| Назва: | Гетьман І. Мазепа |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 20,12 KB |
| Надіслав(ла): | Xzavr |
| Опис: | Інститут підприємництва, м. Львів |
| Скачувань: | 4512 |
В цей час в Москві назрівали великі зміни. Виростав малий царевич Петро. Петро скинув з престолу свою сестру, а з нею і Голіцина, і сам став на чолі держави. Софію він заточив у монастир, а Голіцина відіслав до Сибіру, боярам порубав голови. Ходили чутки, що Петро розправиться і з Мазепою, але новий цар залишив гетьмана при його уряді. Але на Україні все ж таки почалися невеликі заворушення, відомо про лист, написаний запорожцями польському королеві з проханням заступництва перед свавіллям Москви. Хоча з того листа нічого не вийшло, але це показує, що в Україні на той час не було стовідсоткової покори царському уряду.
Були і незадоволені Мазепою. До царя постійно сипалися доноси на гетьмана, що той збирається передати Україну Польщі. В 1689 році у Варшаві з`являється якийсь чернець, що передає королю листи, буцімто від самого гетьмана, де гетьман просить прийняти Україну назад до складу Польщі. В 1690 р. в Києві появилося “предметне письмо”, в якому говориться, що Мазепа хоче віддати Україну Польщі. Хоча листи 1689 року виявилися фальшивими і було доведено, що гетьманські регалії на них було підроблено, в 1691 р. думний дяк Українцев секретно поручає генеральному писареві Кочубею поглядати за Мазепою. Але в той час Мазепа вів себе дуже обережно і, принаймі, робив вигляд вірного служіння Москві. Ходили навіть чутки, що гетьман продався цареві і хоче зруйнувати Січ.
На Запоріжжі знов стає дуже неспокійно. На Січ з усієї України починають сходитися люди, що розповідають про московське самодержавне свавілля. Зріло велике повстання, бракувало лише сильного лідера. І такий лідер знайшовся. Ним став військовий канцелярист Петро Іваненко. Він прийшов на Січ у 1692 р. і підняв запорожців проти Москви. Це повстання було дуже швидко і жорстоко придушене. Сам Іваненко втік до татар і опинився в Кизикирмені. І вже звітам писав листи запорожцям, в яких закликав до нових повситань, але тепер підкріпившись допомогою татар. Ці заклики робили шум не тільки на Запоріжжі але й по всій Україні. Люди почали масово втікати на Січ. Цим явищем сильно занепокоїлась козацька старшини. Відомі листи до Мазепи з проханням щось зробити із міським свавіллям. Саме запоріжжя також не було одностайним: одні підтримували заклики Іваненка, інші підтримували московський уряд (Москва щороку присилала на Запоріжжя гроші). Мазепа писав Кошовому, щоб той і надалі зберігав вірність Москві. Кошовий відповідав, що Запоріжжя на Москву не піде, але Хмельницький укладав мир з Москвою на рівних правах, тому вимагав в Мазепи, щоб той заступився за народ України і не допускав свавілля Москви на Українських землях.
Тим часом Петрик уже підписав договір з Кримом, по якому княжество Київське і Чернігівське разом з Військом Запоріжським складуть самостійну державу. І Петрик пішов з ордою до Запоріжжя. Зустріч Іваненка з запорожцями відбулася в Кам`янім Затоні, фортеці неподалік Січі. Кошовий не погодився йти за Петриком, але дозволив йди всім охочим. Таких набралося близько 3 тисяч. Вони проголосили Петрика гетьманом. Петрик Іваненко першим ділом випускає універсал, звернений до всього народу, де писав, що хоче визволити Україну з-під Москви і наказував готуватися до зброєної боротьби. У відповідь Мазепа висилає на Іваненка 5 полків, а сам з іншими п`яти йде слідом, крім того він висилає гінця до Москви, аби та прислала ще і своє військо. Вислані вперед полковники повідомляли, що деякі міста перейшли на бік Петрика. У Москві схвилювалися положенням в Україні, бо вже не раз отримували звістки про прихильність народу до Петрика Іваненка. Похід Петрика міг перерости в загальнонародне повстання, але закінчилося все дуже несподівано. Татари ніколи не були добрими союзникам. І тепер також вони несподівано кинули все і Іваненко залишився один. Він пішов назад з ордою і осів в Перекопі.
Подібна історія повторювалася ще декілька раз. Перший – відразу після зміни хана в Криму. Тоді Петрик Іваненко дійшов аж до Полтави, але знов, майже, без боїв повернувся назад. Ще раз Петрик з`являється в Україні 1695 року. І знов він був проголошений гетьманом, знов писав універсали, але і на цей раз татари кинули Петрика. Мазепа пообіцяв 1000 рублів тому хто вб`є Петрика Іваненка. І такий знайшовся. Якийсь Вечірченко догнав Петрика й проколов його списом, але винагороди так і не отримав, бо сам був тоді убитий.
В той час Україна була втягнута у постійні війни Москви. За наказом царя 5 тисяч козаків під командуванням генерального осавула Ломиківського йдуть на штурм Очакова. Козаки держали сторожу у фортаці на р. Самарі. Під проводом Гамалії йдуть на татар під Доматовим. Після того всього відбувається новий штурм Очакова. Лизогуб із 20 тисячами козаків йде на Бужаки за Дніпро. Відбувся, також і похід на Перекоп. Будувалися укріплення на р. Синюхи. Мазепа з козацьким військом активно підтримував Петра в Азовському поході.
Були і незадоволені Мазепою. До царя постійно сипалися доноси на гетьмана, що той збирається передати Україну Польщі. В 1689 році у Варшаві з`являється якийсь чернець, що передає королю листи, буцімто від самого гетьмана, де гетьман просить прийняти Україну назад до складу Польщі. В 1690 р. в Києві появилося “предметне письмо”, в якому говориться, що Мазепа хоче віддати Україну Польщі. Хоча листи 1689 року виявилися фальшивими і було доведено, що гетьманські регалії на них було підроблено, в 1691 р. думний дяк Українцев секретно поручає генеральному писареві Кочубею поглядати за Мазепою. Але в той час Мазепа вів себе дуже обережно і, принаймі, робив вигляд вірного служіння Москві. Ходили навіть чутки, що гетьман продався цареві і хоче зруйнувати Січ.
На Запоріжжі знов стає дуже неспокійно. На Січ з усієї України починають сходитися люди, що розповідають про московське самодержавне свавілля. Зріло велике повстання, бракувало лише сильного лідера. І такий лідер знайшовся. Ним став військовий канцелярист Петро Іваненко. Він прийшов на Січ у 1692 р. і підняв запорожців проти Москви. Це повстання було дуже швидко і жорстоко придушене. Сам Іваненко втік до татар і опинився в Кизикирмені. І вже звітам писав листи запорожцям, в яких закликав до нових повситань, але тепер підкріпившись допомогою татар. Ці заклики робили шум не тільки на Запоріжжі але й по всій Україні. Люди почали масово втікати на Січ. Цим явищем сильно занепокоїлась козацька старшини. Відомі листи до Мазепи з проханням щось зробити із міським свавіллям. Саме запоріжжя також не було одностайним: одні підтримували заклики Іваненка, інші підтримували московський уряд (Москва щороку присилала на Запоріжжя гроші). Мазепа писав Кошовому, щоб той і надалі зберігав вірність Москві. Кошовий відповідав, що Запоріжжя на Москву не піде, але Хмельницький укладав мир з Москвою на рівних правах, тому вимагав в Мазепи, щоб той заступився за народ України і не допускав свавілля Москви на Українських землях.
Тим часом Петрик уже підписав договір з Кримом, по якому княжество Київське і Чернігівське разом з Військом Запоріжським складуть самостійну державу. І Петрик пішов з ордою до Запоріжжя. Зустріч Іваненка з запорожцями відбулася в Кам`янім Затоні, фортеці неподалік Січі. Кошовий не погодився йти за Петриком, але дозволив йди всім охочим. Таких набралося близько 3 тисяч. Вони проголосили Петрика гетьманом. Петрик Іваненко першим ділом випускає універсал, звернений до всього народу, де писав, що хоче визволити Україну з-під Москви і наказував готуватися до зброєної боротьби. У відповідь Мазепа висилає на Іваненка 5 полків, а сам з іншими п`яти йде слідом, крім того він висилає гінця до Москви, аби та прислала ще і своє військо. Вислані вперед полковники повідомляли, що деякі міста перейшли на бік Петрика. У Москві схвилювалися положенням в Україні, бо вже не раз отримували звістки про прихильність народу до Петрика Іваненка. Похід Петрика міг перерости в загальнонародне повстання, але закінчилося все дуже несподівано. Татари ніколи не були добрими союзникам. І тепер також вони несподівано кинули все і Іваненко залишився один. Він пішов назад з ордою і осів в Перекопі.
Подібна історія повторювалася ще декілька раз. Перший – відразу після зміни хана в Криму. Тоді Петрик Іваненко дійшов аж до Полтави, але знов, майже, без боїв повернувся назад. Ще раз Петрик з`являється в Україні 1695 року. І знов він був проголошений гетьманом, знов писав універсали, але і на цей раз татари кинули Петрика. Мазепа пообіцяв 1000 рублів тому хто вб`є Петрика Іваненка. І такий знайшовся. Якийсь Вечірченко догнав Петрика й проколов його списом, але винагороди так і не отримав, бо сам був тоді убитий.
В той час Україна була втягнута у постійні війни Москви. За наказом царя 5 тисяч козаків під командуванням генерального осавула Ломиківського йдуть на штурм Очакова. Козаки держали сторожу у фортаці на р. Самарі. Під проводом Гамалії йдуть на татар під Доматовим. Після того всього відбувається новий штурм Очакова. Лизогуб із 20 тисячами козаків йде на Бужаки за Дніпро. Відбувся, також і похід на Перекоп. Будувалися укріплення на р. Синюхи. Мазепа з козацьким військом активно підтримував Петра в Азовському поході.