| Назва: | Надання першої медичної допомоги |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 33,35 KB |
| Скачувань: | 130 |
Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюється дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс, дихання, знижується температура тіла. Після припинення диха¬ння серце може ще деякий час скорочуватись. При зниженні температури тіла до 34-320С затьмарюється свідомість, припиняється вільне дихання, мова стає неусвідомленою.
Допомога. При легкому ступені переохолодження розігріва¬ють тіло шляхом розтирання. Дають випити кілька склянок теплої рідини.
При середньому і важкому станах енергійно розтирають тіло шерстяною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цук¬ром, 100-150г 40% спирту-ректифікату. Якщо потерпілий слабо дихає роблять штучне дихання. Після зігрівання потерпілого і відновлення життєвих функцій створюють спокій, закутують у теплий одяг.
Відмороження. Виникає тільки при тривалій дії холоду, при дотиканні ті¬ла до холодного металу на морозі, і з зрідженим повітрям або сухою вуглекис¬лотою, при підвищеній вологості і сильному вітрі, при не дуже низькій темпе¬ратурі повітря (ОС). Сприяє відмороженню загальне ослаблення організму в наслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожуються пальці рук і ніг, ніс, вуха, щоки.
Розрізняють 4 ступеня відмороження тканин:
1. Почервоніння і набряк.
2. Утворення пухирів.
3. Утворення струпа.
4. Омертвіння частин тіла.
Допомога. Розтирання і зігрівання на місці події. Бажано помістити потерпіло¬го біля джерела тепла і тут продовжити розтирання. Краще розтирати відморо¬жену частину спиртом, горілкою, одеколоном, а також рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після порожевіння відморожене місце витирають до суха, змочують
спиртом, горілкою або одеколоном. Взуття з відморожених частин тіла треба дуже акуратно зняти, якщо це не вдається зробити, треба розпороти ножем ті частини одягу або взуття, які утру¬днюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.
Перегрівання. Настає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі. Легкий ступінь - загальна слабкість, недомагання, запаморочення, нудота, по¬силена спрага, шкіра обличчя червона, вкрита потом, пульс і дихання приско¬рені, температура тіла 37,5 - 38,9°С. Середній ступінь - температура тіла 39 - 40°С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум в вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри; сильне потовиділе¬ння, посиніння губ, прискорення пульсу до 120 - 130 ударів за хвилину, часте і поверхневе дихання. Тяжкі ступені перегрівання тіла кваліфікуються по різно¬му: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, говорять про тепловий удар. Якщо довго діяли сонячні промені - сонячний удар. При цьому температура тіла піднімається вище 40°С, непритомність і втрата свідомості, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судороги, порушується серцева діяльність, може спостерігатися мимовільне сечовиділення, припиняєть¬ся дихання
Допомога. Треба покласти потерпілого в тінь або в прохолодне мі¬сце. Обмити його, облити прохолодною водою. На голову, шию, ділянки серця покласти холодний компрес, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку змочену нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зу¬пиняється дихання, треба налагодити штучне дихання.
Термічні опіки. Виникають при дії високої температури (полум'я, попада¬ння на шкіру гарячої рідини, розжарених предметів, тощо). Ознаки - залежать від тяжкості. Розрізняють
4 ступені опіків:
І - почервоніння шкіри і набряк;
II - пухирі наповнені жовтуватою рідиною;
III - утворення некрозу шкіри (струпів);
IV - обвуглювання тканин;
При великих опіках виникає шок.
Допомога. Необхідно швидко винести або вивести потерпілого з зони вогню. При займанні одягу треба негайно його зняти або накинути щось на потерпілого (покривало, мішок, тканину), тобто припинити доступ повітря до вогню. Полум'я на одязі можна гасити водою, за¬сипати піском, гасити своїм тілом (якщо качатися по землі).
При опіках першого ступеня треба промити уражені ділянки шкіри асеп¬тичними засобами, потім обробити спиртом - ректифікатом. До обпечених ді¬лянок не можна доторкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати прилиплі до місця опіку шматки одягу, не можна накладати мазі, порошки. По¬печену поверхню накривають чистою марлею. Якщо потерпілого морозить треба зігріти його: укрити, дати багато пиття. При сильних болях можна дати 100-150мл вина або горілки. При втраті свідомості в результаті отруєння чад¬ним газом треба дати понюхати нашатирний спирт. У випадку зупинки дихання треба зробити ШД.
Хімічні опіки. Виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіри і слизо¬ву оболонку концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфо¬ру. При загоранні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.
Ознаки - за глибиною ураження тканин хімічні опіки поділяються на 4 ступені:
Допомога. При легкому ступені переохолодження розігріва¬ють тіло шляхом розтирання. Дають випити кілька склянок теплої рідини.
При середньому і важкому станах енергійно розтирають тіло шерстяною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цук¬ром, 100-150г 40% спирту-ректифікату. Якщо потерпілий слабо дихає роблять штучне дихання. Після зігрівання потерпілого і відновлення життєвих функцій створюють спокій, закутують у теплий одяг.
Відмороження. Виникає тільки при тривалій дії холоду, при дотиканні ті¬ла до холодного металу на морозі, і з зрідженим повітрям або сухою вуглекис¬лотою, при підвищеній вологості і сильному вітрі, при не дуже низькій темпе¬ратурі повітря (ОС). Сприяє відмороженню загальне ослаблення організму в наслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожуються пальці рук і ніг, ніс, вуха, щоки.
Розрізняють 4 ступеня відмороження тканин:
1. Почервоніння і набряк.
2. Утворення пухирів.
3. Утворення струпа.
4. Омертвіння частин тіла.
Допомога. Розтирання і зігрівання на місці події. Бажано помістити потерпіло¬го біля джерела тепла і тут продовжити розтирання. Краще розтирати відморо¬жену частину спиртом, горілкою, одеколоном, а також рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після порожевіння відморожене місце витирають до суха, змочують
спиртом, горілкою або одеколоном. Взуття з відморожених частин тіла треба дуже акуратно зняти, якщо це не вдається зробити, треба розпороти ножем ті частини одягу або взуття, які утру¬днюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.
Перегрівання. Настає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі. Легкий ступінь - загальна слабкість, недомагання, запаморочення, нудота, по¬силена спрага, шкіра обличчя червона, вкрита потом, пульс і дихання приско¬рені, температура тіла 37,5 - 38,9°С. Середній ступінь - температура тіла 39 - 40°С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум в вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри; сильне потовиділе¬ння, посиніння губ, прискорення пульсу до 120 - 130 ударів за хвилину, часте і поверхневе дихання. Тяжкі ступені перегрівання тіла кваліфікуються по різно¬му: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, говорять про тепловий удар. Якщо довго діяли сонячні промені - сонячний удар. При цьому температура тіла піднімається вище 40°С, непритомність і втрата свідомості, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судороги, порушується серцева діяльність, може спостерігатися мимовільне сечовиділення, припиняєть¬ся дихання
Допомога. Треба покласти потерпілого в тінь або в прохолодне мі¬сце. Обмити його, облити прохолодною водою. На голову, шию, ділянки серця покласти холодний компрес, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку змочену нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зу¬пиняється дихання, треба налагодити штучне дихання.
Термічні опіки. Виникають при дії високої температури (полум'я, попада¬ння на шкіру гарячої рідини, розжарених предметів, тощо). Ознаки - залежать від тяжкості. Розрізняють
4 ступені опіків:
І - почервоніння шкіри і набряк;
II - пухирі наповнені жовтуватою рідиною;
III - утворення некрозу шкіри (струпів);
IV - обвуглювання тканин;
При великих опіках виникає шок.
Допомога. Необхідно швидко винести або вивести потерпілого з зони вогню. При займанні одягу треба негайно його зняти або накинути щось на потерпілого (покривало, мішок, тканину), тобто припинити доступ повітря до вогню. Полум'я на одязі можна гасити водою, за¬сипати піском, гасити своїм тілом (якщо качатися по землі).
При опіках першого ступеня треба промити уражені ділянки шкіри асеп¬тичними засобами, потім обробити спиртом - ректифікатом. До обпечених ді¬лянок не можна доторкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати прилиплі до місця опіку шматки одягу, не можна накладати мазі, порошки. По¬печену поверхню накривають чистою марлею. Якщо потерпілого морозить треба зігріти його: укрити, дати багато пиття. При сильних болях можна дати 100-150мл вина або горілки. При втраті свідомості в результаті отруєння чад¬ним газом треба дати понюхати нашатирний спирт. У випадку зупинки дихання треба зробити ШД.
Хімічні опіки. Виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіри і слизо¬ву оболонку концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфо¬ру. При загоранні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.
Ознаки - за глибиною ураження тканин хімічні опіки поділяються на 4 ступені: