Скачати: Культура Візантії
Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Скачати: Культура Візантії

Культура Візантії

Скачати:* Captcha
* - щоб завантажити роботу, введіть в поле код з картинки і натисніть кнопку "Завантажити"

Назва:
Культура Візантії
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,02 KB
Завантажень:
463
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Вступ.

У цій роботі я хотів би розповісти про культуру Візантії, однієї з держав, що внесла великий вклад у розвиток культури в Європі середніх століть. В історії світової культури Візантії належить особливе, видатне місце. У художній творчості Візантія дала середньовічному світу високі образи літератури і мистецтва, що відрізнялися шляхетною добірністю форм, образним баченням думки, витонченістю естетичного мислення, глибиною філософської думки. По силі виразності і глибокої натхненності Візантія багато сторіч стояла перед усіх країн середньовічної Європи. Пряма спадкоємиця греко-римського світу й елліністичного Сходу, Візантія завжди залишалася центром своєрідної і воістину блискучої культури. Якщо намагатися відокремити візантійську культуру від культури Європи , Переднього і Близького Сходу, то найбільш важливими будуть наступні фактори :

1. У Візантії була мовна спільність (основною мовою був грецький);

2. Візантія мала релігійну спільність ( основною релігією було християнство у формі православ'я);

3. У Візантії при всій багатоетнічності, існувало етнічне ядро, що складається з греків.

4. Візантійську імперію завжди відрізняли стійка державність і централізоване керування.

Це всі, звичайно, не виключає того, що візантійська культура, що робила вплив на багато сусідніх країн, сама підпадала під культурний вплив з боку як племен і народів, що населяли її, так і суміжних їй держав. Протягом свого тисячолітнього існування Візантія зіштовхувалася з могутніми зовнішніми культурними впливами, що виходили з країн, що знаходилися на близькій їй стадії розвитку, - з Ірану, Єгипту, Сирії, Закавказзя, а пізніше латинського Заходу і Древньої Русі. З іншого боку, Візантії приходилося вступати в різноманітні культурні контакти з народами, що стояли на чи трохи на значно більш низькій стадії розвитку ( візантійці називали їхній "варварами" ).

Процес розвитку Візантії був не прямолінійним. У ньому були епохи підйому й упадку, періоди торжества прогресивних ідей і похмурі роки панування реакційних. Але паростки нового, живого, передового проростали чи рано пізно у всіх сферах життя, за всіх часів. Невичерпним джерелом культури була народна творчість. Під покривом традицій і стереотипів жило, діяло і пробивало собі дорогу новий, творчий початок.

Усю тисячолітню історію Візантії можна умовно розділити на три періоди :

1. сер.IV-пер.пол.VII ст. - період розкладання рабовласницького ладу і становлення середньовічного суспільства.

2. сер.VII-поч.XIII ст. - поява і розвиток феодалізму у Візантії.

3. XII-сер.XV ст. - останній період, що характеризується подальшим розвитком феодалізму і початком його розкладання.

Формування візантійського суспільства.

Перші сторіччя існування Візантійської держави можна розглядати як найважливіший етап у формуванні світогляду візантійського суспільства, що спиралося на традиції язичеського еллінізму і принципи християнства. У ранній Візантії новий розквіт переживає філософія неоплатонізму. З'являється ряд філософів-неоплатоників - Прокл, Діадох, Гребель, Псевдо-Діонисій Ареопагит. Неоплатонізм безпосередньо примикав і співіснував з ранньовізантійською філософською думкою. Але неоплатонізм жадав від своїх прихильників спеціальної філософської підготовки, особливого мислення, повороту мозків. Він був елітарний, тобто недоступний широким масам, у чому і позначилася його історична приреченість.

Формування християнства як філолофсько-релігійної системи було складним і тривалим процесом. Християнство впитало в себе багато філософських і релігійних навчань того часу. Християнська догматика склалася під сильним впливом не тільки близькосхідних релігійних навчань, іудаїзму, манихейства, але і неоплатонізму. Догмат про трійство божества, один з центральних догматів християнського віровчення, - це, власне кажучи переосмислена тріада неоплатоників. Однак християнство, незважаючи на наявність загальних з манихейством і неоплатонізмом рис, принципово відмінно від манихейского дуалізму і неоплатонівського монізму. Саме християнство було не тільки синкретичним релігійним навчанням, але і синтетичною філософськорелігйною системою, важливим компонентом якої були античні філософські навчання. Це, може бути, пояснює до деякої міри і те, що християнство не тільки бороло з античною філософією, але і використовувала її у своїх цілях. На зміну непримиренності християнства з усім що несло тавро язичества приходить компроміс між християнським і античним світоглядом. У самому неоплатонізмі утворилося два плини : одне - радикальне, набудоване проти християнства, інше - більш помірне. Поступово беруть верх прихильники компромісу з християнством. Йшов процес відштовхування, відокремлення й одночасно зближення, злиття неоплатонічної філософії і християнського богослов'я, що завершується поглинанням неоплатонізму християнством.
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 


Реферат на тему: Культура Візантії

BR.com.ua © 1999-2014 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок