1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Дягілєвські відносини з цими незалежними бродягами музичного світу стали доброю заставою переконаності в правильному виборі напрямку для обох сторін. Для імпресаріо, на зразок Аструка і Бічама, які продюсували більшість дягілєвських сезонів в столицях Франції і Англії, гастролі трупи, яка показала можливість продюсерства в західних оперних театрах, стали фінансовою необхідністю. Бічам виявив до кінця 1910 року, коли перші 12 місяців його роботи в Ковент Гардене над постановками закінчилися, що ці спроби "повна біда", незважаючи навіть на надійний фінансовий тил. "Тепер для мене стало зрозумілим, то про що раніше я міг тільки здогадуватися, - написав Бічам, маючи за спиною багаторічний досвід в області продюсерства, - що без особливої допомоги держави або муніципалітету, приватна антреприза не може існувати на постійній основі". "Сезони приватного підприємця можуть пройти, але вони обов'язково приведуть до збитків. У випадку, якщо вам треба влаштувати сезони співаків і так далі, це просто приведе до комерційному краху, звичайно, якщо ви не мультимільйонер. Але сучасній історії не відомий факт існування мультимільйонера, що дійсно цікавиться вкладенням в музику".

4. ГЕБРІЕЛ АСТРУК ТА СЕРГІЙ ДЯГІЛЄВ

Продюсер, видавець, талановитий керівник і фундатор Театру Елісейських Полів, Гебріел Аструк знаходився на перетині Парижа і міжнародного музичного світу. Він був важливою фігурою в світі нерухомості і розваг. Його записи зберігаються в нью-йоркській Публічній бібліотеці, а також в національних архівах у Парижі. В них відтворено дивний розмах його діяльності, починаючи з 1903 року, коли його зірка засяяла в місті вогнів, і до 1913 року, коли вона ж і почала згасати від банкрутства. Його друзями були кращі співаки, композитори і імпресаріо того часу. Його музичні і театральні проекти стали історичними. У 1907 році, у Франції відбулася перша постановка "Соломії" Ріхарда Штрауса, яка принесла небачений успіх Аструку. У "Соломії" брала участь німецька трупа, а також сам композитор, який протягом всієї постановки брав в ній безпосередню участь. З цією ж постановкою, через три роки, Аструк відправився в Метрополітан Опера, де і влаштовував фестивалі в честь Моцарта, Бетховена і Берліоза. У 1907 році Аструк став фундатором і продюсером майже всіх “російських сезонів” Сергія Дягілєва. Факт про те, що в період з 1905 по 1913 роки динамічний продюсер Аструк брав участь в кожній музичній постановці Парижа - є перебільшенням.

Незважаючи на те, що сезон 1909 року став артистичним тріумфом, він був і фінансовою кризою. Касові збори, враховуючи навіть вагому допомогу російських меценатів, не змогли покрити різницю між прибутками і витратами. Внаслідок таких частих фінансових невдач, Дягілєв заборгував Аструку 86 тисяч французьких франків. Чим міцніше стояв Дягілєв, тим більше йому надавалася допомога. Яскравим прикладом цього факту стала допомога одного французького підприємця, який подарував Дягілєву 10 тисяч франків. Менш альтруістична угода, яку здійснив Аструк, показала, що крім грошей у цього продюсера було ще де-що корисливе на думці. Він допоміг Дягілєву укласти контракт з директором оперного театру в Монте-Карло Раулем Ганзбургом (Raoul Gunsbourg). Вартість контракту між Р. Ганзбургом і Дягілєвим оцінювалася в 20 тисяч франків. За умовами контракту Дягілєв повинен був продати костюми своєї трупи. Завдяки цій угоді, Р. Ганзбург зміг поставити свою версію "Івана Грозного". Ця операція повністю врятувала Дягілєва від банкрутства. А також вона зіграла на руку Аструку.

Однак Аструк зіткнувся з непередбаченою проблемою - він вичерпав всі можливі шляхи, які могли б допомогти йому заробити гроші на успіху Дягілєва. Тому Аструк почав інтенсивно шукати нові можливості. Природно його першим кроком було те, що по закінченні сезону 1909 року він відвів собі місце ексклюзивного представника російського балету на Заході. 2 серпня 1909 року він написав листа до актриси Матільди Кшессинської, у якої з Дягілєвим були натягнені стосунки, запросивши її до Парижу, щоб вона оцінила результати сезону, що завершився. Аструк писав до неї: "Я дізнався, що пан Дягілєв домовився про проведення в наступному році спектаклів в Паріс Опера. Чи Знаєте ви що-небудь про це, і чи цікавить вас ця подія?"

У випадку, якщо росіяни будуть грати в Паріжській Опері в ті ж самі вечори, коли в театрі "Chatelet" повинні пройти гастролі Метрополітан Опера, Дягілєв ставить під загрозу плани Аструка – спродюсувати найважливішу подію сезону 1910 року. "Мене непокоїть одна маленька деталь,– шаленіючи від гніву, написав Аструк Емілю Еноку (Emile Enock),– у росіянина, з яким в минулому році я вів бізнес, висточило сміливості повернутися в Париж в цьому році і скласти мені конкуренцію".

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13