітату) справляють незабутнє враження. У стрункому силуеті цих храмів їх творці, здається, зафіксували мить, коли ство¬рене руками на землі ніби долає силу тяжіння і от-от злетить стрімкою стрілою у височінь. Готичні церкви Тячівського району (Діброва, Нересниця) є трохи меншими. По долинах річок Ріки та Тереблі готичний стиль заходить аж у Міжгірський район (Негровець, Репин-не, Сухий, Рекіти, Тюшка, Обляска, Сойми, Кужбиї), а також в Іршавський (Івашковиця, Локоть) та Виноградівський (Новосели¬ця). У 1930-х роках дві готичні церкви з сіл Нижнє Селище та Холмовець перевезено в Чехію. Закарпатські готичні церкви багато чим подібні до готичних храмів та дзвінниць румунського й угорського Потисся.
Своєрідним явищем є три церкви в стилі "ампір" у верхоріччі річки Тересви (північна частина колишнього комітату Мараморош), що походять від так званих "Saalkirche". Найцікавіша з них стояла до 1939 р. у селі Лопухово. Ще одна згоріла в 1971 р. в Русь¬кій Мокрій. Збереглася єдина церква в Ні¬мецькій Мокрій, яка, очевидно інспірувала будівництв двох інших в українських селах.
На закарпатській Гуцульщині (східна час¬тина колишнього комітату Мараморош) зно¬ву відчутна традиція східного культового бу¬дівництва з його симетричним розподі¬лом об'ємів і домінуючим центральним верхом. Гуцульський стиль, подібно до бой¬ківського, справляє враження спокою та врівноваженості, підсилене горизонтальним ритмом споруди. Можливо, найкраща на всій Гуцульщині п'ятизрубна церква міс¬титься в с. Ясіня. Друга гуцульська церква стоїть у Лазещині. У гуцульських селах Івано-Франківщини кілька десятків п'ятизрубних церков являють усі можливі варіації цьо¬го стилю, але й серед такого багатства дві за¬карпатські церкви посідають визначне місце, тим більше, що всі гуцульські церкви Франківщини вкриті бляхою.
Церкви в селах Розтоки, Кваси, Луги, Білин, Стебний, Чорна Тиса, Ділове утворюють ще один стиль закарпатської гуцульської церкви, названий чеським дослідником ї. Мі-ланцем "середньогуцульським", на відміну від "північногуцульського" (Ясіня, Лазещина). Більшість церков цього стилю має в плані латинський хрест із короткими бічними рамена¬ми, в яких вгадуються розвинуті рамена п'ятизрубної церкви. Основний об'єм -- видов¬жена базиліка під двосхилим дахом з низькою баштою, вкритою шатром з маківкою. Всі ці храми порівняно нові (найстарший у с. Чор¬на Тиса -- з 1836р.). Всі стоять у долинах річок Білої і Чорної Тиси.
Найбагатша на дерев'яні церкви Воловецько-Міжгірська верховина. У Воловецькому районі (північна частина колишнього Березького комітату) збереглося 15 церков і 13 дзвінниць, у Міжгірському (північно-за¬хідна частина колишнього Марамороського комітату) - - 35 церков та 28 дзвінниць. Це земля бойків - етнічної групи українських горян, але панує тут зовсім інший стиль дере¬в'яного храму — стиль-досить пізній, що склав¬ся під впливом західних мурованих однонавних храмів з бароковою або готичною дзвінницею над входом, поширених у долинних се¬лах Закарпаття. шести десятків у Польщі.
Надзвичайно цікавою й цінною є група готичних дерев'яних церков у долині Тиси. Церкви в селах Сокирниця, Крайниково, Да-нилово, Олександрівка Хустського р-ну (західно-південна частина колишнього Мара¬мороського комітату) справляють незабутнє враження. У стрункому силуеті цих храмів їх творці, здається, зафіксували мить, коли ство¬рене руками на землі ніби долає силу тяжіння і от-от злетить стрімкою стрілою у височінь. Готичні церкви Тячівського району (Діброва, Нересниця) є трохи меншими. По долинах річок Ріки та Тереблі готичний стиль заходить аж у Міжгірський район (Негровець, Репин-не, Сухий, Рекіти, Тюшка, Обляска, Сойми, Кужбиї), а також в Іршавський (Івашковиця, Локоть) та Виноградівський (Новосели¬ця). У 1930-х роках дві готичні церкви з сіл Нижнє Селище та Холмовець перевезено в Чехію. Закарпатські готичні церкви багато чим подібні до готичних храмів та дзвінниць румунського й угорського Потисся.
Своєрідним явищем є три церкви в стилі "ампір" у верхоріччі річки Тересви (північна частина колишнього комітату Мараморош), що походять від так званих "Saalkirche". Найцікавіша з них стояла до 1939 р. у селі Лопухово. Ще одна згоріла в 1971 р. в Русь¬кій Мокрій. Збереглася єдина церква в Ні¬мецькій Мокрій, яка, очевидно інспірувала будівництв двох інших в українських селах.
На закарпатській Гуцульщині (східна час¬тина колишнього комітату Мараморош) зно¬ву відчутна традиція східного культового бу¬дівництва з його симетричним розподі¬лом об'ємів і домінуючим центральним верхом. Гуцульський стиль, подібно до бой¬ківського, справляє враження спокою та врівноваженості, підсилене горизонтальним ритмом споруди. Можливо, найкраща на всій Гуцульщині п'ятизрубна церква міс¬титься в с. Ясіня. Друга гуцульська церква стоїть у Лазещині. У гуцульських селах Івано-Франківщини кілька десятків п'ятизрубних церков являють усі можливі варіації цьо¬го стилю, але й серед такого багатства дві за¬карпатські церкви посідають визначне місце, тим більше, що всі гуцульські церкви Франківщини вкриті бляхою.
Церкви в селах Розтоки, Кваси, Луги, Білин, Стебний, Чорна Тиса, Ділове утворюють ще один стиль закарпатської гуцульської церкви, названий чеським дослідником ї. Мі-ланцем "середньогуцульським", на відміну від "північногуцульського" (Ясіня, Лазещина). Більшість церков цього стилю має в плані латинський хрест із короткими бічними рамена¬ми, в яких вгадуються розвинуті рамена п'ятизрубної церкви. Основний об'єм -- видов¬жена базиліка під двосхилим дахом з низькою баштою, вкритою шатром з маківкою. Всі ці храми порівняно нові (найстарший у с. Чор¬на Тиса -- з 1836р.). Всі стоять у долинах річок Білої і Чорної Тиси.
Новости загрузка новостей...