Пролистати роботу: 1 2

1. Концепція “Конвергенції” та її суть.

Концепція “конвергенції” виникла під впливом протистояння двох політичних систем: капіталізму та соціалізму, демократичної та тоталітарної системи.

Суть “конвергенції” в тому, що капіталізм та соціалізм, суспільство з різними устроями, під впливом НТП поступово (еволюційним шляхом) проникають один в одного, набувають спільних рис.

Отже створюється одне науково-технічне і соціальне середовище, яке приводить різні державні системи до конвергенції, тобто до набуття схожості.

Розрізняють кілька шкіл конвергенції:

1) “Раціональна школа” – дві системи наближаються одна до одної і виникає змішана система, яка дає можливість досягти оптимального варіанту суспільної організації.

Від капіталізму бере:

- приватну власність;

- прибуток як стимул;

- невтручання держави в економічні процеси.

Від соціалізму:

- соціальну рівність;

- робітничий контроль;

- економічне планування.

2) “Технологічна школа” – злиття двох систем має відбутися внаслідок розвитку однакових технологічних структур у виробництві:

а) сучасна індустріальна техніка;

б) нові технології та наукової організації виробництва відмінності між протилежними системами зменшуються.

3) “Менеджерська школа” – управлінські технології та структури у країнах з різними політичними системами дуже сході між собою:

а) великими монопольними підприємствами у західних країнах зараз керують не самі власники капіталу, а наймалі менеджери. Тобто влада перетікає від капіталістів до управлінської верхівки;

б) майже такі процеси відбуваються у країнах Східної Європи;

Отже процеси, що відбуваються у країнах Східної та Західної Європи, в сфері управління економікою є схожими.

4) Школа “зближення у методах регулювання економіки” внаслідок НТП, масового виробництва продукції, високого ступеню організації виробництва та державного втручання в економічні процеси регулювання економіки в різних країнах набуває схожих рис.

2. У.Ростоу та його концепція “стадій економічного зростання”.

На думку американського економіста У.Ростоу, людське суспільство в своєму розвитку має пройти кілька певних етапів (стадій):

1 стадія – “традиційне суспільство” – первісне, рабовласницьке та феодальне суспільство, де переважає с/г;

2 стадія – “перехідне суспільство” – виникнення сучасних типів промислових підприємств та банків;

3 стадія – “зрушення або зліт” – швидкий розвиток промисловості і с/г.

4 стадія – “рух до зрілості” – забезпечення стабільного перевищення випуску продукції відносно зростання населення.

5 стадія – “суспільство високого масового споживання” – виробництво предметів споживання та послуг відіграє значну роль.

6 стадія – “вік пошуку якості”. Висновок, що його робить Ростоу – під час економічного зростання будь-яка економічна система досягне однакового рівня розвитку, незалежно від політичного устрою.

Тема. Буржуазна п/е в Англії

План

1. Нові ідеї п.е. в Англії.

2. Елементи політичної економії Міля.

3. Теорія народонаселення Мальтуса.

1. Політична економія в Англії.

В центрі уваги економістів першої половини ХІХ ст. Сея, Мальтуса, Сенсора, Батіста, Мілля та інших залишаються проблеми економічного розвитку, зросту масштабів виробництва. Вони вважали, що капіталізм, побудований на приватній власності й зіткненні інтересів власників і робітників, є прогресивним ладом.

Проте економісти нової хвилі принесли й нові ідеї в класичну теорію. Вони полягали в тому, що виробництво визначає рівень доходів і їх розподіл, але наголошують, що розвиток виробництва залежить від доходів споживача, тому раціональний розподіл вартості є важливою умовою розвитку.

Економісти нової хвилі зрозуміли, що важливу роль у процесі виробництва та обліку відіграє суб’єктивний фактор і властивість товарів задовольняти потреби.

Англійська політична економія початку ХІХ ст. характеризувалась сталістю поглядів, використанням абстрактних методів досліджень.

Джеймс Міль (1773-1836) – є одним з перших представників нової течії політекономії. Його основна праця “Елементи політичної економії” Міль вважав, що у створенні вартості бере участь не тільки праця, а і капітал. Тому, що капіталісти є організаторами виробництва. Отже прибуток – винагорода за їхню працю, як і з/п – винагорода за працю робітників.

Виходить, як за Міллем, немає суттєвої різниці між прибутком і з/п, бо капіталіст і робітник – обоє працюють. Антагонізм існує тільки між прибутком і рентою, бо землевласники є паразитуючим класом. Землевласникам потрібне високе оподаткування ренти. Землевласника Мілль розглядав як пасивного учасника розподілу. Землевласники не заінтересовані у прогресивному розвиткові землеробства, оскільки продуктивність праці сприяє зниженню цін.

Пролистати роботу: 1 2