| Назва: | Діаспора |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 74,06 KB |
| Скачувань: | 124 |
Провідним чинником етнічного виживання української спільноти в Австралії, надзвичайно віддаленій географічне й тривалий час відрізаній у культурному та інформаційному сенсі від України, стали численні громадські, релігійні, культурно-мистецькі, молодіжні, політичні та інші організації, що виникали від самого початку масового поселення тут українців.
Основні зусилля й засоби протягом півстоліття свого існування українська діаспора в Австралії віддавала збереженню та розвиткові української культури, українознавства в цілому. За рівнем активності та досягнень у сфері культури українці часто переважають інші, значно чисельніші діаспорні групи Австралії.
Серед іммігрантів була відносно велика кількість людей, причетних до культури та мистецтва - педагогів, артистів, літераторів, художників. Незважаючи на те, що на початку свого перебування в Австралії майже всі вони були змушені займатися фізичною працею, ці люди вважали своїм суспільним обов'язком продовжувати на громадських засадах культурницьку діяльність. Завдяки їхній безкорисливій подвижницькій праці протягом перших десятиліть життя на п'ятому континенті культурно-мистецька творчість українців досягла високого рівня. У всіх більших осередках української спільноти були створені театральні, хорові й танцювальні колективи.
Значного розвитку та популярності, особливо в 1950-х рр., досяг український аматорський театр, ставши мало не головною формою культурного відпочинку й своєрідним символом причетності широких кіл іммігрантів до українського культурного процесу. Якщо в 1950 р. в Австралії поставлено тільки три українські п'єси, то в 1951-1953 рр. вже було по 10 вистав за рік, а в 1956 р. відбулося 15 різних театральних вистав. У кожній місцевості, де осідали українці, існував театральний гурток. Наприклад, у Новому Південному Вельсі в різні часи діяло 9 таких гуртків, у Вікторії - 8. Українська преса в Австралії зберегла інформацію про 205 вистав за період 1950-1989 рр. До найвідоміших українських театральних груп належать Український театр малих форм ім. В.Блавацького в Аделаїді, Театр ім. Л.Курбаса в Мельбурні, Український драматичний театр ім. М.Лисенка в Мельбурні, драматичний гурток "Червоні маки" в Сейнт Албансі, драматична секція ім. М.Заньковецької в Сіднеї, драматичний гурток ім. Л.Українки в Перті, "Летюча естрада" в Сіднеї та інші.
Репертуар українських театральних груп становили переважно постановки класиків української драматургії, зокрема п'єси етнографічного напряму, популярні в Україні наприкінці XIX ст. З часом більшість груп припинила свою діяльність. Проте й сьогодні існує кілька аматорських гуртків, приміром, сіднейський "Український драматичний гурток ім. Романа і Оксани Кордубів".
Значного поширення серед українців Австралії набули музично-хорові й фольклорно-танцювальні колективи. Вони створювалися не тільки для задоволення культурних потреб самих їхніх учасників та української громади в цілому, а й щоб репрезентувати українську культуру серед загальноавстралійської публіки. Таке двоєдине завдання досить успішно виконували (а окремі колективи виконують і тепер) світські хори "Чайка" і "Черемош" у Мельбурні "Боян", "Юний Боян", "Сурма", "Суцвіття", "Ластівка" та Український народний ансамбль ім. В.Івасюка в Сіднеї "Гомін", "Ластівка" та "Каштан" в Аделаїді "Бандура" в Перті хор Української громади Квінсленду в Брізбані. Крім того, при всіх українських парафіях в Австралії діють церковні хори або хоч невеликі співочі гуртки. Особливою популярністю в середовищі української спільноти в Австралії користуються майстри гри на бандурі, зокрема ансамблі ім.Г.Хотке-вича в Сіднеї, ім.Г.Китастого в Аделаїді та ім.Л.Украінки в Мельбурні. З-поміж танцювальних колективів високою майстерністю вирізняються "Веселка" в Сіднеї "Верховина", "Кубанські козаки" та "Козаки Байда" в Мельбурні "Гопак" та "Євшан" в Аделаїді "Калина" в Брізбені.
З української громади вийшло понад два десятки художників, графіків, скульпторів, деякі з них (М.Кміт, М.Чорній, Я.Ляхович, В.Савчак, Т.Мессак, Л.Денисенко та ін.) отримали визнання в загальноавстралійському середовищі. В останні десятиліття дедалі відомішими стають імена митців, народжених уже в Австралії.
Основні зусилля й засоби протягом півстоліття свого існування українська діаспора в Австралії віддавала збереженню та розвиткові української культури, українознавства в цілому. За рівнем активності та досягнень у сфері культури українці часто переважають інші, значно чисельніші діаспорні групи Австралії.
Серед іммігрантів була відносно велика кількість людей, причетних до культури та мистецтва - педагогів, артистів, літераторів, художників. Незважаючи на те, що на початку свого перебування в Австралії майже всі вони були змушені займатися фізичною працею, ці люди вважали своїм суспільним обов'язком продовжувати на громадських засадах культурницьку діяльність. Завдяки їхній безкорисливій подвижницькій праці протягом перших десятиліть життя на п'ятому континенті культурно-мистецька творчість українців досягла високого рівня. У всіх більших осередках української спільноти були створені театральні, хорові й танцювальні колективи.
Значного розвитку та популярності, особливо в 1950-х рр., досяг український аматорський театр, ставши мало не головною формою культурного відпочинку й своєрідним символом причетності широких кіл іммігрантів до українського культурного процесу. Якщо в 1950 р. в Австралії поставлено тільки три українські п'єси, то в 1951-1953 рр. вже було по 10 вистав за рік, а в 1956 р. відбулося 15 різних театральних вистав. У кожній місцевості, де осідали українці, існував театральний гурток. Наприклад, у Новому Південному Вельсі в різні часи діяло 9 таких гуртків, у Вікторії - 8. Українська преса в Австралії зберегла інформацію про 205 вистав за період 1950-1989 рр. До найвідоміших українських театральних груп належать Український театр малих форм ім. В.Блавацького в Аделаїді, Театр ім. Л.Курбаса в Мельбурні, Український драматичний театр ім. М.Лисенка в Мельбурні, драматичний гурток "Червоні маки" в Сейнт Албансі, драматична секція ім. М.Заньковецької в Сіднеї, драматичний гурток ім. Л.Українки в Перті, "Летюча естрада" в Сіднеї та інші.
Репертуар українських театральних груп становили переважно постановки класиків української драматургії, зокрема п'єси етнографічного напряму, популярні в Україні наприкінці XIX ст. З часом більшість груп припинила свою діяльність. Проте й сьогодні існує кілька аматорських гуртків, приміром, сіднейський "Український драматичний гурток ім. Романа і Оксани Кордубів".
Значного поширення серед українців Австралії набули музично-хорові й фольклорно-танцювальні колективи. Вони створювалися не тільки для задоволення культурних потреб самих їхніх учасників та української громади в цілому, а й щоб репрезентувати українську культуру серед загальноавстралійської публіки. Таке двоєдине завдання досить успішно виконували (а окремі колективи виконують і тепер) світські хори "Чайка" і "Черемош" у Мельбурні "Боян", "Юний Боян", "Сурма", "Суцвіття", "Ластівка" та Український народний ансамбль ім. В.Івасюка в Сіднеї "Гомін", "Ластівка" та "Каштан" в Аделаїді "Бандура" в Перті хор Української громади Квінсленду в Брізбані. Крім того, при всіх українських парафіях в Австралії діють церковні хори або хоч невеликі співочі гуртки. Особливою популярністю в середовищі української спільноти в Австралії користуються майстри гри на бандурі, зокрема ансамблі ім.Г.Хотке-вича в Сіднеї, ім.Г.Китастого в Аделаїді та ім.Л.Украінки в Мельбурні. З-поміж танцювальних колективів високою майстерністю вирізняються "Веселка" в Сіднеї "Верховина", "Кубанські козаки" та "Козаки Байда" в Мельбурні "Гопак" та "Євшан" в Аделаїді "Калина" в Брізбені.
З української громади вийшло понад два десятки художників, графіків, скульпторів, деякі з них (М.Кміт, М.Чорній, Я.Ляхович, В.Савчак, Т.Мессак, Л.Денисенко та ін.) отримали визнання в загальноавстралійському середовищі. В останні десятиліття дедалі відомішими стають імена митців, народжених уже в Австралії.