| Назва: | Державне регулювання ведення мисливського господарства |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 131,06 KB |
| Скачувань: | 31 |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
"Водний кодекс України" (1995р.) передбачає, що на водних об'єктах (їх частинах), які використовуються для промислового добування риби та іншого водного промислу або мають значення для відтворення цих ресурсів, права користувачів можуть бути обмежені в інтересах рибного господарства та водного промислу. Водокористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), зобов'язані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову риби. Проведення гідромеліоративних робіт у місцях, де розводяться бобри та хохулі, здійснюється за погодженням з державними органами рибного і мисливського господарства.
Безпосередньо питань використання і відтворення тваринного світу стосується Закон України "Про тваринний світ" (1993)[11, с.44]. Він визначає тваринний світ як національне багатство України, природний ресурс загальнодержавного значення, що охороняється, відтворюється і використовується в інтересах всього народу. Об'єктами тваринного світу є хордові (в т.ч. хребетні) і безхребетні тварини в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку. До об'єктів тваринного світу належать також частини диких тварин (роги, шкіра тощо), продукти їх життєдіяльності (мед, віск тощо), житла і споруди тварин, залишки викопних тварин. Охороні підлягають самі об'єкти тваринного світу і всі території, що є середовищем їх перебування.
Закон визначає принципи використання, порядок державного управління тваринним світом. Передбачене загальне використання тваринного світу (здійснюється без вилучення об¢єктів тваринного світу з природного середовища за винятком рибальства) і спеціальне (об¢єкти тваринного світу вилучаються з природного середовища). До видів використання об'єктів тваринного світу Закон відносить: мисливство, рибальство, використання в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях, одержання продуктів життєдіяльності тварин, добування тварин з метою утримання і розведення у неволі. При потребі чисельність тварин може регулюватися: з метою охорони здоров'я і забезпечення безпеки людей, запобігання шкоді господарським та природним об'єктам. Закон визначає права та обов'язки користувачів тваринним світом, зміст і форми охорони тварин, місць їх проживання, умов розмноження, шляхів міграції, профілактики загибелі, порядок встановлення заборон і обмежень. Обов'язковою визначається експертиза щодо впливу на тваринний світ діючих і таких, що будуються підприємств, споруд, нової техніки, технології, матеріалів і речовин. Особливій охороні підлягають рідкісні і зникаючі види, передбачено порядок їх розведення в неволі. Регулюється порядок переселення, акліматизації, схрещування тварин, ввезення їх в Україну та вивезення за кордон, створення, зберігання і використання зоологічних колекцій.
Передбачено моніторинг, державний облік і кадастр тваринного світу, контроль за дотриманням Закону, відповідальність за його порушення (кримінальна, адміністративна та ін.). На практиці порушники Закону "Про тваринний світ" найчастіше притягаються до матеріальної відповідальності.
Особи та організації, діями яких нанесено шкоду мисливському господарству і державному фонду диких тварин, компенсують її у відповідності до позовних заяв органів мисливського нагляду. У випадку відмови від добровільної сплати справу розглядають в суді або в арбітражі. З порушників правил полювання стягається сума нанесеної шкоди, яка вираховується за спеціальними таксами (розцінками), затверджених Наказом Держкомлісгоспу та Мінекобезпеки України від 12 березня 1996 року №24/32 [11, с.318].
Такси-розцінки для нарахування платежів за нанесену шкоду незаконним полюванням і знищенням диких тварин, їх місць проживання, біотехнічних споруд встановлюються в мінімальних зарплатах (деякі – в неоподаткованих мінімумах) залежно від виду добутих або знищених птахів і звірів, щодо біотехнічних споруд - за фактичною вартістю, збільшеною в три рази. Розрахунки відшкодування шкоди за цими таксами здійснюють посадові особи Мінекобезпеки, Держкомлісгоспу та їх місцевих органів. Поряд з відшкодуванням збитків, правопорушник може бути притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Матеріальна відповідальність за шкоду, нанесену мисливському господарству, настає тільки тоді, коли встановлений факт нанесення шкоди знищенням звіра чи птаха. Якщо тварина поранена, але не добута і не існує достовірних даних про її загибель, то факт нанесення шкоди не вважається доказаним. Збитки зобов'язані відшкодовувати і власники собак, якщо ними нанесено шкоду мисливському господарству. Відповідальність наступає у цьому випадку незалежно від того, чи зробили власники собак попереджувальні заходи, оскільки сам факт перебування з собаками в мисливських угіддях створює підвищену небезпеку для звірів та птахів.
Безпосередньо питань використання і відтворення тваринного світу стосується Закон України "Про тваринний світ" (1993)[11, с.44]. Він визначає тваринний світ як національне багатство України, природний ресурс загальнодержавного значення, що охороняється, відтворюється і використовується в інтересах всього народу. Об'єктами тваринного світу є хордові (в т.ч. хребетні) і безхребетні тварини в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку. До об'єктів тваринного світу належать також частини диких тварин (роги, шкіра тощо), продукти їх життєдіяльності (мед, віск тощо), житла і споруди тварин, залишки викопних тварин. Охороні підлягають самі об'єкти тваринного світу і всі території, що є середовищем їх перебування.
Закон визначає принципи використання, порядок державного управління тваринним світом. Передбачене загальне використання тваринного світу (здійснюється без вилучення об¢єктів тваринного світу з природного середовища за винятком рибальства) і спеціальне (об¢єкти тваринного світу вилучаються з природного середовища). До видів використання об'єктів тваринного світу Закон відносить: мисливство, рибальство, використання в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях, одержання продуктів життєдіяльності тварин, добування тварин з метою утримання і розведення у неволі. При потребі чисельність тварин може регулюватися: з метою охорони здоров'я і забезпечення безпеки людей, запобігання шкоді господарським та природним об'єктам. Закон визначає права та обов'язки користувачів тваринним світом, зміст і форми охорони тварин, місць їх проживання, умов розмноження, шляхів міграції, профілактики загибелі, порядок встановлення заборон і обмежень. Обов'язковою визначається експертиза щодо впливу на тваринний світ діючих і таких, що будуються підприємств, споруд, нової техніки, технології, матеріалів і речовин. Особливій охороні підлягають рідкісні і зникаючі види, передбачено порядок їх розведення в неволі. Регулюється порядок переселення, акліматизації, схрещування тварин, ввезення їх в Україну та вивезення за кордон, створення, зберігання і використання зоологічних колекцій.
Передбачено моніторинг, державний облік і кадастр тваринного світу, контроль за дотриманням Закону, відповідальність за його порушення (кримінальна, адміністративна та ін.). На практиці порушники Закону "Про тваринний світ" найчастіше притягаються до матеріальної відповідальності.
Особи та організації, діями яких нанесено шкоду мисливському господарству і державному фонду диких тварин, компенсують її у відповідності до позовних заяв органів мисливського нагляду. У випадку відмови від добровільної сплати справу розглядають в суді або в арбітражі. З порушників правил полювання стягається сума нанесеної шкоди, яка вираховується за спеціальними таксами (розцінками), затверджених Наказом Держкомлісгоспу та Мінекобезпеки України від 12 березня 1996 року №24/32 [11, с.318].
Такси-розцінки для нарахування платежів за нанесену шкоду незаконним полюванням і знищенням диких тварин, їх місць проживання, біотехнічних споруд встановлюються в мінімальних зарплатах (деякі – в неоподаткованих мінімумах) залежно від виду добутих або знищених птахів і звірів, щодо біотехнічних споруд - за фактичною вартістю, збільшеною в три рази. Розрахунки відшкодування шкоди за цими таксами здійснюють посадові особи Мінекобезпеки, Держкомлісгоспу та їх місцевих органів. Поряд з відшкодуванням збитків, правопорушник може бути притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Матеріальна відповідальність за шкоду, нанесену мисливському господарству, настає тільки тоді, коли встановлений факт нанесення шкоди знищенням звіра чи птаха. Якщо тварина поранена, але не добута і не існує достовірних даних про її загибель, то факт нанесення шкоди не вважається доказаним. Збитки зобов'язані відшкодовувати і власники собак, якщо ними нанесено шкоду мисливському господарству. Відповідальність наступає у цьому випадку незалежно від того, чи зробили власники собак попереджувальні заходи, оскільки сам факт перебування з собаками в мисливських угіддях створює підвищену небезпеку для звірів та птахів.