| Назва: | Історичний розвиток та структура географічної науки |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 36,61 KB |
| Скачувань: | 91 |
Скачати цей реферат українською
По тім визначеню завдань геофізики яко сеї части фізичної географії, що займаєсь землею яко цілистию, приходими до дуже актуального тепер питаня: яке є відношенє геофізики до инших природних наук, а також до инших галузий фізичної географії. Нині є дуже много географів, що ставлять геофізику зовсім поза географією і хотілиб з неї зробити науку зовсім окрему. Оно правда, що так як нині річи стоять, більше управляють геофізику астрономи, фізики, навіть геольоги, як географи. Однак не треба забувати, що був час, коли властива фізична географія стояла в цілости поза межами географії, а прецінь нині становить найбільш інтегральну єї часть. Так думаю буде невдовзі і з геофізикою. Нині географи не дуже до неї беруть ся, бо мають в більшости геольогічне, а не фізично математичне образованє, так само як перед тим не брались до фізичної географії взагалі, бо мали образованє лиш гуманістичне. Геофізику вяже з географією цілковита спільність предмету, підчас коли до астрономії є відношенє значно дальше і загальнійше, а геольогія яко специяльна наука про літосферу стикаєсь з геофізикою на значно меншім просторі як географія. Тому то не вагувавбим ся за Вундтом причисляти геофізику в цілости до географії.
Предмет геофізики є географічний, іменно Земля в цілости, метода праці є фізично-математична. Ось тут і лежить причина, що нинішні географи в значній мірі страхають ся втягнути геофізику в канон географії. Однак суть знаки, що та окремішність геофізики буде лиш недовга. Прогалина, що ділить єї єще тепер від тіснійше понятої фізичної географії, буде що раз більше виповнятись. Бо пр. нині океанографія та кліматольогія безспірно належать до географії. А обі ті галузи географії фізичної властивої суть в так тісній звязи з двома частями геофізики, а то з гідрольогією і метеорольогією, що розділ є майже зовсім неможливий. Чим дальше географія фізична земскої поверхні поступає і розвиваєсь, тим більше відчуваєсь потреба відносити поодинокі явища природні на земскій поверхни до цілости землі, тим більше тіснійша фізична географія зближаєсь до геофізики і зливаєсь з нею в одну науку.
Геофізикою зовем отже ту часть фізичної географії, що займаєсь Землею, яко цілистию. До неї належать яко головні інтегральні части: фізика земскої кори та нутра, метеорольогія, земский магнетизм і гидрольогія.
Натомість ту часть фізичної географії, що займаєсь земскою поверхнею, зовем фізичною географією в тіснійшім значіню, або як инші кажуть фізикальною. Та галузь географії є властиво осередком, центральною і найважнійшою частию цілої географічної науки. Поверхня Землі се найбільш питома область географії, жадна инша наука сеї области єї відобрати не може.
Заки приступимо до близшого пізнаня завдань властивої фізичної географії, мусимо близше застановитись, що треба розуміти під земскою поверхнею. Ріхтгофен дав в висше згаданій розвідці на те питанє основну відповідь. Є три поверхні землі: 1) математична поверхня земскої кори (літосфери), 2) поверхня літосфери разом з поверхнею вод, що єї заглубленя виповняють (та поверхня є підставою, на котрій спочиває атмосфера) і 3) внїшна поверхня атмосферної оболонки (недоступна впрочім нашим дослідам).Отже географія займаєсь всім тим, що лежить межи тими трема верхнями. Географічна поверхня Землі є отже материяльною поверхнею, що обіймає верхні верстви літосфери, цілу гидросферу і атмосферу. Розміщенє ріжних природних явищ на тій поверхни є найголовнішим предметом фізичної географії, а як на тепер то географії взагалі. Три головні елементи входять отже по новійшим поглядам в поверхню землі: суша, вода і воздух — для того і фізичну географію ділимо звичайно на три части: науку про сталу поверхню земскої кори (з.н. орольогію), океанографію і кліматольогію.
Які суть завдання географії зглядом поверхні землі яко предмету, вперве (як вже згадано) докладно вказав Ріхтгофен. Ті чотири завданя, які він поставив географії, мусять бути ві всіх трех частях фізичної географії осібно розвязані. Перше завданє є морфографічне. Ту займаєсь фізична географія розкладом моря і суші на земскій поверхні, їх взаїмними відношенями та розмірами. Міра і число се найголовнійші помічники географа в тій части єго науки. Так само морфографічно треба представити різьбу земскої поверхні — розміщенє гір, низовин, височин, морских глубин, близші розсліди позему океану в ріжних єго частях і т.н.
Предмет геофізики є географічний, іменно Земля в цілости, метода праці є фізично-математична. Ось тут і лежить причина, що нинішні географи в значній мірі страхають ся втягнути геофізику в канон географії. Однак суть знаки, що та окремішність геофізики буде лиш недовга. Прогалина, що ділить єї єще тепер від тіснійше понятої фізичної географії, буде що раз більше виповнятись. Бо пр. нині океанографія та кліматольогія безспірно належать до географії. А обі ті галузи географії фізичної властивої суть в так тісній звязи з двома частями геофізики, а то з гідрольогією і метеорольогією, що розділ є майже зовсім неможливий. Чим дальше географія фізична земскої поверхні поступає і розвиваєсь, тим більше відчуваєсь потреба відносити поодинокі явища природні на земскій поверхни до цілости землі, тим більше тіснійша фізична географія зближаєсь до геофізики і зливаєсь з нею в одну науку.
Геофізикою зовем отже ту часть фізичної географії, що займаєсь Землею, яко цілистию. До неї належать яко головні інтегральні части: фізика земскої кори та нутра, метеорольогія, земский магнетизм і гидрольогія.
Натомість ту часть фізичної географії, що займаєсь земскою поверхнею, зовем фізичною географією в тіснійшім значіню, або як инші кажуть фізикальною. Та галузь географії є властиво осередком, центральною і найважнійшою частию цілої географічної науки. Поверхня Землі се найбільш питома область географії, жадна инша наука сеї области єї відобрати не може.
Заки приступимо до близшого пізнаня завдань властивої фізичної географії, мусимо близше застановитись, що треба розуміти під земскою поверхнею. Ріхтгофен дав в висше згаданій розвідці на те питанє основну відповідь. Є три поверхні землі: 1) математична поверхня земскої кори (літосфери), 2) поверхня літосфери разом з поверхнею вод, що єї заглубленя виповняють (та поверхня є підставою, на котрій спочиває атмосфера) і 3) внїшна поверхня атмосферної оболонки (недоступна впрочім нашим дослідам).Отже географія займаєсь всім тим, що лежить межи тими трема верхнями. Географічна поверхня Землі є отже материяльною поверхнею, що обіймає верхні верстви літосфери, цілу гидросферу і атмосферу. Розміщенє ріжних природних явищ на тій поверхни є найголовнішим предметом фізичної географії, а як на тепер то географії взагалі. Три головні елементи входять отже по новійшим поглядам в поверхню землі: суша, вода і воздух — для того і фізичну географію ділимо звичайно на три части: науку про сталу поверхню земскої кори (з.н. орольогію), океанографію і кліматольогію.
Які суть завдання географії зглядом поверхні землі яко предмету, вперве (як вже згадано) докладно вказав Ріхтгофен. Ті чотири завданя, які він поставив географії, мусять бути ві всіх трех частях фізичної географії осібно розвязані. Перше завданє є морфографічне. Ту займаєсь фізична географія розкладом моря і суші на земскій поверхні, їх взаїмними відношенями та розмірами. Міра і число се найголовнійші помічники географа в тій части єго науки. Так само морфографічно треба представити різьбу земскої поверхні — розміщенє гір, низовин, височин, морских глубин, близші розсліди позему океану в ріжних єго частях і т.н.
