| Назва: | Помилки і процеси обману |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 8,27 KB |
| Скачувань: | 22 |
Помилки і процеси обману
ПЛАН
Помилки і процеси обману
1. Поняття помилок, їх різновиди та причини виникнення
2. Помилки та шахрайство (норматив № 7)
ПОМИЛКИ І ПРОЦЕСИ ОБМАНУ
1. Поняття помилок, їх різновиди та причини виникнення
Аудитор, який виявив помилку, невідповідність або впевнився у можливості протиправної дії, повинен визначити їхній потенційний вплив на фінансові звіти. До того, як заявити про помилку чи обман, аудитор повинен впевнитися у їх шкоді й отримати достатньо доказів на користь цього. Якщо аудитор дійде висновку, що у фінансовій звітності є помилки, він повинен наполягати на переробці звітів.
Основними причинами перекручень фінансової звітності є свідомі й несвідомі дії посадових осіб. Свідомі дії призводять до обману держави чи власників підприємств.
Несвідомі дії можуть бути наслідком недобросовісного ставлен¬ня до виконання службових обов'язків під час підготовки інформації, що може призвести до виникнення перекручень, які можна назвати помилками. Помилки виникають з причин припущення арифметич¬ної чи граматичної помилки в записах облікових даних або випад¬кового пропуску записів господарських операцій чи документів, або відображення операцій без розкриття їхнього змісту.
Обман є наслідком навмисного порушення у відображенні фінан¬сової інформації однією або декількома посадовими особами серед керівництва і службовців підприємства. Причому обман може здій¬снюватися шляхом фальсифікації, підробки чи зміни записів на ра¬хунках бухгалтерського фінансового обліку або неправильного відне¬сення до активів чи пасивів окремих статей; знищення чи пропуску окремих господарських операцій або документів тощо. Тому під час оцінювання виявлених порушень аудитор повинен визначити їх зміст та встановити помилки й обман.
Оцінюючи рівень достовірності фінансової звітності, в економічній літературі широко використовують термін "матеріальність". При цьо¬му в обліку і аудиті помилка чи пропуск вважаються матеріальними (важливими, значними), якщо внаслідок цього користувач даної звіт¬ності буде дезорієнтований щодо прийняття свого рішення або за¬знає збитків. Є три рівні матеріальності помилок і пропусків [19, с. 50].
До першого рівня відносять помилки і пропуски, суми яких малі та за своїм змістом настільки незначні, що не можуть суттєво впли¬нути на рішення користувача цієї інформації.
До другого рівня відносять матеріальні помилки і пропуски, що впливають на прийняття користувачем тих чи інших рішень, хоча внаслідок цього зовнішня звітність у цілому об'єктивно відображає реальну дійсність і є корисною.
До третього рівня матеріальності відносять помилки і пропуски в обліку і зовнішній звітності, що можуть негативно вплинути на до¬стовірність і об'єктивність звітної інформації у цілому і користувачі такої інформації можуть прийняти неправильне рішення.
Виходячи з вищевказаного, доходимо висновку, що аудит має про¬водитися так, щоб забезпечити гарантію розкриття суттєвих неточ¬ностей у бухгалтерському обліку і звітності. Тому слід розумно його спланувати.
Розрізняють два основних види неточностей: помилки і відхилення від норм. Помилка - ненавмисне перекручення даних бухгалтер¬ського обліку і звітності, а відхилення від норми, навпаки, - нав¬мисне викривлення показників обліку і звітності.
Прикладами відхилення від норми можуть служити: нестача то¬варно-матеріальних цінностей і коштів, навмисне нарощування об¬сягів реалізації продукції, особливо в період, близький до дати скла¬дання балансу, з метою збільшення сум прибутку. Як правило, ауди¬тору важче виявити відхилення від норми, ніж помилки. Це пояс¬нюється тим, що відхилення від норми виникають з причин навмис¬ної підробки, обману. Тому відповідальності аудитора за виявлення відхилень від норм приділено особливу увагу.
До відхилень від норм можна віднести навмисні пропуски обліко¬вих записів про господарські операції, перекручення підсумкових даних тощо. Наприклад, у відомості на виплату заробітної плати списано загальну суму в одному розмірі, а при підрахунку сум за особовими рахунками працівників фірми одержано меншу суму. Різниця в сумі привласнена бухгалтером. Аудитору складно вияви¬ти підробку в документах, бо адміністрація фірми робить усе можли¬ве, щоб приховати такі зловживання.
На аудиторів покладається повна відповідальність за виявлення істотних зловживань адміністрації. Трапляються випадки, коли ке¬рівник фірми вдається до виконання незаконних рішень, а потім справляє відповідний вплив на виробничі й бухгалтерські підрозді¬ли. Такий керівник, очевидно, уже набрався "гіркого досвіду" діяль¬ності в компаніях, що збанкрутували. Тому, враховуючи такі обста¬вини, аудитор доходить висновку, що ймовірність спроб подібних зловживань адміністрації досить велика. До подібних ситуацій ауди¬тору слід поставитися з особливою увагою для того, щоб викрити факти суттєвих зловживань адміністрації.
ПЛАН
Помилки і процеси обману
1. Поняття помилок, їх різновиди та причини виникнення
2. Помилки та шахрайство (норматив № 7)
ПОМИЛКИ І ПРОЦЕСИ ОБМАНУ
1. Поняття помилок, їх різновиди та причини виникнення
Аудитор, який виявив помилку, невідповідність або впевнився у можливості протиправної дії, повинен визначити їхній потенційний вплив на фінансові звіти. До того, як заявити про помилку чи обман, аудитор повинен впевнитися у їх шкоді й отримати достатньо доказів на користь цього. Якщо аудитор дійде висновку, що у фінансовій звітності є помилки, він повинен наполягати на переробці звітів.
Основними причинами перекручень фінансової звітності є свідомі й несвідомі дії посадових осіб. Свідомі дії призводять до обману держави чи власників підприємств.
Несвідомі дії можуть бути наслідком недобросовісного ставлен¬ня до виконання службових обов'язків під час підготовки інформації, що може призвести до виникнення перекручень, які можна назвати помилками. Помилки виникають з причин припущення арифметич¬ної чи граматичної помилки в записах облікових даних або випад¬кового пропуску записів господарських операцій чи документів, або відображення операцій без розкриття їхнього змісту.
Обман є наслідком навмисного порушення у відображенні фінан¬сової інформації однією або декількома посадовими особами серед керівництва і службовців підприємства. Причому обман може здій¬снюватися шляхом фальсифікації, підробки чи зміни записів на ра¬хунках бухгалтерського фінансового обліку або неправильного відне¬сення до активів чи пасивів окремих статей; знищення чи пропуску окремих господарських операцій або документів тощо. Тому під час оцінювання виявлених порушень аудитор повинен визначити їх зміст та встановити помилки й обман.
Оцінюючи рівень достовірності фінансової звітності, в економічній літературі широко використовують термін "матеріальність". При цьо¬му в обліку і аудиті помилка чи пропуск вважаються матеріальними (важливими, значними), якщо внаслідок цього користувач даної звіт¬ності буде дезорієнтований щодо прийняття свого рішення або за¬знає збитків. Є три рівні матеріальності помилок і пропусків [19, с. 50].
До першого рівня відносять помилки і пропуски, суми яких малі та за своїм змістом настільки незначні, що не можуть суттєво впли¬нути на рішення користувача цієї інформації.
До другого рівня відносять матеріальні помилки і пропуски, що впливають на прийняття користувачем тих чи інших рішень, хоча внаслідок цього зовнішня звітність у цілому об'єктивно відображає реальну дійсність і є корисною.
До третього рівня матеріальності відносять помилки і пропуски в обліку і зовнішній звітності, що можуть негативно вплинути на до¬стовірність і об'єктивність звітної інформації у цілому і користувачі такої інформації можуть прийняти неправильне рішення.
Виходячи з вищевказаного, доходимо висновку, що аудит має про¬водитися так, щоб забезпечити гарантію розкриття суттєвих неточ¬ностей у бухгалтерському обліку і звітності. Тому слід розумно його спланувати.
Розрізняють два основних види неточностей: помилки і відхилення від норм. Помилка - ненавмисне перекручення даних бухгалтер¬ського обліку і звітності, а відхилення від норми, навпаки, - нав¬мисне викривлення показників обліку і звітності.
Прикладами відхилення від норми можуть служити: нестача то¬варно-матеріальних цінностей і коштів, навмисне нарощування об¬сягів реалізації продукції, особливо в період, близький до дати скла¬дання балансу, з метою збільшення сум прибутку. Як правило, ауди¬тору важче виявити відхилення від норми, ніж помилки. Це пояс¬нюється тим, що відхилення від норми виникають з причин навмис¬ної підробки, обману. Тому відповідальності аудитора за виявлення відхилень від норм приділено особливу увагу.
До відхилень від норм можна віднести навмисні пропуски обліко¬вих записів про господарські операції, перекручення підсумкових даних тощо. Наприклад, у відомості на виплату заробітної плати списано загальну суму в одному розмірі, а при підрахунку сум за особовими рахунками працівників фірми одержано меншу суму. Різниця в сумі привласнена бухгалтером. Аудитору складно вияви¬ти підробку в документах, бо адміністрація фірми робить усе можли¬ве, щоб приховати такі зловживання.
На аудиторів покладається повна відповідальність за виявлення істотних зловживань адміністрації. Трапляються випадки, коли ке¬рівник фірми вдається до виконання незаконних рішень, а потім справляє відповідний вплив на виробничі й бухгалтерські підрозді¬ли. Такий керівник, очевидно, уже набрався "гіркого досвіду" діяль¬ності в компаніях, що збанкрутували. Тому, враховуючи такі обста¬вини, аудитор доходить висновку, що ймовірність спроб подібних зловживань адміністрації досить велика. До подібних ситуацій ауди¬тору слід поставитися з особливою увагою для того, щоб викрити факти суттєвих зловживань адміністрації.