| Назва: | Хімія і фармація |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,3 KB |
| Скачувань: | 80 |
У агропромисловому комплексі його застосовують як захисно-стимулюючий засіб для капсулювання насіння зернових, технічних і овочевих культур із метою їхньої передпосівної обробки. Важливо при цьому, що насіння можна обробляти як завчасно в умовах індивідуальних господарств, так і безпосередньо напередодні посіву.
Перший успіх змусив зробити наступний крок навчитися розробляти адсорбенти з заданими властивостями. Для цього до поверхневих атомів «прищеплюєють» всілякі хімічні сполуки, орієнтовані на адсорбцію тих чи інших радіонуклідів або інших речовин із навколишнього середовища. Піонером цих методів хімічної модифікації адсорбенту виступив академік О.Чуйко.
Українські хіміки не самотні в своїх пошуках. Дуже сильна школа модифікації поверхні адсорбентів у Московському університеті, активний Інститут хімії поверхні в Стокгольмі. Якщо порівняти їхні досягнення з нашими, можна сказати, фронт науки просувається нерівномірно. Хоча нам заважає гострий брак коштів на дослідження, у деяких галузях у нас є унікальні досягнення. Дається взнаки наш потяг до фундаментального аналізу явищ. Саме він дозволяє побачити те, що інколи недоступно для конкурентів. В українському інституті працює теоретичний відділ, зайнятий дослідженнями проблем адсорбції на атомно-молекулярному рівні. Тут у лабораторіях можна буде створювати адсорбенти цілеспрямованої дії.
Українські учені фактично працюють на нанорівні, де в найкращих лабораторіях світу атоми наносять на поверхню буквально по одному, як цеглини під час спорудження будинку. Як же українські вчені можуть конкурувати в цій галузі, якщо подібної сучасної техніки в нашій країні просто немає? Очевидно, рятівною виявилася та обставина, що атомно-силовий мікроскоп, як і сучасний лімузин, неприданий... для їзди по бездоріжжю. Такий мікроскоп прийде на допомогу лише в тому разі, якщо перед дослідником пласка поверхня з атомів, на які з допомогою надмікроскопа можна наносити атом за атомом. А хіміки мають справу з такою порізаною поверхнею, що голка атомно-силового мікроскопа її просто не в змозі просканувати. Поки що...
Ця обставина й дозволяє нашим хімікам вести боротьбу на рівних у гонках на такій пересіченій місцевості. Учені інституту регулярно публікують свої праці в провідних зарубіжних спеціалізованих журналах, видають монографії, що мають світове визнання. На відміну від деяких інших інститутів, де зарозуміло відкидають рейтинг цитування, тут запроваджено систему оцінки роботи й заохочення наукових працівників, у якій враховується ступінь цитування їхніх робіт. Є роботи з індексом цитування, що досягає 200-300. Це блискучий результат.
В Інституті хімії поверхні 300 працівників і 50 аспірантів, тут функціонує молодіжний науковий центр «Поверхня». Молодь із інших інститутів зазвичай дивує простота й довіра у стосунках між молодим і старшим поколінням у нас».
Деякі директори академічних інститутів із побоюванням дивляться на молодих дослідників: вони, ледь закінчивши аспірантуру, або перестрибують у зарубіжні лабораторії, або організовують свої МП.
Запорука успіху передусім у тому, що українські вчені займаються фундаментальними дослідженнями на сучасному напрямі нанотехнологій і наноматеріалів. Це дозволило розробити принципово нові лікарські твердотільні речовини, біологічно активні, але не шкідливі для організму. Вони біосумісні.
Перший успіх змусив зробити наступний крок навчитися розробляти адсорбенти з заданими властивостями. Для цього до поверхневих атомів «прищеплюєють» всілякі хімічні сполуки, орієнтовані на адсорбцію тих чи інших радіонуклідів або інших речовин із навколишнього середовища. Піонером цих методів хімічної модифікації адсорбенту виступив академік О.Чуйко.
Українські хіміки не самотні в своїх пошуках. Дуже сильна школа модифікації поверхні адсорбентів у Московському університеті, активний Інститут хімії поверхні в Стокгольмі. Якщо порівняти їхні досягнення з нашими, можна сказати, фронт науки просувається нерівномірно. Хоча нам заважає гострий брак коштів на дослідження, у деяких галузях у нас є унікальні досягнення. Дається взнаки наш потяг до фундаментального аналізу явищ. Саме він дозволяє побачити те, що інколи недоступно для конкурентів. В українському інституті працює теоретичний відділ, зайнятий дослідженнями проблем адсорбції на атомно-молекулярному рівні. Тут у лабораторіях можна буде створювати адсорбенти цілеспрямованої дії.
Українські учені фактично працюють на нанорівні, де в найкращих лабораторіях світу атоми наносять на поверхню буквально по одному, як цеглини під час спорудження будинку. Як же українські вчені можуть конкурувати в цій галузі, якщо подібної сучасної техніки в нашій країні просто немає? Очевидно, рятівною виявилася та обставина, що атомно-силовий мікроскоп, як і сучасний лімузин, неприданий... для їзди по бездоріжжю. Такий мікроскоп прийде на допомогу лише в тому разі, якщо перед дослідником пласка поверхня з атомів, на які з допомогою надмікроскопа можна наносити атом за атомом. А хіміки мають справу з такою порізаною поверхнею, що голка атомно-силового мікроскопа її просто не в змозі просканувати. Поки що...
Ця обставина й дозволяє нашим хімікам вести боротьбу на рівних у гонках на такій пересіченій місцевості. Учені інституту регулярно публікують свої праці в провідних зарубіжних спеціалізованих журналах, видають монографії, що мають світове визнання. На відміну від деяких інших інститутів, де зарозуміло відкидають рейтинг цитування, тут запроваджено систему оцінки роботи й заохочення наукових працівників, у якій враховується ступінь цитування їхніх робіт. Є роботи з індексом цитування, що досягає 200-300. Це блискучий результат.
В Інституті хімії поверхні 300 працівників і 50 аспірантів, тут функціонує молодіжний науковий центр «Поверхня». Молодь із інших інститутів зазвичай дивує простота й довіра у стосунках між молодим і старшим поколінням у нас».
Деякі директори академічних інститутів із побоюванням дивляться на молодих дослідників: вони, ледь закінчивши аспірантуру, або перестрибують у зарубіжні лабораторії, або організовують свої МП.
Запорука успіху передусім у тому, що українські вчені займаються фундаментальними дослідженнями на сучасному напрямі нанотехнологій і наноматеріалів. Це дозволило розробити принципово нові лікарські твердотільні речовини, біологічно активні, але не шкідливі для організму. Вони біосумісні.