1 2 3

У індійському епосі „Атхарва” та „Рігведа” (1500 років до н.е.) також згадується гашиш, який називається там „небесним провідником”. Індійський священний напій сома, відомий задовго до нашої ери, пили лише жерці і посвяченні. Він готувався з різних рослин і з індійськоі коноплі, з якої виготовлявся гашиш.

Поема „Рігведа”, яка вважається найграндіознішим і най древнішим релігійним твором, з усіх, що створило людство, у більш ніж ста псалмах прославляє дію соми, яка „вдягне те, що голе; вилікує те, що поранене; навчить сліпого бачити, а хромого- ходити; бідняку скаже як розбагатіти”. Сома займала визначне місце в еротичній традиції найбільш складних релігійних культів тих часів.

Масове вживання наркотиків у Європі почалось в 19 ст., у період, коли група інтелектуальних авантюристів почала експерементувати над власною свідомістю шляхом вживання наркотиків.Усе почалося з того,що французький лікар Моро де Тур, повернувшись з Алжиру, запропонував своїм друзям скуштувати „дамавеску”- печиво з гашишу. Ефект був вражаючим, особливо для групи літераторів ( до якої входили Шарль Бодлер і Теофіл Готьє). Згодом був організований дещо незвичний клуб- „Клуб любителів гашишу”. Члени цього клубу регулярно зустрічалися і вживали гашиш у дуже великих кількостях. Обидва поета увічнили свої інтимні переживання з гашишем і опіумом: Бодлер- у „Штучному раю” і поемі про гашиш; готьє пережив свої галюціпації з деяким самоаналітичним підходом: „мій слух розширив свої межі: я чув звучання кольорів: зелені, сині, червоні і жовті відтінки набігали на мене хвилями і ці хвилі не змішувалися”. Пізніше до цього клубу приєдналися інші письменники й поети, серед них Верлен і Рембо.

Відкриття ЛСД-25

1938р. швейцарському хіміку Альберту Хоффману вдалося синтезувати лізергінову кислоту, що дало поштовх до масового вживання наркотиків у кількостях, які раніше не мали прецеденту в історії людства. А в 1943 році він став першим, хто його випробував. Ось як він описав своє перше знайомство з ЛСД-25: „П’ятниця . я змушений перервати роботу в лабораторії . мене охопило якесь дивне відчуття занепокоєння і легкої оглушенності . Я вдома, лежу на підлозі і повільно занурююсь у деліріум, про який я не можу сказати, що він мені неприємний. Він характеризується виключно збуджуючими фантазіями. Я лежу у напів безтямі із заплющенними очима . мене мучать фантастичні видіння незвичайної реальності з інтенсивною грою фарб, ніби в калейдоскопі”.

Після цих експериментів наркотик був занесений у групу психозоміметичних засобів, оскільки була підтверджена його здатність викликати у людини незвичайні стани, схожі на психоз. Але результати використання ЛСД-25 показали, що „модель психозу”, викликана наркотиком, не є аналогом ендогенного психозу і ці два стани суттєво відрізняються один від іншого. Лише через декілька років інтерес психіатрів і психологів до ЛСД-25 або мескаліну зменшився. Ці наркотики і зараз знаходять застосування в психіатрії, але у більш суворій і чітко окресленних рамках конкретних паталогій.

Класифікація наркотиків:

Усі наркотики з точки зору їх походження можна розділити на дві групи: натуральні і синтетичні.

Натуральні: можуть бути заспокійливими або збуджуючі- в залежності від дії ;

Синтетичні: це всі речовини, які з’явилися після 1939р. Препарати- петидин, метадон, продукти переробки смоли і нафти.

Типи залежності:

1. Алкогольний тип: усі алкогольні напої;

2. Амфетаміновий тип: амфетамін, дексамфетамін, метамфетамін метил-фенідан, фенметразін;

3. Барбітуровий тип: барбітурати переважно королткої дії, і деякі заспокійливі засоби (хлоралгідрат, діазепам, мепробамат, метаквалон;

4. Каннабаліновий тип: препарати індійської коноплі, маріхуана (бханг, дагга. Кіф, маконга) і гашиш (ганджа, чарас);

5. Кокаїновий тип: кокаїн і листя коки;

6. Галюциногенний тип: ЛСД, ДМТ, мескалін, псилоцобін, СТП;

7. Тип Кату: препарати рослини;

8. Опіумний тип: опіум, морфін, героїн, кодеїн; синтетичні наркотики, які близькі за властивостями до морфіну (метадон, петидин);

9. Тип розчинників: ацетон, бензин, чотирьоххлористий вуглець і деякі засоби для наркозу ( ефір, хлороформ і окис азоту – „газ веселощів”

Висновок

Тема субстанції, яка лікує і приносить заспокоєння чи хворобу і смерть, повторюється як архетип у всіх культурах і протягом усіх періодів історії. Наркотики присутні і в класичних культурах і в сучасних цивілізаціях. Як і в житті диких народів- від тундри до екваторіальних джунглів,- і це свідчить про вічне прагнення людини подолати свою недосконаість і до того, щоб принаймні раз побувати, хоча б недовго, у країні ,яка існує лише у мріях. На жаль, ілюзія триває недовго, а пробудження приносить ще більше болю, ще більше відчуття відчуження. Через це наркоманія перестає бути проблемою особистості і набуває рис соціальної проблеми.

Список використаної літератури:

1 2 3