1 2 3 4 5 6 7 8

АЛЬОШИН Павло Федотович (16.02.1881 - 07.10.1961) - архітектор. Народився і середню освіту отримав в Києві. 1904 р. закінчив Петербурзький Інститут цивільних інженерів, під час навчання в якому надсилався за кордон для ознайомлення з архітектурою Австрії, Франції, Німеччини, Англії, Італії та Греції, прийняв участь і переміг у конкурсах на проекти зразкового чотирикласного училища в Києві та гімназії у Катеринодарі (обидва 1903 р.). В 1913 - 1917 р. навчався в Академії мистецтв в Петербурзі й отримав звання художника-архітектора.

До 1917 р. займався приватною практикою у Києві, в 1918 - 1920 рр. працював головним архітектором міста, в 1922 - 1924 рр. - губернським архітектором. Приймав участь у заснуванні в Києві архітектурного і художнього інститутів, з 1921 р. - професор (учні В. Заболотний, П. Юрченко, П. Шпара та інші). 1945 р. обраний дійсним членом Академії архітектури УРСР, з 1946 р. - доктор архітектури.

Свою творчу й будівельну працю розпочав в Петербурзі, де спорудив будинок торговельно-промислового товариства Бажанова і Чувалдіної (1907 -1909 рр., інтер'єри з участю М. Реріха і М. Врубеля).

Виконав низку конкурсних проектів: реального училища у В'ятці (1905 р.), комерційного училища в Казані (1906, 4-а премія), гімназій в Катеринбурзі, 4-х шкіл для різних міст, Міської публічної бібліотеки в Києві (всі 1909 р.), а також купецького зібрання, губернської земської управи (1913 р.), курорту-саду "Камперія-Сарич" поблизу Ласпі в Криму (1917 р., співавтор Г. Дубелір, участь - архіт. В. Яковлєв).

В залежності від призначення і містобудівної ситуації А. використовував стильові форми неоампіру, неороманіки, зрілого модерну і українського необароко.

У дореволюційний період збудував у Києві наступні споруди:

Педагогічний музей на вул. Володимирській (1909 - 1911 рр.),

Перша жіноча Ольгіївська гімназія на розі вулиць Володимирської і Фундуклеївської (1909, 1914 - 1927 рр.),

Прибутковий будинок Ф. О. Альошина на вул. Маловолодимирській № 74 (1909 - 1911 рр.),

Особняк Ковалевського на розі вулиць Єлизаветинської /тепер Пилипа Орлика № 1 і Левашовської № 15 (1911 - 1912 рр.),

Житловий будинок на вул. Володимирській № 19 - Софіївській площі (1914 - 1916 рр.),

Житловий будинок Ф. Альошина на вул. Виноградній /пізніше Академіка Богомольця № 5 (1914 р.).

Друкував наукові дослідження у професіональній пресі. Твори: Об архитектуре школьных зданий // Труды IV съезда русских зодчих в С.-Петербурге. - СПб, 1911. - С.169 - 191; О библиотеке архитекторов Викентия Ивановича и Александра Викентьевича Беретти в Киеве // Архитектурно-художественный еженедельник. - 1916. - № 18. - С. 207-213; Батько і син Беретті // АРУ. - 1938. - № 3. - С. 39-50.

Багато і плідно працював після Жовтневих подій в Харкові й Києві у формах конструктивізму й традиціоналізму. Викладав у Київському художньому інституті. Найвідоміші твори: селекційна станція в Миронівці, будинок лікаря на вул. Великій Житомирській № 17 в Києві і селище Харківського тракторного заводу.

АМБРОЖЕВИЧ Михайло Михайлович - інженер. Професійну освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі, яке закінчив 1884 р. і отримав звання цивільного інженера.

Працював на будівництві цукрових заводів України.

АМВРОСИМОВ Михайло Андрійович (1776 - 1825) - архітектор. Народився у Петербурзі. 1790 р. почав службу в Преображенському полку, з 1797 р. - вчитель архітектури і арифметики, через рік - помічник архітектора в Конторі міських будівель, а з 1799 р. викладав сільську архітектуру в Школі землеробства.

В 1802 - 1817 рр. працював губернським архітектором у Полтаві, потім за сімейними обставинами переїхав до Воронежа, де теж обіймав посаду губернського архітектора. Незабаром за клопотанням губернатора М. Г. Репніна повернувся у Полтаву, де очолював місцеву креслярню.

Твори А. - яскравий зразок української ампірної архітектури.

Мистецький доробок зодчого в Полтаві виглядає наступним чином:

Виконання генеральних планів міста (1803 і 1805 рр.),

Керівництво забудовою Круглої площі,

Первісний проект Монумента Слави на Круглій площі (1804 р., здійснений в 1805 - 1811 рр. за участю Тома де Томона і ск. Ф. Щедріна, консультанти Ф. Гордєєв, І. Мартос),

Богадільня (1808, 1820 - 1823 рр.),

Театр (1810 р.),

Робітний заїжджий двір (1812 р.),

Торговельні ряди (1812 - 1814 рр.),

Дзвіниця церкви Вшестя (1814 р.),

Житлові будинки.

Можливо проект А. було використано при будівництві Великої синагоги на вул. Гоголя № 6 (1850 р.).

Приймав участь у розробці проектів реконструкції повітових міст Полтавщини і Чернігівщини (1803 - 1805 рр., співавтор А. Карташевський).

Разом з помічниками у повітових містах збудував:

Споруди присутствених місць - 23,

Поштові будинки у 105 населених пунктах,

Лікарні у Кременчуку, Ромнах, Пирятині,

Військові казарми й лазарети у Зінькові, Гадячі, Ромнах, Хоролі, Кременчуку і Прилуках,

1 2 3 4 5 6 7 8