| Назва: | Українське ділове мовлення. Відповіді до екзамену |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 55,01 KB |
| Скачувань: | 128 |
Інструкція - правовий акт, що містить правила, які регулю¬ють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони структурних підрозділів, служб, філій, посадових осіб.
Текст інструкції складається з розділів, які мають заголовки, що поділяються на пункти та підпункти, пронумеровані; арабськими цифрами. Текст інструкції повинен починатися з роз¬ділу «Загальні положення», де викладено мету та причини видання документа, сфери (межі) розповсюдження (дії), підстави й розробки та інші відомості загального характеру
Інструкції використовують слова «повинен», «належить», «не¬обхідно», «не припускається», «забороняється» та под.
Інструкція оформляється на загальному бланку організації. Заголовок до Інструкції містить визначення об'єкта чи коло питань, на які розповсюджуються її вимоги, наприклад: «Інструк¬ція про ведення бухгалтерського обліку в установі».
Інструкція підписується, затверджується та візується анало¬гічно до посадової інструкції.
Документи інструктивного характеру «Правила» та «Поло¬ження» близькі до попередніх за змістом, призначенням та оформ¬ленням.
Посадова інструкція - правовий акт, що видається устано¬вою, закладом з метою регламентації організаційно-правового ста¬ну працівника, його обов'язків, прав, відповідальності та забез¬печення оптимальних умов для його ефективної праці.
Посадові інструкції розробляються на кожну посаду, яка пе¬редбачена штатним розкладом.
Текст посадової інструкції містить розділи:
1. Загальне положення.
2. Посадові обов'язки.
3. Права.
4. Відповідальність.
5. Взаємини.
Розділ Загальне положення містить: найменування поса¬ди, начальника, порядок призначення та звільнення; перелік нормативних, медичних та інших документів, якими керується працівник; кваліфікаційні вимоги (рівень освіти, стаж роботи); вимоги, що висувають робітникові стосовно спеціальних знань.
Розділ Посадові обов'язки встановлює конкретний зміст діяльності працівника, перелічує види робіт, які виконує праців¬ник даної посади та характер його дій («керує», «готує», «за¬тверджує», «розглядає», «виконує», «забезпечує», «відповідає» тощо).
Розділ Права закріплює повноваження, які за¬безпечують виконання обов'язків: право приймати рішення, давати вказівки з конкретних питань, самостійно підписувати документи, право звертатися із пропозиціями до керів¬ника; репрезентувати від імені підрозділу чи закладу в інших організаціях, право робити запити щодо необхідної для роботи інформації, а також право вимагати виконання певних дій від інших працівників.
Розділ Відповідальність визначає міру персональної відповідальності працівника. Відповідальність робітника визначається згідно з чинним законодавством і може бути дис¬циплінарною або адміністративною.
Розділ Взаємини окреслює: від кого, у який термін і яку інформацію отримує працівник; кому, яку й у який термін її надає; із ким узгоджує проекти документів та інші питання його інформа¬ційних взаємозв'язків.
Обов'язковими реквізитами посадової інструкції є:
1. Підпорядкування міністерству (для державних).
2. Повна назва організації.
3. Найменування структурного підрозділу.
4. Назва документа, число, дата та місце укладання.
5. Заголовок до тексту.
6. Підпис керівника підрозділу і ПІБ.
7. Затвердження (підписується керівником або його заміс¬ником).
8. Віза (накладається керівниками залежних підрозділів та юридичним відділом).
9. Дата затвердження.
Час дії посадової інструкції починається від дати її затвер¬дження.
10. Лист.
Службові листи (офіційна кореспонденція). Є два види:
а) офіційне листування міждержавних установ чи інозем¬них представництв у дипломатичній практиці;
б) ділове (комерційне) листування, яке має напівофіційний характер, для ділових контактів між фірмами, установами, за¬кладами тощо.
Службовий лист це один із різновидів інформаційних документів для писемного спілкування й оперативного управ¬ління процесами діяльності організацій, установ та їх структур¬них підрозділів. Загальноусталений принцип побудови змісту службового листа: вступ, докази, висновки й закінчення. Вико¬ристання ж усіх цих компонентів зумовлюється характером листа й конкретними обставинами справи.
Вступ має містити виклад причин і безпосереднього приво¬ду, що спонукав написати листа. Докази з наведенням фактів, цифрових даних і логічних висновків, у яких повинні перекона¬ти адресата в правомірності постановки питання й необхідності позитивного розв'язання його. Основним струк¬турним елементом змісту є висновок (закінчення), де ви¬кладають суть питання, основну думку: згоду чи відмову, про¬позицію чи прохання тощо.
За функціональними ознаками службові листи поділяють¬ся на два типи:
1. Листи, що потребують відповіді - запити, прохання, пропозиції, звернення, вимоги.
Текст інструкції складається з розділів, які мають заголовки, що поділяються на пункти та підпункти, пронумеровані; арабськими цифрами. Текст інструкції повинен починатися з роз¬ділу «Загальні положення», де викладено мету та причини видання документа, сфери (межі) розповсюдження (дії), підстави й розробки та інші відомості загального характеру
Інструкції використовують слова «повинен», «належить», «не¬обхідно», «не припускається», «забороняється» та под.
Інструкція оформляється на загальному бланку організації. Заголовок до Інструкції містить визначення об'єкта чи коло питань, на які розповсюджуються її вимоги, наприклад: «Інструк¬ція про ведення бухгалтерського обліку в установі».
Інструкція підписується, затверджується та візується анало¬гічно до посадової інструкції.
Документи інструктивного характеру «Правила» та «Поло¬ження» близькі до попередніх за змістом, призначенням та оформ¬ленням.
Посадова інструкція - правовий акт, що видається устано¬вою, закладом з метою регламентації організаційно-правового ста¬ну працівника, його обов'язків, прав, відповідальності та забез¬печення оптимальних умов для його ефективної праці.
Посадові інструкції розробляються на кожну посаду, яка пе¬редбачена штатним розкладом.
Текст посадової інструкції містить розділи:
1. Загальне положення.
2. Посадові обов'язки.
3. Права.
4. Відповідальність.
5. Взаємини.
Розділ Загальне положення містить: найменування поса¬ди, начальника, порядок призначення та звільнення; перелік нормативних, медичних та інших документів, якими керується працівник; кваліфікаційні вимоги (рівень освіти, стаж роботи); вимоги, що висувають робітникові стосовно спеціальних знань.
Розділ Посадові обов'язки встановлює конкретний зміст діяльності працівника, перелічує види робіт, які виконує праців¬ник даної посади та характер його дій («керує», «готує», «за¬тверджує», «розглядає», «виконує», «забезпечує», «відповідає» тощо).
Розділ Права закріплює повноваження, які за¬безпечують виконання обов'язків: право приймати рішення, давати вказівки з конкретних питань, самостійно підписувати документи, право звертатися із пропозиціями до керів¬ника; репрезентувати від імені підрозділу чи закладу в інших організаціях, право робити запити щодо необхідної для роботи інформації, а також право вимагати виконання певних дій від інших працівників.
Розділ Відповідальність визначає міру персональної відповідальності працівника. Відповідальність робітника визначається згідно з чинним законодавством і може бути дис¬циплінарною або адміністративною.
Розділ Взаємини окреслює: від кого, у який термін і яку інформацію отримує працівник; кому, яку й у який термін її надає; із ким узгоджує проекти документів та інші питання його інформа¬ційних взаємозв'язків.
Обов'язковими реквізитами посадової інструкції є:
1. Підпорядкування міністерству (для державних).
2. Повна назва організації.
3. Найменування структурного підрозділу.
4. Назва документа, число, дата та місце укладання.
5. Заголовок до тексту.
6. Підпис керівника підрозділу і ПІБ.
7. Затвердження (підписується керівником або його заміс¬ником).
8. Віза (накладається керівниками залежних підрозділів та юридичним відділом).
9. Дата затвердження.
Час дії посадової інструкції починається від дати її затвер¬дження.
10. Лист.
Службові листи (офіційна кореспонденція). Є два види:
а) офіційне листування міждержавних установ чи інозем¬них представництв у дипломатичній практиці;
б) ділове (комерційне) листування, яке має напівофіційний характер, для ділових контактів між фірмами, установами, за¬кладами тощо.
Службовий лист це один із різновидів інформаційних документів для писемного спілкування й оперативного управ¬ління процесами діяльності організацій, установ та їх структур¬них підрозділів. Загальноусталений принцип побудови змісту службового листа: вступ, докази, висновки й закінчення. Вико¬ристання ж усіх цих компонентів зумовлюється характером листа й конкретними обставинами справи.
Вступ має містити виклад причин і безпосереднього приво¬ду, що спонукав написати листа. Докази з наведенням фактів, цифрових даних і логічних висновків, у яких повинні перекона¬ти адресата в правомірності постановки питання й необхідності позитивного розв'язання його. Основним струк¬турним елементом змісту є висновок (закінчення), де ви¬кладають суть питання, основну думку: згоду чи відмову, про¬позицію чи прохання тощо.
За функціональними ознаками службові листи поділяють¬ся на два типи:
1. Листи, що потребують відповіді - запити, прохання, пропозиції, звернення, вимоги.