Пролистати роботу: 1 2 3 4 5

Неоціненне значення як джерел до історії науки має епістолярна спадщина вчених-географів. Як правило, вона розкидана по світу між адресатами чи їх родичами, а тому є вона дуже спорадична. Проте якась частина її зберігається в архівах. Так, наприклад, листи В.Кубійовича знаходяться у Державному архіві Канади в м.Оттаві, частково в архіві НТШ у Сарселі (біля Парижа). Його листи 30-х років до НТШ у Львові зберігаються в Державному Історичному архіві у Львові (тут є важлива інформація про підготовку “Атласа України”, виставки карт атласу), в архіві Д.Донцова у Варшаві, архіві А.Шептицького, у Науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України у Львові. Листи С.Рудницького, які частково розкривають процеси створення Інституту географії і картографії у Харкові, а також творчу лабораторію вченого, опубліковані д-ром М.Мушинкою у книзі “Листи Степана Рудницького до сестри Софії та Станіслава Дністрянських (1926-1932 рр.).- Едмонтон: Вид-во КІУС, 1991.

Дуже часто архіви містять незавершені праці вчених або рукописи праць, що були видані чи з певних причин не побачили світу. Зокрема, у тому ж Львівському Історичному архіві знаходиться майже весь рукопис з редакторською правкою другого тому “Географії українських і сумежних земель” В.Кубійовича, що не був опублікований внаслідок окупації Західної України більшовиками у 1939 p.

До “інших” джерел з історії географії і особливо історичної географії належать художні твори минулих століть, у яких зроблені описи природи, населення, поселень, господарства. Такими творами, зокрема, є поема польського та українського поета Себастьяна Кльоновича “Роксоланія”. Окрім опису клімату, рослинного і тваринного світу території України, автор подає поетичні характеристики багатьох українських міст: Львова, Києва, Луцька, Перемишля, Дрогобича, Буська, Сокаля та ін. Навіть “Слово о полку Ігоревім” містить велику історико-географічну інформацію, наприклад, про географічний кругозір тодішнього письменника (автора твору), про що недавно розповіла у своїй монографії “Студії над “Словом о полку Ігоревім”” львівська поетеса Ірина Калинець. Прикладів можна набрати більше. Наведена класифікація джерельної бази історико-географічного дослідження, зокрема дослідження галицької антропогеографії у міжвоєнний період (20-30-ті роки XX ст.) є, по суті, першою в нашій науці. З часом вона може бути удосконалена. Не виключені й інші підходи, наприклад, класифікації за місцем зберіганням писемних джерел (архіви, бібліотеки, приватні колекції), за характером інформації, що містяться в джерелах, за можливим способом використання цієї інформації, за окремими науковими дисциплінами тощо. Розроблення справді наукової, тобто об'єктивної і комплексної класифікації джерельної бази і ширше - наукового джерелознавства української історії географії ще попереду.

З усього сказаного щодо джерельної бази антропогеографії Галичини у міжвоєнний період можна зробити такі висновки:

1. Ця джерельна база свідчить про досить високий рівень розвитку галицької антропогеографії на фоні всеукраїнської суспільно-географічної науки;

2. Всередині галицької географічної науки українські джерела антропогеографії були кількісно переважаючими над фізико-географічними, тоді як у галицькій польській географії переважали якраз останні;

3. Ці джерела представляли усі галузі тодішньої антропогеографії - географію населення, географію сільського господарства, географію промисловості та ін.;

4. Джерела писані різними мовами (українською, польською, німецькою, чеською, словацькою, румунською та ін.) при повній перевазі української. Їх авторами були переважно українці;

5. Незважаючи на вимушену еміграцію багатьох вчених -українців, головним духовним осередком , що стимулював розвиток антропогеографії і появу писемних джерел був Львів із його Науковим товариством ім.Шевченка.

 

Література

1. Жупанський Я.І. Історія географії України.- Львів: Світ.- 1997.

2. Jedrzejczyk D. Antropogeografia polska XIX і XX wieku.- Warszawa.- 1997.

3. Макарчук С. Писемні джерела з історії України.- Львів: Світ.- 1999.

4. Онопрієнко B.I. Історія української науки ХІХ-ХХ століть.- К.: Либідь.- 1998.

5. Фарсобин B.B. Источниковедение и его метод.- Москва: Наука.- 1983.

6. Шаблій O.I. Степан Рудницький - фундатор української географії.- Львів- Мюнхен.- 1993.

7. Шаблій O.I. Історичні виміри української географії.- // Історія української географії. - Тернопіль.- 2000.- Випуск 1.- С. 7-15.

Пролистати роботу: 1 2 3 4 5