Пролистати роботу: 1 2 3 4 5

Наближення кривої Лоренца до бісектриси відбиває вирівнювання доходів, проте надмірне вирівнювання матиме негативні наслідки, адже зменшуватиме стимули до виробництва. Водночас надмірна вгнутість “лука Лоренца” (графік кривої нагадує натягнутий лук) вказує на надто виражену нерівність в доходах, що викликає соціальну напругу в суспільстві (критична межа, на думку економістів наступає тоді, коли найбідніші 40% населення починає отримувати лише 12-13% сукупних доходів; саме така ситуація відображена на рисунку).

Держава через оподаткування доходів багатих і соціальну допомогу найбіднішим може регулювати натяг “лука Лоренца”, тобто розподіл доходів. На рисунку крива ОА1В1С відображає новий натяг “лука Лоренца” після сплати податків (площа між первісною кривою Лоренца і новою кривою ОА1В1С показує обсяг податків). Тепер 40% найбіднішого населення одержує 25% сукупних доходів (точка А1), а доходи 20% найбагатших людей зменшились до 35% (точка В1). Певна нерівність в доходах все ж повинна зберігатись, зрівняльний розподіл суперечить принципам ринкової економіки, історичний досвід показав його безперспективність і навіть шкідливість для суспільства. Тому збереження певної нерівності в доходах і є виразом соціальної справедливості.

3. Розподіл і перерозподіл доходів закінчується їх споживанням. При цьому утворюються і використовуються (споживаються і нагромаджуються) кінцеві доходи нації.

На стадії споживання продукт нації використовується на 3 цілі:

1) заміщення вартості спожитого капіталу (заміна зношених засобів праці і постійного поновлення предметів праці);

2) особисте споживання населення;

3) нагромадження для наступного зростання виробництва (використання додаткових виробничих факторів).

Особисте споживання здійснюється через використання індивідуальних доходів населення і соціальної допомоги (у європейських ринкових країнах частка соціальних виплат у споживанні досягає 35-40%, що й утворює кінцеві доходи. Особисте споживання має такі основні джерела:

1) трудові доходи (заробітна плата, премії тощо);

2) доходи від підприємницької діяльності (прибутки, процент);

3) доходи від підсобного господарства;

4) доходи від власності (рента, дивіденди);

5) соціальні доходи (трансферні виплати, виплати по соціальному страхуванню, соціальні фонди споживання, субсидії, дотації і компенсації, допомога по безробіттю тощо).

Крім того, можуть бути і нелегальні доходи.

Особисте споживання здійснюється у домашньому господарстві (сім’ї). Величина доходів і обсяг споживання – основний фактор визначення рівня добробуту і рівня бідності населення країни. Про це говорить бюджет сім’ї – баланс її доходів і витрат. Розрізняють певні рівні бідності – бідність країни загалом і бідність окремих її комірок – громадян чи сімей. Країна є бідною, якщо її подушний дохід низький порівняно з іншими країнами. Водночас у такій країні окремі родини можуть привласнювати величезні доходи, нагромаджувати неосяжне особисте майно. Країна є багатою, якщо її подушний національний дохід високий порівняно з іншими країнами. Проте в такій країні значна частина населення може бідувати, ледь зводити кінці з кінцями.

Для оцінки реального стану життєвої спроможності людей у кожній розвинутій країні визначається так звана межа бідності. Бідність не піддається точному визначенню. Однак можна сказати, що людина або окрема сім’я бідує, коли у неї бракує коштів на задоволення елементарних потреб. Отже, бідною вважається сім’я, доходи якої не дозволяють її членам задовольнити свої фундаментальні економічні потреби, що дозволяє виявити коло сімей, що потребують соціальної допомоги.

Наприклад, у США межу бідності офіційно запровадили ще на початку 60-х років. Її використовують для визначення рівня бідності, котрий показує відсоток населення, сімейний дохід якого опускається нижче межі бідності.

В Україні межу бідності визначає вищий законодавчий орган – Верховна Рада. На середину 1998 року межа малозабезпеченості у нашій країні становила 73,7 грн. на місяць, або ж 884,4 грн. на рік.

Критерієм визначення межі бідності служить також структура споживання сім’ї. Закономірності зміни структури споживання сім’ї і добробуту нації дослідив ще в середині 19 століття німецький економіст і статистик Е.Енгель у законі, який було названо його ім’ям. Суть закону Енгеля така: із зростанням доходів сім’ї частка її витрат на продовольчі товари зменшується, на промислові (одяг, житло, комунальні послуги) залишається незмінною, а на соціальні, духовні і культурні запити зростає.

Отже, чим менша пересічна частка витрат сім’ї на харчування, тим вищий економічний розвиток країни і добробут нації. Водночас аналіз структури витрат окремих категорій сімей дає можливість виявити сім’ю, що знаходиться за межею бідності (зокрема, для США такою межею є 30 і більше відсотків витрат на харчування від доходів сім’ї).

Пролистати роботу: 1 2 3 4 5