| Назва: | Форми інвестування |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 21,8 KB |
| Скачувань: | 226 |
Форми інвестування
Фінансові інвестиції
Особливості фінансових інвестицій
Фінансові інвестиції характеризуються певними особливостя¬ми, основними з яких є:
І) використання у двох напрямах: перший - отримання додат¬кового інвестиційного доходу у процесі користування вільними грошовими активами; другий - їх проти інфляційний захист;
2) надання суб'єкту підприємницької діяльності вибору ши¬рокого діапазону інструментів інвестування за шкалою «дохід¬ність - ризик» та «дохідність - ліквідність»;
3) виходячи з багатогранної інфраструктури фінансового рин¬ку, пильніший та змістовніший моніторинг у процесі фінансового інвестування.
Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінан¬сове інвестування у таких формах:
1) вкладення капіталу до статутних фондів спільних підпри¬ємств;
2) вкладення капіталу у прибуткові види грошових інструментів;
3) вкладення капіталу у прибуткові види фондових інструментів.
Особливості фондового ринку України
Процес створення і розвитку українського фондового ринку можна умовно поділити на такі етапи:
• Перший етап (1991-1993 pp.) розпочався з моменту при¬йняття Верховною Радою УРСР у червні 1991 p. основного зако¬ну фондового ринку - Закону України «Про цінні папери та фо¬ндову біржу». Згідно з чинним законодавством цінними папера¬ми можуть бути акції, облігації, казначейські зобов'язання, оща¬дні сертифікати та векселі. Новим законом про цінні папери ско¬ристалися новостворені банки та страхові компанії, що почали випускати акції та ощадні сертифікати. Відразу ж особливе місце посіли акції суто комерційних банків «ІНКО», «Відродження», «АЖІО», «Аваль», Лісбанку та багатьох ін., а також ощадні сер¬тифікати багатьох банків, серед яких особливо виділялися серти¬фікати «АЖІО» і ВА-БАНКУ. Інвестиційні сертифікати, в свою чер¬гу, пропонували страхові компанії, серед яких визначну роль відіг¬рала «Омега Інстер». Перші цінні папери були виключно іменними, а всі операції з ними проводились у межах, окреслених емітентом. Фондові операції, як правило, не здійснювалися. Історія свідчить, шо дохідність окремих ощадних сертифікатів досягала 400 % річ¬них у той час, як річна норма доходу становила всього 60 %.
• Другий етап розпочався 1994р. та ознаменувався розкві¬том акцій AT «Меркурій-інвест» та облігацій Споживчого това¬риства «Меркурій». Так, за рік курсова вартість акцій AT «Мер¬курій-інвест» зросла більше, ніж у 10 разів, а облігації СТ «Мер¬курій» продавалися за курсовою вартістю понад 100 номіналів. Особливістю таких цінних паперів було те, що вони випускалися на пред'явника, а отже, могли вільно обертатися на ринку. В ці¬лому за 1994-1995 pp. фондовий ринок України був збагачений великим спектром цінних паперів на пред'явника: акції AT «Різ-ноекспорт-інвсст», AT «Олбі-Україна», AT «Слід» та ін. Харак¬терним для згаданих цінних паперів було різке зростання курсо¬вої вартості, масове поширення серед фізичних осіб водночас з їх швидким знеціненням.
• Третій етап охоплює період з 1995 p., який позначився по¬чатком приватизації в Україні, по 1996 р. До цього моменту тіль¬ки акції АСК «Укррічфлот» реально оберталися на фондовому ринку за номіналом 35 тис. крб. У той же час їх вартість наприкін¬ці року зросла до 200 тис. крб. Рік 1995-й започаткував появу:
1) нових акцій приватизованих підприємств - AT «Азот», AT «Одесанафтопродукт» та ін.;
2) нового виду приватизаційних цінних паперів - приватиза¬ційного майнового сертифіката. Основна мета - надати можли¬вість усім громадянам України стати співвласниками частки державного майна. Тому номінальна вартість сертифіката визна¬чалася шляхом відношення вартості держмайна до загальної кі¬лькості осіб, що проживають на території України;
3) наявністю початкового досвіду торгівлі одним з похідних цінних паперів або деривативів - ф'ючерсними контрактами. Спроба започаткувати торгівлю валютними ф'ючерсами була здій¬снена Українською фондовою біржею, але, на жаль, ця ідея не набула свого розвитку. Враховуючи невисокий рівень обігу зако¬нодавче регламентованих цінних паперів (таких, як акції, обліга¬ції, векселі, приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати та ін.) рівень обігу похідних цінних паперів був неврегульований, а отже, й незначний;
4) державних облігацій (купонних і дисконтних), які поширю¬валися та згодом посіли перше місце на фондовому ринку, що викликало зацікавленість до них з боку нерезидентів.
• Четвертий етап - 1997-1998 pp. У 1997 р. позиції державні-облігацій похитнулися. Першість переходить до муніципальних цінних паперів, серед яких популярність здобули на той момент цінні папери Києва і Харкова терміном до 1 року і ставкою, що дорівнювала ставці рефінансування НБУ на момент їх розміщен¬ня. Проте муніципальні облігації не стали об'єктом фондових спекуляцій.
Фінансові інвестиції
Особливості фінансових інвестицій
Фінансові інвестиції характеризуються певними особливостя¬ми, основними з яких є:
І) використання у двох напрямах: перший - отримання додат¬кового інвестиційного доходу у процесі користування вільними грошовими активами; другий - їх проти інфляційний захист;
2) надання суб'єкту підприємницької діяльності вибору ши¬рокого діапазону інструментів інвестування за шкалою «дохід¬ність - ризик» та «дохідність - ліквідність»;
3) виходячи з багатогранної інфраструктури фінансового рин¬ку, пильніший та змістовніший моніторинг у процесі фінансового інвестування.
Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінан¬сове інвестування у таких формах:
1) вкладення капіталу до статутних фондів спільних підпри¬ємств;
2) вкладення капіталу у прибуткові види грошових інструментів;
3) вкладення капіталу у прибуткові види фондових інструментів.
Особливості фондового ринку України
Процес створення і розвитку українського фондового ринку можна умовно поділити на такі етапи:
• Перший етап (1991-1993 pp.) розпочався з моменту при¬йняття Верховною Радою УРСР у червні 1991 p. основного зако¬ну фондового ринку - Закону України «Про цінні папери та фо¬ндову біржу». Згідно з чинним законодавством цінними папера¬ми можуть бути акції, облігації, казначейські зобов'язання, оща¬дні сертифікати та векселі. Новим законом про цінні папери ско¬ристалися новостворені банки та страхові компанії, що почали випускати акції та ощадні сертифікати. Відразу ж особливе місце посіли акції суто комерційних банків «ІНКО», «Відродження», «АЖІО», «Аваль», Лісбанку та багатьох ін., а також ощадні сер¬тифікати багатьох банків, серед яких особливо виділялися серти¬фікати «АЖІО» і ВА-БАНКУ. Інвестиційні сертифікати, в свою чер¬гу, пропонували страхові компанії, серед яких визначну роль відіг¬рала «Омега Інстер». Перші цінні папери були виключно іменними, а всі операції з ними проводились у межах, окреслених емітентом. Фондові операції, як правило, не здійснювалися. Історія свідчить, шо дохідність окремих ощадних сертифікатів досягала 400 % річ¬них у той час, як річна норма доходу становила всього 60 %.
• Другий етап розпочався 1994р. та ознаменувався розкві¬том акцій AT «Меркурій-інвест» та облігацій Споживчого това¬риства «Меркурій». Так, за рік курсова вартість акцій AT «Мер¬курій-інвест» зросла більше, ніж у 10 разів, а облігації СТ «Мер¬курій» продавалися за курсовою вартістю понад 100 номіналів. Особливістю таких цінних паперів було те, що вони випускалися на пред'явника, а отже, могли вільно обертатися на ринку. В ці¬лому за 1994-1995 pp. фондовий ринок України був збагачений великим спектром цінних паперів на пред'явника: акції AT «Різ-ноекспорт-інвсст», AT «Олбі-Україна», AT «Слід» та ін. Харак¬терним для згаданих цінних паперів було різке зростання курсо¬вої вартості, масове поширення серед фізичних осіб водночас з їх швидким знеціненням.
• Третій етап охоплює період з 1995 p., який позначився по¬чатком приватизації в Україні, по 1996 р. До цього моменту тіль¬ки акції АСК «Укррічфлот» реально оберталися на фондовому ринку за номіналом 35 тис. крб. У той же час їх вартість наприкін¬ці року зросла до 200 тис. крб. Рік 1995-й започаткував появу:
1) нових акцій приватизованих підприємств - AT «Азот», AT «Одесанафтопродукт» та ін.;
2) нового виду приватизаційних цінних паперів - приватиза¬ційного майнового сертифіката. Основна мета - надати можли¬вість усім громадянам України стати співвласниками частки державного майна. Тому номінальна вартість сертифіката визна¬чалася шляхом відношення вартості держмайна до загальної кі¬лькості осіб, що проживають на території України;
3) наявністю початкового досвіду торгівлі одним з похідних цінних паперів або деривативів - ф'ючерсними контрактами. Спроба започаткувати торгівлю валютними ф'ючерсами була здій¬снена Українською фондовою біржею, але, на жаль, ця ідея не набула свого розвитку. Враховуючи невисокий рівень обігу зако¬нодавче регламентованих цінних паперів (таких, як акції, обліга¬ції, векселі, приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати та ін.) рівень обігу похідних цінних паперів був неврегульований, а отже, й незначний;
4) державних облігацій (купонних і дисконтних), які поширю¬валися та згодом посіли перше місце на фондовому ринку, що викликало зацікавленість до них з боку нерезидентів.
• Четвертий етап - 1997-1998 pp. У 1997 р. позиції державні-облігацій похитнулися. Першість переходить до муніципальних цінних паперів, серед яких популярність здобули на той момент цінні папери Києва і Харкова терміном до 1 року і ставкою, що дорівнювала ставці рефінансування НБУ на момент їх розміщен¬ня. Проте муніципальні облігації не стали об'єктом фондових спекуляцій.
