Проблема перша – стосовно робочої сили: кого в навчальному закладі слід вважати робочою силою? Традиційно вважається, що до персоналу входять: адміністрація, викладачі та наукові співробітники, інший персонал. А студенти? З нашої точки зору, якість освіти багато в чому залежить від того, ким себе вважають студенти: перше – лише споживачами освітніх послуг, чи друге – рівноправними партнерами організації навчального процесу. На жаль, багато з них згодні на неякісну освіту, аби був диплом. Якщо ж друге, то студент повинен свідомо бути відповідальним за кількість, продуктивність і якість своєї праці, а отже, і повною мірою бути співучасником організації навчального процесу по принципу «суб’єкт-суб’єкт». У будь-якому разі для забезпечення якості освіти в навчальному закладі, який ставить собі це за мету, має бути сформовано систему інтелектуального виховання. Проблема друга – якість викладацького складу. Чи в змозі викладацький персонал навіть при високій «остепененности» виконувати свої прямі обов’язки? 20–30-ті, а потім 60–70-ті роки минулого століття ознаменувалися великою кількістю наукових робіт за результатами вивчення умов праці та побуту працівників ВНЗ, зокрема їх бюджету часу. Звичайно, матеріали цих досліджень застаріли, але сам факт уваги до них вчених та керівних органів держави, регіонів і окремих навчальних закладів говорить про те, що проблема існує і досі.
Основне питання, на яке було потрібно відповісти у згаданих роботах, чи може викладач або науковець відтворювати свою робочу силу в певних умовах існування. Відповідати на ці питання, на наш погляд, настав час і в Україні, яка великий проміжок часу знаходиться у трансформаційних перетвореннях.
