| Назва: | Державне регулювання ведення мисливського господарства |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 131,06 KB |
| Скачувань: | 30 |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
В цілому по Україні ведення мисливського господарства носить збитковий характер і не перевищує 50% окупності. Основними джерелами прибутків є надходження від реалізації на ринку права на полювання. [8, с.10]. В Івано-Франківській області окупність мисливських господарств за останні три роки коливалась від 36% до 43%. Трудність проведення економічного аналізу полягає в тому, що мисливське господарство виступає як побічна галузь, наприклад в державних лісогосподарських підприємств лісового господарства, що не дає можливість проведення більш точної балансової оцінки. При проведенні економічного аналізу нами бралися показники, які містяться в річній статистичній звітності 2-тп (мисливство) затверджена наказом Держкомстату України від 22.06.2005 року. Потенційно збиткова та низька ефективність ведення мисливського господарства зумовлюється також низькою мотивацією до ефективності її ведення. Так, для прикладу, отримані 192 тис. грн. в 2006році від ведення мисливського господарства лісгоспами Івано-Франківського обласного управління лісового господарства становить лише 0,1% від отриманих загальних доходів, що становили в цьому році 119 504,5 тис грн. Дана пропорція доходів між веденням лісового і мисливського господарства в державних лісогосподарських підприємств практично не змінювалась і в попередні роки.
З проведених нами досліджень видно, що користувачами мисливських угідь Івано-Франківської області вкладаються відповідні кошти на ведення мисливського господарства. Проаналізувавши статистичні звіти 2-тп мисливство за останні три роки, а саме 2004-2006рр., приходимо до висновку, що найвищий показник по вкаденню коштів з розрахунку на 1 тис. га спостерігається за користувачами приватної форми власності, а також користувачами, які отримують кошти за рахунок державного бюджету. На 42% в 2004р, 35% в 2005р. 27% в 2006 році було профінансовано ведення мисливського господарства користувачами мисливських угідь, які знаходяться у відомстві Деркомлісгоспу України. Що стосується інших користувачів, то в 2005 році тільки на 6% було профінансовано товариство мисливців та рибалок України. Така ситуація з нерівномірним фінансуванням з держбюджету не сприяє конкуренції між користувачами мисливських угідь. Детальніше ситуація проілюстрована в додатку Б,В,Г,Д. Простежується зв¢язок, що фінансування з держбюджету не забезпечує підвищення ефективності ведення мисливського господарства, а швидше навпаки пригнічує. Так, при фінансуванні з держбюджету мисливських господарств, які відносяться до системи Держкомлісгоспу України, в середньому за останні три роки на 30% вони залишаються найменш продуктивними. В 2004 році Осмолодський ДЛГ був профінансований за рахунок держбюджету на суму 24,7 тис. грн, отримав надходжень 3,5 тис.грн.; в 2005 році за рахунок дербюджету отримав 48,0 тис. грн. , а надходження становили 8,8 тис. грн.; в 2006 році з держбюджету отримано 39,7 тис. грн, а надходження становили лише 9,8 тис. грн. У 2004 році надходження до витрат становили 27% , 2005 році – 32%, 2006 році – 39% ( детальніше ситуація проілюстрована в додатку, М, Н, П, тоді як користувачами мисливських угідь товариства мисливців і рибалок в 2004 році – 50%, в 2005 році – 48%, 2006 році - 54%.
Яскравим прикладом неефективного ведення мисливського господарства та неефективного державного управління є фінансування з держбюджету ДОВК „Синьогора”, яка входить в систему державного управління справами Президента України та фінансується з державного бюджету, але по галузевій лінії ,а саме, в 2004 році на 98%, в 2005 році на 99%, в 2006 році на 93%. З року в рік в цьому господарстві заробітня плата є одна з найвищих , на одного єгера припадає найменше площі мисливських угідь, що дає можливість ефективно здійснювати охорону та біотехнічні заходи, але за 2004-2006 роки ДОВК „Синьогора” зовсім не отримав прибутків від ведення мисливського господарства. З усіх мисливських користувачів лише дане мисливське господарство з року в рік демонструє нульові показники в надходженнях.
На противагу неефективного ведення господарства користувачами мисливських угідь з державною формою власності треба відзначити Рогатинський ДЛГ, який єдиний з усіх лісгоспів рентабельно веде мисливське господарство в 2004 році – 7% рентабельності, 2005 році – 15%, 2006 році – 9% і при цьому треба відзначити, що за рахунок державного бюджету майже не отримував коштів.
Такий стан державного управління (менеджменту) у сфері з фінансуванням мисливства вказує на те, що немає координації між її суб¢єктами державного управління, а також засвідчує, що державне управління носить галузевий, а не функціональний напрямок. Такий стан справ не дає можливості впровадження та менеджменту єдиної державної політики у системі мисливського господарства.
З проведених нами досліджень видно, що користувачами мисливських угідь Івано-Франківської області вкладаються відповідні кошти на ведення мисливського господарства. Проаналізувавши статистичні звіти 2-тп мисливство за останні три роки, а саме 2004-2006рр., приходимо до висновку, що найвищий показник по вкаденню коштів з розрахунку на 1 тис. га спостерігається за користувачами приватної форми власності, а також користувачами, які отримують кошти за рахунок державного бюджету. На 42% в 2004р, 35% в 2005р. 27% в 2006 році було профінансовано ведення мисливського господарства користувачами мисливських угідь, які знаходяться у відомстві Деркомлісгоспу України. Що стосується інших користувачів, то в 2005 році тільки на 6% було профінансовано товариство мисливців та рибалок України. Така ситуація з нерівномірним фінансуванням з держбюджету не сприяє конкуренції між користувачами мисливських угідь. Детальніше ситуація проілюстрована в додатку Б,В,Г,Д. Простежується зв¢язок, що фінансування з держбюджету не забезпечує підвищення ефективності ведення мисливського господарства, а швидше навпаки пригнічує. Так, при фінансуванні з держбюджету мисливських господарств, які відносяться до системи Держкомлісгоспу України, в середньому за останні три роки на 30% вони залишаються найменш продуктивними. В 2004 році Осмолодський ДЛГ був профінансований за рахунок держбюджету на суму 24,7 тис. грн, отримав надходжень 3,5 тис.грн.; в 2005 році за рахунок дербюджету отримав 48,0 тис. грн. , а надходження становили 8,8 тис. грн.; в 2006 році з держбюджету отримано 39,7 тис. грн, а надходження становили лише 9,8 тис. грн. У 2004 році надходження до витрат становили 27% , 2005 році – 32%, 2006 році – 39% ( детальніше ситуація проілюстрована в додатку, М, Н, П, тоді як користувачами мисливських угідь товариства мисливців і рибалок в 2004 році – 50%, в 2005 році – 48%, 2006 році - 54%.
Яскравим прикладом неефективного ведення мисливського господарства та неефективного державного управління є фінансування з держбюджету ДОВК „Синьогора”, яка входить в систему державного управління справами Президента України та фінансується з державного бюджету, але по галузевій лінії ,а саме, в 2004 році на 98%, в 2005 році на 99%, в 2006 році на 93%. З року в рік в цьому господарстві заробітня плата є одна з найвищих , на одного єгера припадає найменше площі мисливських угідь, що дає можливість ефективно здійснювати охорону та біотехнічні заходи, але за 2004-2006 роки ДОВК „Синьогора” зовсім не отримав прибутків від ведення мисливського господарства. З усіх мисливських користувачів лише дане мисливське господарство з року в рік демонструє нульові показники в надходженнях.
На противагу неефективного ведення господарства користувачами мисливських угідь з державною формою власності треба відзначити Рогатинський ДЛГ, який єдиний з усіх лісгоспів рентабельно веде мисливське господарство в 2004 році – 7% рентабельності, 2005 році – 15%, 2006 році – 9% і при цьому треба відзначити, що за рахунок державного бюджету майже не отримував коштів.
Такий стан державного управління (менеджменту) у сфері з фінансуванням мисливства вказує на те, що немає координації між її суб¢єктами державного управління, а також засвідчує, що державне управління носить галузевий, а не функціональний напрямок. Такий стан справ не дає можливості впровадження та менеджменту єдиної державної політики у системі мисливського господарства.