| Назва: | Державне регулювання ведення мисливського господарства |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 131,06 KB |
| Скачувань: | 31 |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
У законодавстві України, що пов¢язане з охороною та раціональним використанням тваринного світу ці терміни у розумінні різних законів тлумачаться заплутано, залежно від відомства, що готувало проект закону до подання у Верховну Раду. На сьогодні цілий ряд норм, що стосуються мисливської галузі „розкидані” по окремих законах, при цьому деякі з них викладені нечітко, що допускає на практиці їхнє неоднозначне тлумачення і дозволяє врешті-решт взагалі їх не виконувати через відсутність належного правового механізму їх реалізації. Адже завданням законодавства про тваринний світ є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, збереження і поліпшення середовища перебування диких тварин, збереження умов постійного існування видового та популяційного різноманіття тварин у стані природної волі, неволі чи напіввільних умовах. Практичне розв¢язання відзначених проблем потребує неухильного дотримання вимог законодавства про тваринний світ.
Тому в цьому підрозділі для чіткого врегулювання правових та організаційних засад у цій галузі нами зроблено вибірку всіх цих розпорошених у законодавстві норм – вони частково закріплені у Законах України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природо-заповідний фонд", "Про тваринний світ", Водному та Лісовому кодексах.
Законодавче регулювання охорони та раціонального використання тваринного світу здійснюється за трьома напрямками: охорона середовища перебування тварин; збереження генетичного фонду тваринного світу; організація раціонального користування тваринним світом. Особливістю сучасного процесу розвитку екологічного законодавства є збільшення в ньому норм, що забезпечують активне функціонування всієї системи державного управління охороною та раціональним використанням тваринного світу (нормативно-правове регулювання моніторингу, розробки екологічних програм, економічного забезпечення мисливськогосподарської діяльності тощо).
Центральне місце серед актів законодавства, що регулюють ці відносини, займає Конституція України, яка визначає основні засади цієї політики та обов¢язок держави щодо забезпечення екологічної безпеки. З огляду на цей обов'язок Конституція визначає повноваження Верховної Ради України в галузі охорони довкілля, а також Президента України та Кабінету Міністрів [ 11, статті 85, 106, 116]. Основний Закон України визнає за кожним громадянином право корис¬туватися природними об'єктами права власності народу [11, стаття13].
Згідно Конституції, природні ресурси України, в т.ч. ресурси тваринного світу, є об'єктами права власності українського народу, їх використання регулюється відповідними законодавчими актами
[ 11.8,стаття 13]. Одним з обов'язків держави є підтримання екологічної рівноваги на території України, тобто збереження природних комплексів і компонентів природних комплексів.
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991р.) визначає, що Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища; на досягнення гармонійної взаємодії природи і суспільства; на охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Серед завдань цієї політики – попередження негативного впливу діяльності людини на природу, збереження природних ресурсів та генофонду живої природи у всій його видовій та просторовій різноманітності і цілісності. Названим законом встановлені компетенція і повноваження органів державного управління, органів місцевої влади, права та обов'язки громадян; передбачено ведення державних кадастрів природних ресурсів, моніторинг природного середовища, екологічна експертиза проектів, нової техніки і технології, матеріалів, речовин, продукції на предмет її екологічної безпеки; здійснюється розробка екологічних нормативів і програм.
Законом "Про природо-заповідний фонд України" (1992)[11, с.115] на землях природо-заповідного призначення (заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища) забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може впливати на стан природного комплексу чи перешкоджає його використанню за цільовим призначенням. Природо-заповідні території функціонують і охороняються відповідно до визначеного Законом режиму. На території Івано-Франківської області функціонує Карпатський природній національний парк загальною площею більш як 50 тисяч гектарів. На даній території не ведеться мисливське господарства і полювання заборонено.
Тому в цьому підрозділі для чіткого врегулювання правових та організаційних засад у цій галузі нами зроблено вибірку всіх цих розпорошених у законодавстві норм – вони частково закріплені у Законах України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природо-заповідний фонд", "Про тваринний світ", Водному та Лісовому кодексах.
Законодавче регулювання охорони та раціонального використання тваринного світу здійснюється за трьома напрямками: охорона середовища перебування тварин; збереження генетичного фонду тваринного світу; організація раціонального користування тваринним світом. Особливістю сучасного процесу розвитку екологічного законодавства є збільшення в ньому норм, що забезпечують активне функціонування всієї системи державного управління охороною та раціональним використанням тваринного світу (нормативно-правове регулювання моніторингу, розробки екологічних програм, економічного забезпечення мисливськогосподарської діяльності тощо).
Центральне місце серед актів законодавства, що регулюють ці відносини, займає Конституція України, яка визначає основні засади цієї політики та обов¢язок держави щодо забезпечення екологічної безпеки. З огляду на цей обов'язок Конституція визначає повноваження Верховної Ради України в галузі охорони довкілля, а також Президента України та Кабінету Міністрів [ 11, статті 85, 106, 116]. Основний Закон України визнає за кожним громадянином право корис¬туватися природними об'єктами права власності народу [11, стаття13].
Згідно Конституції, природні ресурси України, в т.ч. ресурси тваринного світу, є об'єктами права власності українського народу, їх використання регулюється відповідними законодавчими актами
[ 11.8,стаття 13]. Одним з обов'язків держави є підтримання екологічної рівноваги на території України, тобто збереження природних комплексів і компонентів природних комплексів.
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991р.) визначає, що Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища; на досягнення гармонійної взаємодії природи і суспільства; на охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Серед завдань цієї політики – попередження негативного впливу діяльності людини на природу, збереження природних ресурсів та генофонду живої природи у всій його видовій та просторовій різноманітності і цілісності. Названим законом встановлені компетенція і повноваження органів державного управління, органів місцевої влади, права та обов'язки громадян; передбачено ведення державних кадастрів природних ресурсів, моніторинг природного середовища, екологічна експертиза проектів, нової техніки і технології, матеріалів, речовин, продукції на предмет її екологічної безпеки; здійснюється розробка екологічних нормативів і програм.
Законом "Про природо-заповідний фонд України" (1992)[11, с.115] на землях природо-заповідного призначення (заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища) забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може впливати на стан природного комплексу чи перешкоджає його використанню за цільовим призначенням. Природо-заповідні території функціонують і охороняються відповідно до визначеного Законом режиму. На території Івано-Франківської області функціонує Карпатський природній національний парк загальною площею більш як 50 тисяч гектарів. На даній території не ведеться мисливське господарства і полювання заборонено.