1 2

Під час наступу військ Врангеля у вересні-жовтні 1920 року Махно знову пішов на зближення з більшовиками і 2 жовтня 1920 року уклав у Старбільську воєнну-політичну угоду з командуванням Південного фронту. В ході Перекопсько-Черганської операції Червоної армії махновські загони першими форсували Сиваш. Одразу після розгрому військ Врангеля радянське командування, порушуючи підписану угоду розпочало рішучу ліквідацію частин свого недавнього союзника. З кінця листопада 1920 року до серпня 1921 року Махно вів виснажливу і запеклу боротьбу проти більшовицької влади, здійснивши ряд повстанських походів по Азовському побережжю на Дон і у Поволжжя. 28 серпня 1921 року Нестер Іванович разом із 77 бійцями перейшов кордон з Румунією. Деякий час він жив у Бухаресті, згодом у Варшаві. У вересні 1923 року Махно був заарештований у введенні переговорів з радянськими дипломатичними дипломатами, на яких обговорювалися питання про можливість підняття повстання у Західній Україні з наступним поєднанням цієї території до УРСС. У кінці 1923 року Нестор Іванович був “за неясністю доказів” звільнений. Махно із сім”єю спочаку оселився у Торні згодом у Данцінгу, де постійно перебував під наглядом поліції. У квітні 1925 року приїхав до Парижа, де жив у Венсені. Він підтримував активні зв”язки з міжнародним анархістським рухом, друкувався в “Анархическом веснике” та “Деле труда”. Помер Нестор Іванович Махно у Парижі. Урну з прахом було замуровано в стіні комунарів на кладовищі Пер-ля-Шез.

Використана література:

“Довідник з історії України” том 2

К.Бондаренко; Київ “Генеза” 1995 рік.

1 2