| Назва: | Банківський менеджмент |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 17,47 KB |
| Скачувань: | 33 |
Кінцевою метою формування структури банку є доцільність і раціональність управління всім комплексом банківської діяльності, підвищення якості послуг, що надаються клієнтам банку, продуктивності праці банківських працівників, забезпечення прибутковості банку.
Органи управління й організаційна побудова банків у чомусь збігаються, а в чомусь відрізняються від інших уставів. Головним органом управління банком є загальні збори акціонерів. Вони приймають найважливіші рішення: затверджують статут, обирають раду банку чи раду директорів (далі - рада), затверджують баланси і звіти, визначають напрям і цілі політики банку тощо.
Водночас збори акціонерів недостатньо інформовані про поточні справи банку і в багатьох випадках просто підтримують рішення, запропоновані радою банку. У зв'язку з політикою випуску дрібних акцій у великих банках на щорічних зборах акціонерів не присутня основна маса дрібних власників акцій, які передають право голосу виборним особам.
Основні питання діяльності банку вирішує рада. Вона е представницьким органом власників банку, його акціонерів і відстоює їхні інтереси. Найпершим обов'язком ради є забезпечення необхідного рівня прибутку на вкладений капітал. Водночас рада має також піклуватися про захист інтересів інших зацікавлених сторін - клієнтів банку та ін.
Рада формує виші керівні органи, що провадять практичну діяльність відповідно до її рекомендацій і вказівок. Основною функцією ради є визначення стратегічних цілей банку і формування політики.
Добір людей на керівні посади - ще одна важлива функція ради. Сучасний банк - це надзвичайно складне підприємство з високим ступенем ризику. Тому для забезпечення його успішної роботи необхідні досвідчені, професійно підготовлені і відповідальні працівники.
Робота банку покладає велику відповідальність на людей, які приймають рішення. Помилки можуть дорого коштувати. Тому в банку звичайно створюють декілька постійних комітетів, куди входять члени правління і спеціалісти банку. Більшість директорів не є банкірами, зате вони добре знають місцеві умови, специфіку галузей тощо. У комітетах директори можуть надати велику допомогу. Для розгляду поточних справ комітети збираються, як правило, щотижня. Крім того, можуть створюватися спеціальні комітети для вирішення екстраординарних питань.
ОСНОВНІ ТИПИ ОРГАН13АЦ1ЙНИХ СТРУКТУР У БАНКАХ
Організаційна структура банку є важливою складовою успішного досягнення цілей обраної стратегії. Від рівня організації банку, налагодження стосунків між керівництвом та підлеглими залежить успіх його діяльності. Дуже часто хиби в організаційних структурах призводили навіть досить потужні банки до кризових ситуацій.
Банки діють у різних ринкових умовах, спеціалізуються на наданні різних видів послуг, ставлять перед собою різні цілі, а отже, їхні організаційні структури можуть варіювати. Кожний з наявних видів організаційних структур має переваги и недоліки, які слід обов'язково враховувати у процесі вибору придатного способу організації. Обраний спосіб має сприяти найбільший відповідності банківської організації ринковим умовам, в яких вона діє, раціональній організації роботи банківських працівників усіх ланок, успішному налагодженню і виконанню всіх функцій управління, максимальному задоволенню потреб клієнтів і, нарешті, досягненню мети, що стоїть перед банком.
Існують такі типи організаційних структур:
Бюрократична модель побудови організації має три основні варіанти:
1. Функціональні організаційні структури.
2. Дивізіональні організаційні структури.
3. Організаційні структури банків, які діють на міжнародних ринках.
Адаптивні структури.
Відомі три основні види адаптивних структур:
1. Проектні структури.
2. Матричні структури.
3. Конгломерати.
Організаційні структури, що відрізняються ступенем централізації.
Ступінь централізації визначається низкою чинників, таких
як важливість і кількість управлінських рішень, що належать до компетенції нижчих управлінських ланок, ступінь контролю за їхньою діяльністю.
3.ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
Ключовим показником рівня менеджменту банківської установи є розвиненість і якість планування. Планування - це інструмент управління, який охоплює всі аспекти банківської діяльності. Але, щоб скористатися ним, керівництво мусить визнати, що планування необхідне для життєздатності банку. Для багатьох керівників ціною усвідомлення цього факту стали невикористані можливості, недоотримані доходи, фінансові втрати.
Планування - це встановлення цілей і визначення шляхів їхнього досягнення. Довгострокове планування передбачає складання стратегічного плану розвитку суб'єкта, в якому формулюються фундаментальні орієнтири діяльності, модель існування банку.
Органи управління й організаційна побудова банків у чомусь збігаються, а в чомусь відрізняються від інших уставів. Головним органом управління банком є загальні збори акціонерів. Вони приймають найважливіші рішення: затверджують статут, обирають раду банку чи раду директорів (далі - рада), затверджують баланси і звіти, визначають напрям і цілі політики банку тощо.
Водночас збори акціонерів недостатньо інформовані про поточні справи банку і в багатьох випадках просто підтримують рішення, запропоновані радою банку. У зв'язку з політикою випуску дрібних акцій у великих банках на щорічних зборах акціонерів не присутня основна маса дрібних власників акцій, які передають право голосу виборним особам.
Основні питання діяльності банку вирішує рада. Вона е представницьким органом власників банку, його акціонерів і відстоює їхні інтереси. Найпершим обов'язком ради є забезпечення необхідного рівня прибутку на вкладений капітал. Водночас рада має також піклуватися про захист інтересів інших зацікавлених сторін - клієнтів банку та ін.
Рада формує виші керівні органи, що провадять практичну діяльність відповідно до її рекомендацій і вказівок. Основною функцією ради є визначення стратегічних цілей банку і формування політики.
Добір людей на керівні посади - ще одна важлива функція ради. Сучасний банк - це надзвичайно складне підприємство з високим ступенем ризику. Тому для забезпечення його успішної роботи необхідні досвідчені, професійно підготовлені і відповідальні працівники.
Робота банку покладає велику відповідальність на людей, які приймають рішення. Помилки можуть дорого коштувати. Тому в банку звичайно створюють декілька постійних комітетів, куди входять члени правління і спеціалісти банку. Більшість директорів не є банкірами, зате вони добре знають місцеві умови, специфіку галузей тощо. У комітетах директори можуть надати велику допомогу. Для розгляду поточних справ комітети збираються, як правило, щотижня. Крім того, можуть створюватися спеціальні комітети для вирішення екстраординарних питань.
ОСНОВНІ ТИПИ ОРГАН13АЦ1ЙНИХ СТРУКТУР У БАНКАХ
Організаційна структура банку є важливою складовою успішного досягнення цілей обраної стратегії. Від рівня організації банку, налагодження стосунків між керівництвом та підлеглими залежить успіх його діяльності. Дуже часто хиби в організаційних структурах призводили навіть досить потужні банки до кризових ситуацій.
Банки діють у різних ринкових умовах, спеціалізуються на наданні різних видів послуг, ставлять перед собою різні цілі, а отже, їхні організаційні структури можуть варіювати. Кожний з наявних видів організаційних структур має переваги и недоліки, які слід обов'язково враховувати у процесі вибору придатного способу організації. Обраний спосіб має сприяти найбільший відповідності банківської організації ринковим умовам, в яких вона діє, раціональній організації роботи банківських працівників усіх ланок, успішному налагодженню і виконанню всіх функцій управління, максимальному задоволенню потреб клієнтів і, нарешті, досягненню мети, що стоїть перед банком.
Існують такі типи організаційних структур:
Бюрократична модель побудови організації має три основні варіанти:
1. Функціональні організаційні структури.
2. Дивізіональні організаційні структури.
3. Організаційні структури банків, які діють на міжнародних ринках.
Адаптивні структури.
Відомі три основні види адаптивних структур:
1. Проектні структури.
2. Матричні структури.
3. Конгломерати.
Організаційні структури, що відрізняються ступенем централізації.
Ступінь централізації визначається низкою чинників, таких
як важливість і кількість управлінських рішень, що належать до компетенції нижчих управлінських ланок, ступінь контролю за їхньою діяльністю.
3.ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
Ключовим показником рівня менеджменту банківської установи є розвиненість і якість планування. Планування - це інструмент управління, який охоплює всі аспекти банківської діяльності. Але, щоб скористатися ним, керівництво мусить визнати, що планування необхідне для життєздатності банку. Для багатьох керівників ціною усвідомлення цього факту стали невикористані можливості, недоотримані доходи, фінансові втрати.
Планування - це встановлення цілей і визначення шляхів їхнього досягнення. Довгострокове планування передбачає складання стратегічного плану розвитку суб'єкта, в якому формулюються фундаментальні орієнтири діяльності, модель існування банку.