| Назва: | Державне регулювання ведення мисливського господарства |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 131,06 KB |
| Скачувань: | 30 |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
Здійснення державної політики в питаннях охорони, використання і відтворення фауни птахів і ссавців покладено на Державний комітет лісового господарства України. Держкомлісгосп, керуючись Конституцією та законодавчими актами України, визначає перспективи і пріоритетні напрямки розвитку мисливського господарства, здійснює у цій сфері науково-технічну та інвестиційну політику, державний контроль за збереженням, використанням та відтворенням ресурсів фауни; забезпечує організацію території мисливських угідь, ведення мисливства; координує діяльність наукових і навчальних закладів лісівничого та мисливсько-господарського профілю. Держкомлісгосп України при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з центральними та регіональними органами державної виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.
Лісовий кодекс України (1994) [11, с.121] передбачає надання у постійне або тимчасове користування ділянок лісового фонду для потреб мисливського господарства; перевагу надає в цьому відношенні постійним лісокористувачам. У кодексі зазначено, що використання лісових ресурсів і проведення лісогосподарських заходів повинно здійснюватися з урахуванням збереження сприятливих умов для життя диких тварин. Тимчасові лісокористувачі за погодженням з постійними лісокористувачами на земельних ділянках лісового фонду, наданих їм для потреб мисливського господарства, можуть створювати кормові і захисні ділянки, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливства.
"Положення про лісничого" покладає такі обов'язки на керівника лісництва:
• забезпечувати проведення лісогосподарських заходів і здійснення лісництвом лісових користувань з урахуванням необхідності збереження сприятливих умов для проживання диких тварин, а також контроль з цієюметою за підприємствами і організаціями -лісокористувачами;
• здійснювати заходи по організації мисливського господарства, охороні і відтворенню диких звірів і птахів (біотехнічні заходи), вести боротьбу із браконьєрством, а також надавати практичну допомогу у цій справі державним, кооперативним та громадським організаціям і закладам, за якими закріплені мисливські угіддя, розміщені в зоні діяльності лісництва;
• здійснювати контроль за веденням мисливського господарства підприємствами, організаціями та закладами на закріплених за ними угіддях в зоні діяльності лісництва, а також за виконанням ними правил і дотримання строків полювання.
Використання ресурсів мисливських тварин регулюється Законом України „Про мисливське господарство та полювання”
За Положенням державне управління в галузі ведення мисливського господарства здійснюють Кабінет Міністрів, обласні, міські держадміністрації, спеціально уповноважений державний орган у галузі ведення мисливського господарства, яким є Держкомлісгосп та його органи на місцях.
З метою організації та ведення мисливського господарства юридичним та фізичним особам надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя. Суцільна площа мисливських угідь, що надається користувачеві, повинна, як правило, становити не менше 3 тис.га, але не більше 200 тис.га. Мисливські угіддя надаються в користування на термін не менше як 15 років. Умови ведення мисливського господарства визначаються договором, який укладається між державним органом лісового господарства і користувачем мисливських угідь.
Користувач мисливських угідь має право у встановленому порядку за згодою власників або користувачів земельних ділянок зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Відносини між власником або користувачем земельних ділянок і користувачем мисливських угідь регулюються відповідним договором. Користувачі мисливських угідь зобов'язані:
• раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану середовища перебування мисливських тварин внаслідок власної діяльності;
• проводити первинний облік чисельності і використання мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь, де перебувають ці тварини, і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, шо здійснюють державний облік мисливських тварин та облік їх використання;
• проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, в т.ч. штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти в охорону і відтворення мисливської фауни з розрахункуна 1 тис.га лісових угідь не менше 8, польових - 6, водно-болотних - 4 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
• здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу;
Лісовий кодекс України (1994) [11, с.121] передбачає надання у постійне або тимчасове користування ділянок лісового фонду для потреб мисливського господарства; перевагу надає в цьому відношенні постійним лісокористувачам. У кодексі зазначено, що використання лісових ресурсів і проведення лісогосподарських заходів повинно здійснюватися з урахуванням збереження сприятливих умов для життя диких тварин. Тимчасові лісокористувачі за погодженням з постійними лісокористувачами на земельних ділянках лісового фонду, наданих їм для потреб мисливського господарства, можуть створювати кормові і захисні ділянки, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливства.
"Положення про лісничого" покладає такі обов'язки на керівника лісництва:
• забезпечувати проведення лісогосподарських заходів і здійснення лісництвом лісових користувань з урахуванням необхідності збереження сприятливих умов для проживання диких тварин, а також контроль з цієюметою за підприємствами і організаціями -лісокористувачами;
• здійснювати заходи по організації мисливського господарства, охороні і відтворенню диких звірів і птахів (біотехнічні заходи), вести боротьбу із браконьєрством, а також надавати практичну допомогу у цій справі державним, кооперативним та громадським організаціям і закладам, за якими закріплені мисливські угіддя, розміщені в зоні діяльності лісництва;
• здійснювати контроль за веденням мисливського господарства підприємствами, організаціями та закладами на закріплених за ними угіддях в зоні діяльності лісництва, а також за виконанням ними правил і дотримання строків полювання.
Використання ресурсів мисливських тварин регулюється Законом України „Про мисливське господарство та полювання”
За Положенням державне управління в галузі ведення мисливського господарства здійснюють Кабінет Міністрів, обласні, міські держадміністрації, спеціально уповноважений державний орган у галузі ведення мисливського господарства, яким є Держкомлісгосп та його органи на місцях.
З метою організації та ведення мисливського господарства юридичним та фізичним особам надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя. Суцільна площа мисливських угідь, що надається користувачеві, повинна, як правило, становити не менше 3 тис.га, але не більше 200 тис.га. Мисливські угіддя надаються в користування на термін не менше як 15 років. Умови ведення мисливського господарства визначаються договором, який укладається між державним органом лісового господарства і користувачем мисливських угідь.
Користувач мисливських угідь має право у встановленому порядку за згодою власників або користувачів земельних ділянок зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Відносини між власником або користувачем земельних ділянок і користувачем мисливських угідь регулюються відповідним договором. Користувачі мисливських угідь зобов'язані:
• раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану середовища перебування мисливських тварин внаслідок власної діяльності;
• проводити первинний облік чисельності і використання мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь, де перебувають ці тварини, і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, шо здійснюють державний облік мисливських тварин та облік їх використання;
• проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, в т.ч. штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти в охорону і відтворення мисливської фауни з розрахункуна 1 тис.га лісових угідь не менше 8, польових - 6, водно-болотних - 4 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
• здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу;