| Назва: | Завдання оптимізації взаємодії людини і живої природи - стратегія майбутнього |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 8,17 KB |
| Скачувань: | 34 |
Завдання оптимізації взаємодії людини і живої природи - стратегія майбутнього
Останнім часом завдання оптимізації взаємовідносин у системі "жива природа - людина - суспільство" приділяється все більше уваги, оскільки без оптимізації цих взаємовідносин дальше існування життя на Землі стає неможливим. Всебічний аналіз перс¬пектив такої оптимізації наведений у працях О. В. Букварьової, Г. М. Алещенко, Н. ф. Реймерса (1994), матеріали яких слід вивчати детальніше. Автори справедливо вважають, що суть стратеги зводить¬ся до збереження біорозмаїтгя в біосфері за умов оптимізації існу¬вання життя.
Одним із найважливіших завдань сучасної екології є розробка стратегії збереження, поновлення (відродження) і стійкого викори¬стання біорозмаїтгя. Йдеться про створення нової стратегії взаємо¬відносин у системі "жива природа - людина", при якій би гаран¬тувалось біорозмаігтя.
У зв'язку з тим, що проблеми охорони виникають як результат діяльності людини, необхідно управляти не стільки біорозмаїття (як наслідком), а насамперед, соціально-економічними системами, які визначають (по суті) видове розмаїття в результаті діяльності людини як суспільної істоти.
Мста природних біосфер - цс досягнення максимальної продук¬тивності або швидкості накопичення речовин, енергії, інформації в системі при досягненні максимальної стабільності.
Антропогенні трансформації природних систем виражаються в підвищенні їх продуктивності за умов одночасного скорочення загальної біомаси і структури. Вони протилежні природним тенден¬ціям розвитку природних систем. Ігнорування цих природних тенден¬цій з боку соціально-економічної системи - джерело антропогенних екологічних криз на плансті-
Сьогодні екологічна криза на нашій планеті призвела до:
1) консолідації людства на основі об'єктивного знання й перс-творення науки в рушійну силу суспільства;
2) усвідомлення взаємозалежності людей один від одного (модель організації суспільства);
3) безальтернативності озброєння суспільства екологічними знаннями як найважливішої умови запобігання екологічній катастро¬фі. Цс можливо лише за умови зниження "екологічного пресу" на навколишнє середовище, яке відбувається лише за правильної демог¬рафічної політики та опгимізації рівня потреб суспільства.
Ці три наслідки утворюють систему з негативним зворотним зв'язком. Розвиток перших двох - ключ до розв'язання третього.
Зараз головна мета людства зводиться до вирішення таких завдань:
- стратегія екологічного розвитку.
Обов'язкове дотримання всіх об'єктивних закономірностей розвитку природи і суспільства, особливо тих, які заперечують доко¬рінні перетворення природи понад допустимі масштаби.
Головною метою соціально-економічного розвитку повинно стати благополуччя кожної людини - максимальна тривалість життя при мінімумі хвороб і науково обгрунтованому максимумі задоволення потреб;
- виключення будь-яких конфронтацій з життя суспільства з його правовим закріпленням у масштабах планети як єдиного (цілого) організму, що функціонує в системі гармонії і порядку;
- усвідомлення факту, що майбутнє людства неможливе без природного вцггворсння природи і середовища життя на основі само-підтримування і саморегуляції;
- входження людства і його господарства у глобальні, субгло-бальні біогеохімічні цикли з підтриманням екологічного балансу на всіх рівнях організації біосфери та екосфери Землі;
- поступове цілеспрямоване, базоване на основах людської моралі та гуманних принципах регулювання народжуваності до рівня відповідності чисельності народонаселення наявному природно-ре¬сурсному потенціалу планети. Розумний перерозподіл людей по планеті протягом сміграційно-імміграційних процесів;
- подальша всесвітня інтеграція промисловості і сільського господарства за умов усвідомлення закону опгимальності; крайності у розмірах господарських одиниць небезпечні екологічно і нераціо¬нальні економічно;
- вироблення еколого-соціально-економінчого механізму пре¬вентивного збереження мінімуму природно-ресурсного потенціалу суспільства; інвентаризація природних ресурсів, їх якості й динаміки, квотування використання для регіонів (держав) і санкцій за їх пору¬шення;
- вироблення узгодженої і глобально виведеної оцінки і ціни природних ресурсів та способів підтримання середовища життя і квот,порядку оплачування; включення репродукування природи в соціаль-но-скономічні механізми функціонування світового господарства з автоматизацією зворотних зв'язків у системі "природа - людина";
- розробка стратегії глобального природокористування розрахо¬вана на довгочасну перспективу, головне завдання якої - оздоров¬лення середовища проживання людини, запобігання будь-яким еко¬логічним катастрофам і досягнення режиму саморегулювання за допомогою регіональної та глобальної екосистем;
- включення механізмів "батога і пряника", коли оптимальна з позиції екології поведінка індивіда або групи людей повинна стати вигідною в усіх відношеннях;
Останнім часом завдання оптимізації взаємовідносин у системі "жива природа - людина - суспільство" приділяється все більше уваги, оскільки без оптимізації цих взаємовідносин дальше існування життя на Землі стає неможливим. Всебічний аналіз перс¬пектив такої оптимізації наведений у працях О. В. Букварьової, Г. М. Алещенко, Н. ф. Реймерса (1994), матеріали яких слід вивчати детальніше. Автори справедливо вважають, що суть стратеги зводить¬ся до збереження біорозмаїтгя в біосфері за умов оптимізації існу¬вання життя.
Одним із найважливіших завдань сучасної екології є розробка стратегії збереження, поновлення (відродження) і стійкого викори¬стання біорозмаїтгя. Йдеться про створення нової стратегії взаємо¬відносин у системі "жива природа - людина", при якій би гаран¬тувалось біорозмаігтя.
У зв'язку з тим, що проблеми охорони виникають як результат діяльності людини, необхідно управляти не стільки біорозмаїття (як наслідком), а насамперед, соціально-економічними системами, які визначають (по суті) видове розмаїття в результаті діяльності людини як суспільної істоти.
Мста природних біосфер - цс досягнення максимальної продук¬тивності або швидкості накопичення речовин, енергії, інформації в системі при досягненні максимальної стабільності.
Антропогенні трансформації природних систем виражаються в підвищенні їх продуктивності за умов одночасного скорочення загальної біомаси і структури. Вони протилежні природним тенден¬ціям розвитку природних систем. Ігнорування цих природних тенден¬цій з боку соціально-економічної системи - джерело антропогенних екологічних криз на плансті-
Сьогодні екологічна криза на нашій планеті призвела до:
1) консолідації людства на основі об'єктивного знання й перс-творення науки в рушійну силу суспільства;
2) усвідомлення взаємозалежності людей один від одного (модель організації суспільства);
3) безальтернативності озброєння суспільства екологічними знаннями як найважливішої умови запобігання екологічній катастро¬фі. Цс можливо лише за умови зниження "екологічного пресу" на навколишнє середовище, яке відбувається лише за правильної демог¬рафічної політики та опгимізації рівня потреб суспільства.
Ці три наслідки утворюють систему з негативним зворотним зв'язком. Розвиток перших двох - ключ до розв'язання третього.
Зараз головна мета людства зводиться до вирішення таких завдань:
- стратегія екологічного розвитку.
Обов'язкове дотримання всіх об'єктивних закономірностей розвитку природи і суспільства, особливо тих, які заперечують доко¬рінні перетворення природи понад допустимі масштаби.
Головною метою соціально-економічного розвитку повинно стати благополуччя кожної людини - максимальна тривалість життя при мінімумі хвороб і науково обгрунтованому максимумі задоволення потреб;
- виключення будь-яких конфронтацій з життя суспільства з його правовим закріпленням у масштабах планети як єдиного (цілого) організму, що функціонує в системі гармонії і порядку;
- усвідомлення факту, що майбутнє людства неможливе без природного вцггворсння природи і середовища життя на основі само-підтримування і саморегуляції;
- входження людства і його господарства у глобальні, субгло-бальні біогеохімічні цикли з підтриманням екологічного балансу на всіх рівнях організації біосфери та екосфери Землі;
- поступове цілеспрямоване, базоване на основах людської моралі та гуманних принципах регулювання народжуваності до рівня відповідності чисельності народонаселення наявному природно-ре¬сурсному потенціалу планети. Розумний перерозподіл людей по планеті протягом сміграційно-імміграційних процесів;
- подальша всесвітня інтеграція промисловості і сільського господарства за умов усвідомлення закону опгимальності; крайності у розмірах господарських одиниць небезпечні екологічно і нераціо¬нальні економічно;
- вироблення еколого-соціально-економінчого механізму пре¬вентивного збереження мінімуму природно-ресурсного потенціалу суспільства; інвентаризація природних ресурсів, їх якості й динаміки, квотування використання для регіонів (держав) і санкцій за їх пору¬шення;
- вироблення узгодженої і глобально виведеної оцінки і ціни природних ресурсів та способів підтримання середовища життя і квот,порядку оплачування; включення репродукування природи в соціаль-но-скономічні механізми функціонування світового господарства з автоматизацією зворотних зв'язків у системі "природа - людина";
- розробка стратегії глобального природокористування розрахо¬вана на довгочасну перспективу, головне завдання якої - оздоров¬лення середовища проживання людини, запобігання будь-яким еко¬логічним катастрофам і досягнення режиму саморегулювання за допомогою регіональної та глобальної екосистем;
- включення механізмів "батога і пряника", коли оптимальна з позиції екології поведінка індивіда або групи людей повинна стати вигідною в усіх відношеннях;
Новости загрузка новостей...