| Назва: | Державне регулювання ведення мисливського господарства |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 131,06 KB |
| Скачувань: | 30 |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
На даний час діє більше 150 міждержавних і глобальних природоохоронних конвенцій і угод. Частина з них так чи інакше стосується тваринного світу, зокрема видів-мігрантів. В 1971 році ухвалена " Конвенція про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення, головним чином, як місце перебування водоплавних птахів". Цією конвенцією до об'єктів глобального значення віднесена Сиваська частина Азовського моря, Каркінітська, Ягорлицька і Тетерівська затоки Чорного моря, Дунайські плавні, території заповідників: "Чорноморський", "Кримський", "Дунайські плавні". Для виконання зобов'язань, взятих Україною відповідно до названої конвенції, видана постанова Кабінету Міністрів "Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення"( 1995р.).
В 1973 році у Вашингтоні підписана "Конвенція про міжнародну торгівлю видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення". Мета Конвенції – припинення (чи бодай обмеження) і контроль за міжнародною торгівлею рідкісними видами, їх опудалами, яйцями, трофеями (рогами, шкурами тощо). Додатком до Конвенції є список рідкісних видів, складений за пропозиціями держав-учасниць. Періодично його переглядають, контроль забезпечують митні служби.
З 1979 року діє підписана в Бонні Міжнародна конвенція про охорону мігруючих видів тварин. В багатьох країнах Європи, в т.ч. в Україні, реалізується цілий ряд інших міждержавних програм і проектів (під егідою і українських і міжнародних організацій та фондів). Здійснюється міжнародний мисливський туризм, для нього розроблене відповідне нормативне забезпечення. В 1996р. Україна підписала Міжнародну Бернську конвенцію про мисливське господарство.
Відновлення оптимального поголів¢я диких мисливських тварин, з наступною ефективною охороною та раціональним використанням повинні стати основними завданнями мисливської галузі. Вирішення цієї складної природо¬охоронної проблеми в межах держави можливе тільки за умови всебічного, комплексного та науково-обгрунтованого підходу на різних рівнях - починаючи з первинного мисливського колективу, завершуючи загальнодержавними та міждержавними угодами і договорами.
Україна повинна увійти до міжнародної спільноти країн, щоб внести свою частку у збереження перелітних видів птахів або тварин з міжнародної Червоної Книги, а також вести експлуатацію запасів дичини за міжнародними правилами.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЯК ГАЛУЗІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
2.1 Аналіз діяльності користувачів мисливських угідь
Івано-Франківської області
2.1.1 Загальна характеристика
Станом на 2007 р. мисливські угіддя Івано-Франківської області (загальна площа 968,7 тис.га) рішеннями Івано-Франківської обласної ради надані в користування терміном на 15 років 34-м мисливським господарствам. Є три групи користувачів мисливських угідь: 16 держлісгоспів (за ними закріплено 430,3 тис.га або 44% усіх мисливських угідь області), 8 мисливських господарств обласної організації УТМР (закріплено 416,9 тис.га або 43%), та 10 господарств інших форм власності (закріплено 121,5 тис.га або 13%). Повна інформація про користувачів мисливських угідь Івано-Франківської області подана в додатку А. З цього додатку видно, що поступово збільшується площа мисливських угідь, наданих підприємствам інших форм власності (приватні мисливські господарства, мисливські клуби та товариства).
Мисливські господарства області досить різноманітні як за розміщенням, своєю спеціалізацією, так і за площею (від 0,5 тис.га – МГ “Тисмениця” до 210,0 тис.га – мисливсько-риболовне виробниче підприємство обласної організації УТМР, дільниці якого розміщені у 8 районах області.
Мисливські господарства УТМР розміщені переважно в рівнинній та передгірській частині області і спеціалізуються на проведенні полювання на пернату і хутрову дичину для широких мас мисливців. За держлісгоспами управління лісового господарства переважно закріплені лісові угіддя, на яких проводиться ліцензійне полювання на копитних тварин (олень благородний, козуля, кабан, муфлон).
2.1.2 Економічна ефективність ведення мисливського господарства користувачами мисливських угідь області
В 1973 році у Вашингтоні підписана "Конвенція про міжнародну торгівлю видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення". Мета Конвенції – припинення (чи бодай обмеження) і контроль за міжнародною торгівлею рідкісними видами, їх опудалами, яйцями, трофеями (рогами, шкурами тощо). Додатком до Конвенції є список рідкісних видів, складений за пропозиціями держав-учасниць. Періодично його переглядають, контроль забезпечують митні служби.
З 1979 року діє підписана в Бонні Міжнародна конвенція про охорону мігруючих видів тварин. В багатьох країнах Європи, в т.ч. в Україні, реалізується цілий ряд інших міждержавних програм і проектів (під егідою і українських і міжнародних організацій та фондів). Здійснюється міжнародний мисливський туризм, для нього розроблене відповідне нормативне забезпечення. В 1996р. Україна підписала Міжнародну Бернську конвенцію про мисливське господарство.
Відновлення оптимального поголів¢я диких мисливських тварин, з наступною ефективною охороною та раціональним використанням повинні стати основними завданнями мисливської галузі. Вирішення цієї складної природо¬охоронної проблеми в межах держави можливе тільки за умови всебічного, комплексного та науково-обгрунтованого підходу на різних рівнях - починаючи з первинного мисливського колективу, завершуючи загальнодержавними та міждержавними угодами і договорами.
Україна повинна увійти до міжнародної спільноти країн, щоб внести свою частку у збереження перелітних видів птахів або тварин з міжнародної Червоної Книги, а також вести експлуатацію запасів дичини за міжнародними правилами.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЯК ГАЛУЗІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
2.1 Аналіз діяльності користувачів мисливських угідь
Івано-Франківської області
2.1.1 Загальна характеристика
Станом на 2007 р. мисливські угіддя Івано-Франківської області (загальна площа 968,7 тис.га) рішеннями Івано-Франківської обласної ради надані в користування терміном на 15 років 34-м мисливським господарствам. Є три групи користувачів мисливських угідь: 16 держлісгоспів (за ними закріплено 430,3 тис.га або 44% усіх мисливських угідь області), 8 мисливських господарств обласної організації УТМР (закріплено 416,9 тис.га або 43%), та 10 господарств інших форм власності (закріплено 121,5 тис.га або 13%). Повна інформація про користувачів мисливських угідь Івано-Франківської області подана в додатку А. З цього додатку видно, що поступово збільшується площа мисливських угідь, наданих підприємствам інших форм власності (приватні мисливські господарства, мисливські клуби та товариства).
Мисливські господарства області досить різноманітні як за розміщенням, своєю спеціалізацією, так і за площею (від 0,5 тис.га – МГ “Тисмениця” до 210,0 тис.га – мисливсько-риболовне виробниче підприємство обласної організації УТМР, дільниці якого розміщені у 8 районах області.
Мисливські господарства УТМР розміщені переважно в рівнинній та передгірській частині області і спеціалізуються на проведенні полювання на пернату і хутрову дичину для широких мас мисливців. За держлісгоспами управління лісового господарства переважно закріплені лісові угіддя, на яких проводиться ліцензійне полювання на копитних тварин (олень благородний, козуля, кабан, муфлон).
2.1.2 Економічна ефективність ведення мисливського господарства користувачами мисливських угідь області