| Назва: | Чистий продукт та його структура |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 18,46 KB |
| Скачувань: | 66 |
Скачати цей реферат українською
Національний доход – це чистій продукт суспільства, або новостворена вартість. Кількісно його можна визначити як різницю між ЧВП і непрямими податками. Національний доход поділяють на фонд споживання і фонд нагромадження.
Що є джерелом національного доходу? Відповідь на це запитання здається дуже простою – праця людини. Загалом така відповідь правильна, але вимагає певних уточнень, оскільки, наприклад, в такому разі можна запитати, що створюють поліцейський, чиновник, служитель культу, вчитель, учений, які теж займаються певним видом праці. Тому не дивно, що вже впродовж кількох століть ведеться дискусія щодо джерел національного доходу. Так, в Україні при обчисленні цього показника досі не враховується внесок працівників сфери нематеріального виробництва у його створення. Це зменшує показники економічної могутності країни порівняно з економічним потенціалом інших держав.
Загальноприйняте, що національний доход створюється у промисловості, сільському господарстві, будівництві, на транспорті, у торгівлі та громадському харчуванні (частково), у сфері зв’язку (частково).
Національний доход образно ще називають “національним пирогом”, який треба розподілити між окремими верствами, соціальними групами та індивідами. На стадії розподілу необхідний і додатковий продукти розпадаються на первинні доходи (заробітна плата, прибуток, відсоток, рента, дивіденди, орендна плата тощо).
Після розподілу національного доходу відбувається його перерозподіл. На основі перерозподілу національного доходу формуються вторинні, або похідні, доходи (пенсії, стипендії, допомога багатодітним сім’ям, платня військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів тощо). Основним джерелом вторинних доходів є податки.
Перерозподіл національного доходу здійснюється офіційними (видимими) та неофіційними (невидимими) каналами. У першому випадку це відбувається через механізм оподаткування, добровільних внесків у різні фонди, а також частково через механізм ціноутворення, коли держава або компанії (переважно крупні) офіційно повідомляють про те, що ціни на певну групу товарів та послуг зростуть на стільки-то відсотків. Це має місце у розвинутих країнах світу.
У другому випадку уряд і компанії про це офіційно не повідомляють, а здійснюють незначне, але неодноразове підвищення цін. Це призводить до поступового зниження життєвого рівня населення. Так діяла у застійні часи командно-адміністративна система. Такий метод певною мірою використовується і в Україні, особливо після впровадження гривні. Проте наймасшабніше неофіційний перерозподіл національного доходу здійснюється в умовах існування тіньової економіки.
Тіньова економіка – сукупність неврахованих і протизаконних видів діяльності: ухилення від сплати податків, виробництво і збут заборонених видів продукції та надання заборонених послуг.
За оцінками західних учених, тіньова економіка в розвинутих країнах Заходу становить від 5 до 15 % ВНП. В Україні ця частка перевищувала 50 % сукупного обсягу ВВП (у 1990 р. – до 54 %), що є критичною межею і загрожує національній безпеці.
На сучасному етапі до таких незаконних видів діяльності в Україні додалися вивезення товарів за кордон з метою наживи, надання кредитів комерційними банками за солідну винагороду, незаконне вивезення валюти за кордон (за межі України вивезено до 40 млрд. дол., товарів на суму майже 5 млрд. дол.), а також незаконні валютні операції всередині країни, істотне завищення цін на експортовану та заниження на імпортовану продукцію, масове розкрадання державного майна в процесі роздержавлення і приватизації, шахрайська діяльність багатьох трастових та інвестиційних компаній, випуск та реалізація неврахованої продукції, корупція, наркобізнес тощо. Певною мірою цьому сприяло недосконале законодавство.
Внаслідок розподілу та перерозподілу національного доходу утворюються кінцеві доходи, які використовують для споживання та нагромадження.
Нагромадження є необхідною умовою розширеного відтворення всіх елементів економічної системі: технологічного способу виробництва (в єдності продуктивних сил і техніко-економічних відносин), відносин власності та господарського механізму. Матеріальна основа такого відтворення – виробництво зростаючого обсягу матеріальних благ та послуг.
Національний доход, що використовується на споживання та нагромадження, не збігається з величиною створеного національного доходу. Останній зменшується на суму втрат (наприклад, від стихійного лиха). Використаний національний доход може різнитися також на величину сальдо зовнішньоторговельного балансу.
Вагоме значення для збільшення величини національного доходу, прискорення соціально-економічного прогресу та розширеного відтворення економічної системи має оптимальне співвідношення між споживанням і нагромадженням національного доходу. Також необхідно зменшувати долю тіньової економіки.
Список використаних джерел
Що є джерелом національного доходу? Відповідь на це запитання здається дуже простою – праця людини. Загалом така відповідь правильна, але вимагає певних уточнень, оскільки, наприклад, в такому разі можна запитати, що створюють поліцейський, чиновник, служитель культу, вчитель, учений, які теж займаються певним видом праці. Тому не дивно, що вже впродовж кількох століть ведеться дискусія щодо джерел національного доходу. Так, в Україні при обчисленні цього показника досі не враховується внесок працівників сфери нематеріального виробництва у його створення. Це зменшує показники економічної могутності країни порівняно з економічним потенціалом інших держав.
Загальноприйняте, що національний доход створюється у промисловості, сільському господарстві, будівництві, на транспорті, у торгівлі та громадському харчуванні (частково), у сфері зв’язку (частково).
Національний доход образно ще називають “національним пирогом”, який треба розподілити між окремими верствами, соціальними групами та індивідами. На стадії розподілу необхідний і додатковий продукти розпадаються на первинні доходи (заробітна плата, прибуток, відсоток, рента, дивіденди, орендна плата тощо).
Після розподілу національного доходу відбувається його перерозподіл. На основі перерозподілу національного доходу формуються вторинні, або похідні, доходи (пенсії, стипендії, допомога багатодітним сім’ям, платня військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів тощо). Основним джерелом вторинних доходів є податки.
Перерозподіл національного доходу здійснюється офіційними (видимими) та неофіційними (невидимими) каналами. У першому випадку це відбувається через механізм оподаткування, добровільних внесків у різні фонди, а також частково через механізм ціноутворення, коли держава або компанії (переважно крупні) офіційно повідомляють про те, що ціни на певну групу товарів та послуг зростуть на стільки-то відсотків. Це має місце у розвинутих країнах світу.
У другому випадку уряд і компанії про це офіційно не повідомляють, а здійснюють незначне, але неодноразове підвищення цін. Це призводить до поступового зниження життєвого рівня населення. Так діяла у застійні часи командно-адміністративна система. Такий метод певною мірою використовується і в Україні, особливо після впровадження гривні. Проте наймасшабніше неофіційний перерозподіл національного доходу здійснюється в умовах існування тіньової економіки.
Тіньова економіка – сукупність неврахованих і протизаконних видів діяльності: ухилення від сплати податків, виробництво і збут заборонених видів продукції та надання заборонених послуг.
За оцінками західних учених, тіньова економіка в розвинутих країнах Заходу становить від 5 до 15 % ВНП. В Україні ця частка перевищувала 50 % сукупного обсягу ВВП (у 1990 р. – до 54 %), що є критичною межею і загрожує національній безпеці.
На сучасному етапі до таких незаконних видів діяльності в Україні додалися вивезення товарів за кордон з метою наживи, надання кредитів комерційними банками за солідну винагороду, незаконне вивезення валюти за кордон (за межі України вивезено до 40 млрд. дол., товарів на суму майже 5 млрд. дол.), а також незаконні валютні операції всередині країни, істотне завищення цін на експортовану та заниження на імпортовану продукцію, масове розкрадання державного майна в процесі роздержавлення і приватизації, шахрайська діяльність багатьох трастових та інвестиційних компаній, випуск та реалізація неврахованої продукції, корупція, наркобізнес тощо. Певною мірою цьому сприяло недосконале законодавство.
Внаслідок розподілу та перерозподілу національного доходу утворюються кінцеві доходи, які використовують для споживання та нагромадження.
Нагромадження є необхідною умовою розширеного відтворення всіх елементів економічної системі: технологічного способу виробництва (в єдності продуктивних сил і техніко-економічних відносин), відносин власності та господарського механізму. Матеріальна основа такого відтворення – виробництво зростаючого обсягу матеріальних благ та послуг.
Національний доход, що використовується на споживання та нагромадження, не збігається з величиною створеного національного доходу. Останній зменшується на суму втрат (наприклад, від стихійного лиха). Використаний національний доход може різнитися також на величину сальдо зовнішньоторговельного балансу.
Вагоме значення для збільшення величини національного доходу, прискорення соціально-економічного прогресу та розширеного відтворення економічної системи має оптимальне співвідношення між споживанням і нагромадженням національного доходу. Також необхідно зменшувати долю тіньової економіки.
Список використаних джерел
