| Назва: | Трансформація форм власності і перехід до соціальної |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 46,89 KB |
| Скачувань: | 77 |
Складовими елементами механізму приватизації є її об’єкти. Їх визначення ґрунтується на принципі: «дозволено те, що не заборонено». Тому чинне законодавство визначає обсяг державного майна, що не підлягає приватизації. Перелік таких об’єктів визначається Законом «Про приватизацію державного майна» і конкретизується державними програмами приватизації, що затверджуються Верховною Радою України. Всі об’єкти державної власності, що не входять до визначеного названими законодавчими актами переліку, можуть бути приватизовані. Об’єкти приватизації класифікуються залежно від їх вартості на групи А, Б, В, Г. до групи А входить об’єкти так званої приватизації, вартість яких менша 1 млн. грн. Групи Б і В складають підприємства вартістю від 1 млн. до 700 млн. грн. [16, с. 134]
Крім того, виділяють групи Д і Е. До групи Д включаються законсервовані об’єкти та об’єкти незавершеного будівництва, а групу Е складають частки (паї та акції), що належать державі у майні підприємств із змішаною формою власності.
Механізм приватизації включає також її способи. На практиці найчастіше використовувалися викуп об’єктів малої приватизації (група А) їх працівниками, викуп державного майна, зданого в оренду, а також продаж на аукціоні за комерційним і некомерційним конкурсом та продаж акцій відкритих акціонерних товариств , створених на основі майна державних підприємств. Приватизація середніх і особливо великих підприємств відбувається через продаж акцій після їх корпоратизації. Цей спосіб був основним і при приватизації через майнові приватизаційні папери.
Важливу роль у процесі приватизації відіграє оцінка майна, що приватизується. Спочатку її здійснювали за залишковою вартістю основних фондів. Однак інфляція зробила такий метод оцінки невигідним для держави, бо ціна об’єктів значно зменшувалася. Тому перейшли до експертної оцінки об’єктів приватизації спеціальними оцінювачами, ліцензія яким видавалася Фондом державного майна України. Зараз така оцінка здійснюється на підставі Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р.
Процес приватизації в Україні розпочався з 1992 р. Після прийняття ряду законів, що його регулювали, і проходив у кілька етапів. До 1995 р. Приватизація відбувалася повільно, було приватизовано лише 9 тис. Об’єктів малої приватизації та 2600 середніх і великих підприємств. Переломним став 1995 р., коли приватизація прискорилася, набрала масовості. Протягом 5 років змінили форму власності понад 18 тис. Об’єктів загальнодержавної та 49тис. Об’єктів комунальної власності. Переважна більшість малих підприємств перейшла у недержавну власність. У сфері торгівлі та побутового обслуговування понад 90% підприємств стали недержавними. Змінили форму власності й понад 11 тис. Великих та середніх підприємств частка приватної власності перевищила 70%, а понад 8 тис. Їх не мають у своєму майні державної частки. Цей період характеризується і розгортанням масової приватизації з використанням приватизаційних сертифікатів. Переважна більшість власників використала їх для придбання державного майна. [16, с. 135]
Головним підсумком цього етапу приватизації було набрання ним незворотного характеру. Почався реальний процес формування приватної власності як однієї з умов ринкової трансформації економіки. Масив приватизованого майна досяг розмірів, що унеможливлює масову націоналізацію і гарантують незворотний перехід економіки України на ринкові механізми функціонування. Однак істотного впливу нп ефективність економіки приватизація не здійснила, адже не досягла основної мети – підвищення ефективності виробництва. Нерідко приватизація відбувається поліпшенням формально, не супроводжується поліпшенням менеджменту та збільшенням інвестицій до приватизаційних об’єктів використовується із спекулятивною метою. Недосконалість фондового ринку не дозволяє сформувати ефективного власника корпоративних підприємств.
Потреба усунення цих недоліків приватизації стратегічних підприємств зумовили перехід до нового етапу приватизації, що одержав назву етапу грошової приватизації.
Основними цілями його визначено:
1) Створення ефективного власника, тобто умов, за яких розв’язується проблема інвестицій у приватизовані об’єкти та формування ефективного менеджменту;
2) Збільшення доходів державного бюджет;
3) Формування великого національного капіталу шляхом виведення його з «тіні»;
4) Залучення іноземних інвестицій та запобігання іноземній експансії.
Головним завданням на цьому етапі є забезпечення умов підвищення ефективності економіки. Важливе місце тут належить удосконаленню як законодавчої, так і нормативної бази самого процесу приватизації і функціонування приватизованих підприємств. [16, с. 136]
Розділ 2 Трансформація форм власності в Україні
2.1 Поняття та форми власності в економіці України :та
Крім того, виділяють групи Д і Е. До групи Д включаються законсервовані об’єкти та об’єкти незавершеного будівництва, а групу Е складають частки (паї та акції), що належать державі у майні підприємств із змішаною формою власності.
Механізм приватизації включає також її способи. На практиці найчастіше використовувалися викуп об’єктів малої приватизації (група А) їх працівниками, викуп державного майна, зданого в оренду, а також продаж на аукціоні за комерційним і некомерційним конкурсом та продаж акцій відкритих акціонерних товариств , створених на основі майна державних підприємств. Приватизація середніх і особливо великих підприємств відбувається через продаж акцій після їх корпоратизації. Цей спосіб був основним і при приватизації через майнові приватизаційні папери.
Важливу роль у процесі приватизації відіграє оцінка майна, що приватизується. Спочатку її здійснювали за залишковою вартістю основних фондів. Однак інфляція зробила такий метод оцінки невигідним для держави, бо ціна об’єктів значно зменшувалася. Тому перейшли до експертної оцінки об’єктів приватизації спеціальними оцінювачами, ліцензія яким видавалася Фондом державного майна України. Зараз така оцінка здійснюється на підставі Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р.
Процес приватизації в Україні розпочався з 1992 р. Після прийняття ряду законів, що його регулювали, і проходив у кілька етапів. До 1995 р. Приватизація відбувалася повільно, було приватизовано лише 9 тис. Об’єктів малої приватизації та 2600 середніх і великих підприємств. Переломним став 1995 р., коли приватизація прискорилася, набрала масовості. Протягом 5 років змінили форму власності понад 18 тис. Об’єктів загальнодержавної та 49тис. Об’єктів комунальної власності. Переважна більшість малих підприємств перейшла у недержавну власність. У сфері торгівлі та побутового обслуговування понад 90% підприємств стали недержавними. Змінили форму власності й понад 11 тис. Великих та середніх підприємств частка приватної власності перевищила 70%, а понад 8 тис. Їх не мають у своєму майні державної частки. Цей період характеризується і розгортанням масової приватизації з використанням приватизаційних сертифікатів. Переважна більшість власників використала їх для придбання державного майна. [16, с. 135]
Головним підсумком цього етапу приватизації було набрання ним незворотного характеру. Почався реальний процес формування приватної власності як однієї з умов ринкової трансформації економіки. Масив приватизованого майна досяг розмірів, що унеможливлює масову націоналізацію і гарантують незворотний перехід економіки України на ринкові механізми функціонування. Однак істотного впливу нп ефективність економіки приватизація не здійснила, адже не досягла основної мети – підвищення ефективності виробництва. Нерідко приватизація відбувається поліпшенням формально, не супроводжується поліпшенням менеджменту та збільшенням інвестицій до приватизаційних об’єктів використовується із спекулятивною метою. Недосконалість фондового ринку не дозволяє сформувати ефективного власника корпоративних підприємств.
Потреба усунення цих недоліків приватизації стратегічних підприємств зумовили перехід до нового етапу приватизації, що одержав назву етапу грошової приватизації.
Основними цілями його визначено:
1) Створення ефективного власника, тобто умов, за яких розв’язується проблема інвестицій у приватизовані об’єкти та формування ефективного менеджменту;
2) Збільшення доходів державного бюджет;
3) Формування великого національного капіталу шляхом виведення його з «тіні»;
4) Залучення іноземних інвестицій та запобігання іноземній експансії.
Головним завданням на цьому етапі є забезпечення умов підвищення ефективності економіки. Важливе місце тут належить удосконаленню як законодавчої, так і нормативної бази самого процесу приватизації і функціонування приватизованих підприємств. [16, с. 136]
Розділ 2 Трансформація форм власності в Україні
2.1 Поняття та форми власності в економіці України :та