| Назва: | Правове регулювання безпеки життєдіяльності, управління та нагляд за безпекою життєдіяльності |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 11,96 KB |
| Скачувань: | 78 |
Зокрема, в статті 14 визначені права та обов'язки учасників дорожнього руху. Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, ву¬лиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та переве¬зення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, пого¬ничі тварин.
Учасники дорожнього руху мають право на:
* безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внас¬лідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів ви¬могам безпеки руху;
* вивчення норм і правил дорожнього руху;
* отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших орга¬нізацій, а також органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України інформації про умови дорожнього руху.
Учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у разі по¬рушення з його боку чинного законодавства.
Учасники дорожнього руху зобов'язані:
> знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;
> створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і гро¬мадянам;
> виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з Законом «Про цивільну оборону України» від 3 лютого 1993 року кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій за¬безпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівниц¬тва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного ха¬рактеру.
* У статті 1 проголошено, що цивільна оборона України є держав¬ною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для
організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзви¬чайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєн¬ного характеру.
Завданнями цивільної оборони України є:
^запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походжен¬ня і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, ка¬тастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;
^оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;
^захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихій¬ного лиха та застосування засобів ураження;
^організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, сти¬хійного лиха та у воєнний час;
^організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у райо¬нах лиха і осередках ураження; ,
^створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологіч¬ним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;
^підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуаль¬ного захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.
У Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня 1998 року спрямований на забезпечення захисту життя, здоров'я та майна людей від негативного впливу іоні¬зуючих випромінювань, спричиненого практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіж¬них та рятувальних заходів і відшкодування шкоди.
* У статті 3 проголошені права людини на забезпечення захисту від впливу іонізуючих випромінювань: «Кожна людина, яка про¬живає або тимчасово перебуває на території України, має право на захист від впливу іонізуючих випромінювань. Це право забез¬печується здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впли¬ву іонізуючих випромінювань на організм людини вище встанов¬лених дозових, меж опромінення, компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок впливу іонізуючих випромінювань".
Еколого-правове регулювання ґрунтується на нормах Зако¬ну України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, який передбачає мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охоро¬ни довкілля, забезпечення екологічної безпеки.
У Законі визначені принципи охорони навколишнього середовища:
Учасники дорожнього руху мають право на:
* безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внас¬лідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів ви¬могам безпеки руху;
* вивчення норм і правил дорожнього руху;
* отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших орга¬нізацій, а також органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України інформації про умови дорожнього руху.
Учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у разі по¬рушення з його боку чинного законодавства.
Учасники дорожнього руху зобов'язані:
> знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;
> створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і гро¬мадянам;
> виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з Законом «Про цивільну оборону України» від 3 лютого 1993 року кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій за¬безпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівниц¬тва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного ха¬рактеру.
* У статті 1 проголошено, що цивільна оборона України є держав¬ною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для
організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзви¬чайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєн¬ного характеру.
Завданнями цивільної оборони України є:
^запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походжен¬ня і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, ка¬тастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;
^оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;
^захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихій¬ного лиха та застосування засобів ураження;
^організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, сти¬хійного лиха та у воєнний час;
^організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у райо¬нах лиха і осередках ураження; ,
^створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологіч¬ним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;
^підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуаль¬ного захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.
У Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня 1998 року спрямований на забезпечення захисту життя, здоров'я та майна людей від негативного впливу іоні¬зуючих випромінювань, спричиненого практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіж¬них та рятувальних заходів і відшкодування шкоди.
* У статті 3 проголошені права людини на забезпечення захисту від впливу іонізуючих випромінювань: «Кожна людина, яка про¬живає або тимчасово перебуває на території України, має право на захист від впливу іонізуючих випромінювань. Це право забез¬печується здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впли¬ву іонізуючих випромінювань на організм людини вище встанов¬лених дозових, меж опромінення, компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок впливу іонізуючих випромінювань".
Еколого-правове регулювання ґрунтується на нормах Зако¬ну України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, який передбачає мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охоро¬ни довкілля, забезпечення екологічної безпеки.
У Законі визначені принципи охорони навколишнього середовища:
Новости загрузка новостей...