| Назва: | Екологія земноводних. Особливості будови і фізіології органів земноводних |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,05 KB |
| Скачувань: | 12 |
Екологія земноводних. Особливості будови і фізіології органів земноводних
1. 11.5. Екологія земноводних. Особливості будови і фізіології органів земноводних. Основні представники. Роль та значення в житті людини. Охорона земноводних.
2. 12.1. Плазуни - перший клас наземних хребетних тварин.
3. 12.2. Основні органи плазунів. Систематичний аналіз класу плазунів.
КЛАС ЗЕМНОВОДНІ, АБО АМФІБІЇ
(AMPHIBIA)
В історії розвитку хребетних амфібії, або земноводні, були пер¬шими, далеко не досконалими наземними тваринами з дуже обме¬женими можливостями поширення на суші.
Дорослі амфібії більшу частину свого життя проводять у воді або тримаються по¬близу водойм, у вогких місцях, їх дуже просто збудовані легені не забезпечують повністю обмін газів, і функцію дихання виконує також і шкіра, а це можливо лише при умові достатньої вологості. Личинковий розвиток амфібій, як правило, відбувається у воді.
Амфібії представлені порівняно невеликою кількістю видів дрібних форм, які розподіляються між такими трьома рядами:
ряд хвостаті, до яких належать тритони, саламандри, амблі¬стома та ін.;
ряд безхвості - земляні жаби, водяні жаби та ін.;
ряд безногі - невелика група червоноподібних амфібій що риються в землі і в зв'язку з цим втратили кінцівки (черв'яки) безногі живуть у тропічному поясі Америки, Африки, Індії.
Шкіра амфібій гола; містить значну кількість багатоклітинних залоз, що виділяють слиз; у багатьох секрет шкірних залоз отруй¬ний. Шкіра має багато кровоносних судин, що зв'язане з її дихаль¬ною функцією. Від підлеглої мускулатури шкіра в багатьох місцях відокремлена великими лімфатичними просторами. Амфібії періо¬дично линяють, скидаючи старий епідерміс, як тріснутий чохол.
Внутрішній скелет характеризується рядом особливостей, що розвинулися в зв'язку з переходом до наземного способу життя. В хребті з'являються два нових відділи, яких не було в риб і які характерні для наземних хребетних,- шийний і крижо¬вий. В результаті хребет поділився на чотири від¬діли: шийний, тулубовий, крижовий і хвостовий.
Череп сучасних ам¬фібій містить багато хря¬щових і небагато кістко¬вих елементів.
У амфібій є: парні носові, лобні і тім'яні кістки; з боку черепної коробки (в слуховій ділянці) ле¬жить парна луската кістка (os squamosum). Під нюховою ділянкою розміщений парний сошник (vomer).
Язик мускулистий і в різних амфібій різної форми.
У порожнину рота у амфібій відкриваються протоки слинних залоз, секрет яких служить для змочування поживи (прямої) кишки перетворений у клоаку, куди відкриваються протоки сечостатевої системи.
Органи дихання амфібій: зябра властиве личинкам усіх сучасних амфібіям, усе життя яких проходить у воді. У решти амфібій в дорослому стані функцію дихання викону¬ють легені і шкіра. Легені амфібій примітивні.
В деяких хвостатих амфі¬бій є більш чи менш довге дихальне горло.
Cерце амфібій, як відзначалося, складається з двох тонкостінних передсердь і загального мускулистого шлуночка.
Амфібії походять від давніх кистеперих риб, плавальний пузир яких перетворився в орган повітряного дихання - легені, а плавці стали настільки масивними, що ними можна було користуватись як лапами. Ці дві особливості і стали основною передумовою для виходу на сушу. Амфібії з'явилися уже в девоні і досягли надзвичайного розквіту в кам'яновугіль¬ний період.
Типовими представниками найдавніших амфібій кам'яновугільного періоду є стегоцефали, або панцирноголові.
Стегоцефали дали початок сучасним амфібіям, а також вищим хребетним - давнім рептиліям, або плазунам.
КЛАС ПЛАЗУНИ, АБО РЕПТИЛІЇ
(REPTILIA)
Плазуни, або рептилії (ящірки, змії, крокодили, черепахи та ін.),- справжні наземні хребетні. Якщо деякі рептилії і живуть у воді, то це явище вторинне. В будові і розвитку рептилій, по¬рівняно з земноводними, сталися важливі зміни, що дали змогу рептиліям повністю порвати з водним середовищем і дуже поши¬ритися на суші.
Насамперед, у рептилій розвинулися досконаліші, ніж в амфібій, легені і кровоносна система, які забезпечують відносно ви¬сокий рівень газообміну в наземно-повітряних умовах. В зв'язку з цим шкіра втратила значення додаткового органу дихання і потреба в підтриманні її вологості відпала. Шкіра стала сухою, в ній утворилися рогові луски або щитки, що захищали тіло від висихання (і механічних пошко¬джень).
Пристосування до наземних умов ішло й іншими напрямами: стався перехід від зовнішнього до внутрішнього запліднення і виник ряд особливостей, завдяки яким зародок міг розвиватися на суші. По-перше, відкладувані реп¬тиліями яйця містять величезну кількість жовтка, який є поживою для зародка, і вкриті щільною шкірястою або вапнистою шкара¬лупою, яка добре захищає заро¬док від несприятливих зовнішніх впливів. По-друге, навколо зарод¬ка утворюються зародкові оболон¬ки, які забезпечують, з одного боку, захист зародка від висихання і механічних пошкоджень і, з другого,- його дихання киснем повітря до початку функціонування легень.
1. 11.5. Екологія земноводних. Особливості будови і фізіології органів земноводних. Основні представники. Роль та значення в житті людини. Охорона земноводних.
2. 12.1. Плазуни - перший клас наземних хребетних тварин.
3. 12.2. Основні органи плазунів. Систематичний аналіз класу плазунів.
КЛАС ЗЕМНОВОДНІ, АБО АМФІБІЇ
(AMPHIBIA)
В історії розвитку хребетних амфібії, або земноводні, були пер¬шими, далеко не досконалими наземними тваринами з дуже обме¬женими можливостями поширення на суші.
Дорослі амфібії більшу частину свого життя проводять у воді або тримаються по¬близу водойм, у вогких місцях, їх дуже просто збудовані легені не забезпечують повністю обмін газів, і функцію дихання виконує також і шкіра, а це можливо лише при умові достатньої вологості. Личинковий розвиток амфібій, як правило, відбувається у воді.
Амфібії представлені порівняно невеликою кількістю видів дрібних форм, які розподіляються між такими трьома рядами:
ряд хвостаті, до яких належать тритони, саламандри, амблі¬стома та ін.;
ряд безхвості - земляні жаби, водяні жаби та ін.;
ряд безногі - невелика група червоноподібних амфібій що риються в землі і в зв'язку з цим втратили кінцівки (черв'яки) безногі живуть у тропічному поясі Америки, Африки, Індії.
Шкіра амфібій гола; містить значну кількість багатоклітинних залоз, що виділяють слиз; у багатьох секрет шкірних залоз отруй¬ний. Шкіра має багато кровоносних судин, що зв'язане з її дихаль¬ною функцією. Від підлеглої мускулатури шкіра в багатьох місцях відокремлена великими лімфатичними просторами. Амфібії періо¬дично линяють, скидаючи старий епідерміс, як тріснутий чохол.
Внутрішній скелет характеризується рядом особливостей, що розвинулися в зв'язку з переходом до наземного способу життя. В хребті з'являються два нових відділи, яких не було в риб і які характерні для наземних хребетних,- шийний і крижо¬вий. В результаті хребет поділився на чотири від¬діли: шийний, тулубовий, крижовий і хвостовий.
Череп сучасних ам¬фібій містить багато хря¬щових і небагато кістко¬вих елементів.
У амфібій є: парні носові, лобні і тім'яні кістки; з боку черепної коробки (в слуховій ділянці) ле¬жить парна луската кістка (os squamosum). Під нюховою ділянкою розміщений парний сошник (vomer).
Язик мускулистий і в різних амфібій різної форми.
У порожнину рота у амфібій відкриваються протоки слинних залоз, секрет яких служить для змочування поживи (прямої) кишки перетворений у клоаку, куди відкриваються протоки сечостатевої системи.
Органи дихання амфібій: зябра властиве личинкам усіх сучасних амфібіям, усе життя яких проходить у воді. У решти амфібій в дорослому стані функцію дихання викону¬ють легені і шкіра. Легені амфібій примітивні.
В деяких хвостатих амфі¬бій є більш чи менш довге дихальне горло.
Cерце амфібій, як відзначалося, складається з двох тонкостінних передсердь і загального мускулистого шлуночка.
Амфібії походять від давніх кистеперих риб, плавальний пузир яких перетворився в орган повітряного дихання - легені, а плавці стали настільки масивними, що ними можна було користуватись як лапами. Ці дві особливості і стали основною передумовою для виходу на сушу. Амфібії з'явилися уже в девоні і досягли надзвичайного розквіту в кам'яновугіль¬ний період.
Типовими представниками найдавніших амфібій кам'яновугільного періоду є стегоцефали, або панцирноголові.
Стегоцефали дали початок сучасним амфібіям, а також вищим хребетним - давнім рептиліям, або плазунам.
КЛАС ПЛАЗУНИ, АБО РЕПТИЛІЇ
(REPTILIA)
Плазуни, або рептилії (ящірки, змії, крокодили, черепахи та ін.),- справжні наземні хребетні. Якщо деякі рептилії і живуть у воді, то це явище вторинне. В будові і розвитку рептилій, по¬рівняно з земноводними, сталися важливі зміни, що дали змогу рептиліям повністю порвати з водним середовищем і дуже поши¬ритися на суші.
Насамперед, у рептилій розвинулися досконаліші, ніж в амфібій, легені і кровоносна система, які забезпечують відносно ви¬сокий рівень газообміну в наземно-повітряних умовах. В зв'язку з цим шкіра втратила значення додаткового органу дихання і потреба в підтриманні її вологості відпала. Шкіра стала сухою, в ній утворилися рогові луски або щитки, що захищали тіло від висихання (і механічних пошко¬джень).
Пристосування до наземних умов ішло й іншими напрямами: стався перехід від зовнішнього до внутрішнього запліднення і виник ряд особливостей, завдяки яким зародок міг розвиватися на суші. По-перше, відкладувані реп¬тиліями яйця містять величезну кількість жовтка, який є поживою для зародка, і вкриті щільною шкірястою або вапнистою шкара¬лупою, яка добре захищає заро¬док від несприятливих зовнішніх впливів. По-друге, навколо зарод¬ка утворюються зародкові оболон¬ки, які забезпечують, з одного боку, захист зародка від висихання і механічних пошкоджень і, з другого,- його дихання киснем повітря до початку функціонування легень.
Новости загрузка новостей...