реферат на тему: КУЛЬТУРА XX ст
Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> реферат на тему: КУЛЬТУРА XX ст

КУЛЬТУРА XX ст / сторінка 3

Назва:
КУЛЬТУРА XX ст
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,56 KB
Завантажень:
121
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Як антитеза їм для забезпечення функціонування політичних систем, що виникли на постреволюційному просторі, утворюються тоталітарні культури. Найяскравіші — культури СРСР та Німеччини кінця 20-30-х років. Обидві вони базувалися на одній політологемі — побудова соціалізму. У СРСР будувався просто соціалізм, який передбачав надати кожній людині широкі права і можливості для самореалізації, реалізації свого наукового і творчого потенціалу, а в Німеччині — націонал-соціалізм з такою провідною тезою: усі соціальні, політичні та культурні блага мають належати лише німецькій нації. В обох державах науково обґрунтовувалась реалізація цих моделей. Особлива увага приділялась мистецтву. У СРСР письменники шукали назву для цього реалістичного напрямку. Ф. Гладков пропонував назвати його "пролетарський реалізм", В. Маяковський — "кондентиційний реалізм", О. Толстой — "монументальний реалізм", В. Ставський — "реалізм із соціалістичним змістом", а М. Горький запропонував назву "соціалістичний реалізм", і вона утвердилась у літературознавчій і мистецтвознавчій практиці з 1932 р. Соціалістичний реалізм передбачав втілення у творче мислення романтики, мрії, яка базується на реальних подіях, образної форми історичного передбачення, яка випереджає природний хід подій. Щоправда, з часом розуміння цього терміну звузилось, з'явились догматичні трактування, бюрократичне пристосування до ролі сепаратора, який виокремлює дозволене від недозволеного. Це призводило до нівелювання мистецьких напрямків, перешкоджало повноцінній реалізації творчої особистості. Але були й ті, хто всупереч цьому завдяки своєму таланту вписали яскраву сторінку в розвиток мистецтва: М. Шолохов, О. Гончар, Гр. Тютюнник, О. Серафимович, Д. Фурманов, С. Ейзенштейн, О. Довженко, Ч. Айтматов, Г. Товстоногов, 1. Смоктуновський та багато інших, які утверджували високогуманні тенденції.

У культурно-мистецькому процесі Німеччини провідною стала інша теза: вождь та ідеологи визначалися як вище уособлення світової культури. Й. Геббельс та А. Розенберг відкинули авангардизм як симптом загнивання в науці, філософії, а особливо в мистецтві. А. Гітлер утверджував арійську культурність як єдино правильну (на противагу єврейській "тваринності"), і вивів її на рівень державної культурно-мистецької політики, "науково" обгрунтувавши у своєму творі "Mein Kampf'. Як наслідок — Німеччину залишили майже всі провідні вчені неарійського походження, а ті, хто залишився, не мали змоги працювати.

Тоталітарні культури щиро, за власним розумінням, реалізували своє міфологічно-ідеалізоване бачення системи, втілюючи його у практику. Митці на рівні розуміння ідеї реалізовували її у творах мистецтва, шукали узагальнення, які б сприймались глядачем. В окремих випадках вони підносились до рівня символу, що найпомітніше у творах перших пореволюційних років, де яскраво розповідається про романтику революційної боротьби за утвердження нового ладу (наприклад, у фільмах С. Ейзенштейна "Броненосець Потьомкін" та О. Довженка "Земля").

Протиборство двох ідеологічних систем призвело до Другої світової війни, після завершення якої настала чергова криза; після 1945 р. почалася "холодна" війна. Увесь капіталістичний світ, який прийняв митців із територій, де відбувалися воєнні події, почав використовувати їх у власних ідеологічних цілях, з метою розвалу СРСР і соціалістичного блоку, дегуманізації соціалістичного суспільства. Цю програму ґрунтовно сформулював А. Даллес: "Посіявши в СРСР хаос, ми непомітно підмінимо їх цінності на фальшиві. Ми будемо виривати духовне коріння більшовизму, споганювати і знищувати головні засади народної моральності. Ми в такий спосіб розхитуватимемо покоління за поколінням... Епізод за епізодом розігруватиметься грандіозна за своїм масштабом трагедія — загибель найнепокірнішого на землі народу, остаточного, необоротного згасання його самосвідомості.

Із літератури та мистецтва ми, наприклад, поступово витравимо їх соціальну сутність, відучимо художників, відіб'ємо у них охоту займатися зображенням, дослідженням тих процесів, які відбуваються в глибинах народних мас. Література, кіно, театри — усе відображатиме та прославлятиме найнижчі людські почуття. Ми будемо всіляко підтримувати та піднімати так званих художників, які стануть насаджувати та вдовбувати у людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, зради — словом, повної аморальності. В управлінні державою ми створимо хаос і плутанину. Ми непомітно, але активно і постійно сприятимемо самодурству чиновників, хабарництву, безпринципності.
Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему: КУЛЬТУРА XX ст

BR.com.ua © 1999-2014 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок