| Назва: | Фінансова система Японії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 20,99 KB |
| Скачувань: | 62 |
Інша група приватних фінансових організацій - різні спеціалі¬зовані фінансові установи: один спеціальний банк для здійснення валютних операцій, три банки довгострокового фінансування, сім траст-банків, що також спеціалізуються на довгостроковому фінан¬суванні. У складі спеціалізованих фінансових організацій для дрібного / середнього бізнесу в Японії існують приблизно 450 кредит¬них асоціацій кооперативних організацій і близько 400 кредитних союзів. Є також 47 трудових банків, які працюють з невеликими ко¬штами працівників. Серед інших фінансових організацій є 30 ком¬паній страхування життя, 24 компанії майнового страхування і 270 компаній по операціях з цінними паперами.
Японську фінансову систему поєднує міжбанківська інфор¬маційна система телекомунікацій, яка. є найбільш розвинутою у світі, тому що, пов'язуючи за допомогою комп'ютерної мережі приблизно 5300 фінансових організацій і 42000 філій, дозволяє одержувати переведені з будь-якого місця кошти в той же день.
3. Бюджетний устрій і бюджетна система Японії
Японія - конституційна монархія. Відповідно до діючої з 1947 р. конституції імператор є «символом держави і єдності на¬роду», його статус визначається волею всього народу, якому на¬лежить суверенна влада.
Вищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган - парламент, що складається з двох палат: Палати представників (512 депутатів) і Палати радників (252 депутати). Термін повнова¬жень депутатів Палати представників - 4 роки, Палати рад¬ників - 6 років (з переобранням половини складу кожні три. роки). Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром.
Крім традиційного фінансування країни через поточний бюд¬жет, дохідна частина якого формується за рахунок податків, у Японії існує і паралельна, теж державна, система фінансування економічних проектів, але із залученням позабюджетних, у тра¬диційному розумінні, коштів. Ця система називається державною інвестиційною програмою і використовується для розвитку пріоритетних, з погляду держави, виробництв та об'єктів. Таким чином, фактично уряд Японії має реальний важіль проведення структурної і промислової політики.
Подібне розмежування в державному фінансуванні має в Японії давню історію. Воно виникло ще в період Мейдзі (1868-1912 р.) і бере свій початок з рішення уряду в 1878 р. вико¬ристовувати поштові заощадження громадян з метою промисло¬вого розвитку. Сьогодні ця система існує у вигляді так званої Програми державних позик та інвестицій.
Крім джерел надходження коштів, Програма державних по¬зик та інвестицій відрізняється від загальнодержавного бюджет¬ного фінансування і тим, що її кошти виділяються на умовах зворотності, терміновості і платності. Капіталовкладення і позики, отримані компаніями в рамках цієї програми, підлягають повно¬му поверненню з нарахуванням відсотків, які сьогодні встанов¬люються в основному на рівні приватних кредитних установ.
Програма розробляється урядом одночасно з підготовкою проекту «звичайного» поточного бюджету, але окремо від нього. .Японський інвестиційний бюджет також проходить щорічне за¬твердження в парламенті. Фінансовими джерелами Програми державних позик та інвестицій є:
1) система поштових заощаджень громадян; 2) система по¬штового страхування життя; У) пенсійні фонди; 4) спеціальний рахунок промислового інвестування; 5) гарантовані урядом зо¬бов'язанім і позики.
Програма державних позик та інвестицій оперує в даний час капіталами, що досягають 10% вартості ВВП. Це приблизно відповідає сумі, що становить 2/3 загальних витрат бюджету.
4. Державний бюджет, склад і структура його доходів та витрат
Доходи і витрати бюджету мають певне групування, яке містить розділи, статті і параграфи. Доходи підрозділяються на 7 розділів, 11 статей і 43 параграфи, витрати - на 13 розділів, 41 статтю і 242 параграфи. Характерною рисою бюджету Японії є те, що неви¬користані кошти переходять на наступний бюджетний рік.
Дохідна частина бюджету Японії складається з податкових і неподаткових надходжень. Серед податкових надходжень близь¬ко 40% становить прибутковий податок з фізичних осіб, близько 30% - податок на прибуток юридичних осіб (на прибуток ком¬паній) і також близько 30% - непрямі податки (стягнуті з прода¬жу алкогольних напоїв, сигарет, предметів розкоші). У порівнянні з іншими країнами частка неподаткових надходжень у Японії до¬сить висока. Сюди входять доходи від орендної плати, продажу зе¬мельних ділянок та іншої нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей, позики і т.п. Особливість Японії полягає в тому, що по¬казник питомої ваги державних витрат у ВВП країни с одним з найменших серед показників розвинутих країн (9,3% у 1991 р.).
Реалізація державного бюджету здійснюється в' трьох основ¬них формах: прямі виплати (в основному на утримання адмініст¬ративного апарату), витрата коштів по спецрахунках (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, громадські роботи, оборо¬на) і фінансова допомога місцевим адміністраціям.
Японську фінансову систему поєднує міжбанківська інфор¬маційна система телекомунікацій, яка. є найбільш розвинутою у світі, тому що, пов'язуючи за допомогою комп'ютерної мережі приблизно 5300 фінансових організацій і 42000 філій, дозволяє одержувати переведені з будь-якого місця кошти в той же день.
3. Бюджетний устрій і бюджетна система Японії
Японія - конституційна монархія. Відповідно до діючої з 1947 р. конституції імператор є «символом держави і єдності на¬роду», його статус визначається волею всього народу, якому на¬лежить суверенна влада.
Вищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган - парламент, що складається з двох палат: Палати представників (512 депутатів) і Палати радників (252 депутати). Термін повнова¬жень депутатів Палати представників - 4 роки, Палати рад¬ників - 6 років (з переобранням половини складу кожні три. роки). Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром.
Крім традиційного фінансування країни через поточний бюд¬жет, дохідна частина якого формується за рахунок податків, у Японії існує і паралельна, теж державна, система фінансування економічних проектів, але із залученням позабюджетних, у тра¬диційному розумінні, коштів. Ця система називається державною інвестиційною програмою і використовується для розвитку пріоритетних, з погляду держави, виробництв та об'єктів. Таким чином, фактично уряд Японії має реальний важіль проведення структурної і промислової політики.
Подібне розмежування в державному фінансуванні має в Японії давню історію. Воно виникло ще в період Мейдзі (1868-1912 р.) і бере свій початок з рішення уряду в 1878 р. вико¬ристовувати поштові заощадження громадян з метою промисло¬вого розвитку. Сьогодні ця система існує у вигляді так званої Програми державних позик та інвестицій.
Крім джерел надходження коштів, Програма державних по¬зик та інвестицій відрізняється від загальнодержавного бюджет¬ного фінансування і тим, що її кошти виділяються на умовах зворотності, терміновості і платності. Капіталовкладення і позики, отримані компаніями в рамках цієї програми, підлягають повно¬му поверненню з нарахуванням відсотків, які сьогодні встанов¬люються в основному на рівні приватних кредитних установ.
Програма розробляється урядом одночасно з підготовкою проекту «звичайного» поточного бюджету, але окремо від нього. .Японський інвестиційний бюджет також проходить щорічне за¬твердження в парламенті. Фінансовими джерелами Програми державних позик та інвестицій є:
1) система поштових заощаджень громадян; 2) система по¬штового страхування життя; У) пенсійні фонди; 4) спеціальний рахунок промислового інвестування; 5) гарантовані урядом зо¬бов'язанім і позики.
Програма державних позик та інвестицій оперує в даний час капіталами, що досягають 10% вартості ВВП. Це приблизно відповідає сумі, що становить 2/3 загальних витрат бюджету.
4. Державний бюджет, склад і структура його доходів та витрат
Доходи і витрати бюджету мають певне групування, яке містить розділи, статті і параграфи. Доходи підрозділяються на 7 розділів, 11 статей і 43 параграфи, витрати - на 13 розділів, 41 статтю і 242 параграфи. Характерною рисою бюджету Японії є те, що неви¬користані кошти переходять на наступний бюджетний рік.
Дохідна частина бюджету Японії складається з податкових і неподаткових надходжень. Серед податкових надходжень близь¬ко 40% становить прибутковий податок з фізичних осіб, близько 30% - податок на прибуток юридичних осіб (на прибуток ком¬паній) і також близько 30% - непрямі податки (стягнуті з прода¬жу алкогольних напоїв, сигарет, предметів розкоші). У порівнянні з іншими країнами частка неподаткових надходжень у Японії до¬сить висока. Сюди входять доходи від орендної плати, продажу зе¬мельних ділянок та іншої нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей, позики і т.п. Особливість Японії полягає в тому, що по¬казник питомої ваги державних витрат у ВВП країни с одним з найменших серед показників розвинутих країн (9,3% у 1991 р.).
Реалізація державного бюджету здійснюється в' трьох основ¬них формах: прямі виплати (в основному на утримання адмініст¬ративного апарату), витрата коштів по спецрахунках (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, громадські роботи, оборо¬на) і фінансова допомога місцевим адміністраціям.