| Назва: | Політична система і державний устрій Болгарії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 228,48 KB |
| Скачувань: | 62 |
Економічна криза, яка охопила країну, набула катаст¬рофічних масштабів. Відбувся обвал лева, інфляція перейшла рубіж 300 %, постійно зростали ціни на електроенергію та бензин. Рівень життя населення стрімко пішов униз. Якщо в 1990 р. середня заробітна плата становила 200 доларів, то наприкінці 1996 р. вона зменшилась до 25 доларів. За межею бідності опинилося 80 % населення.
Неспроможність уряду соціалістів вивести країну з глибокої кризи значною мірою обумовила підсумки президентських ви¬борів (листопад 1996), які завершилися перемогою (майже 60 %) П. Стоянова - кандидата «Об'єднаних демократичних сил» (ОДС складалися з СДС, «Народної спілки» і РПС). Під тиском опозиції, яка організувала в країні хвилю мітингів і страйків, уряд Ж. Віденова у грудні 1996 р. пішов у відставку.
Передвиборна кампанія розпочалася на основі ще більшого поглиблення кризи: індекс інфляції сягав майже 250 %, курс до¬лара підскочив майже до 3 тис. левів, ціни на бензин, електро¬енергію, парове опалення збільшилися в 3-4 рази, а середня зарплата опустилася до 8 доларів. У лютому 1997 р. завер¬шився процес трансформації СДС (аморфної коаліції півтора десятка політичних угруповань) у єдину правоцентристську партію. Залишаючись у блоці з «Народною спілкою», «сині» (колір СДС) сподівалися на підтримку населенням їхніх голов¬них гасел: здійснення структурної реформи, рішуча боротьба із злочинністю, відкриття персональних досьє спецслужб, до¬тримання домовленостей із міжнародними фінансовими струк¬турами, інтеграція до ЄС та НАТО.
Підсумки квітневих (1997) виборів до Народних зборів при¬несли перемогу блоку «На-родної спілки» та СДС, який отри¬мав понад 52 % голосів (137 депутатських місць). За БСП проголосувало 22 % виборців (58 місць), за Об'єднання національного порятунку - 7,5, за «Євролівицю» - 5,5 %. Провідні партії країни у травні 1997 р. підписали Декла-рацію про національну злагоду. Уряд, який очолив лідер СДС І. Костов, головним своїм завданням оголосив здійснення економічних реформ відповідно до вимог МВФ, боротьбу з організованою злочинністю і корупцією та вступ до ЄС і НАТО.
З метою подолання кризової ситуації, оскільки країна фа¬ктично втратила здатність обслуговувати свій зовнішній борг (10 млрд доларів) і могла стати банкрутом, у липні 1997 р. в Болгарії було створено валютну раду - міжнародний орган фінансового контро-лю, провідна роль у якому належала МВФ. Рада взяла на себе частину функцій націо-нального бан¬ку та міністерства фінансів - емісія грошей, кредитування бюджету, при-ватних банків та підприємств, регу¬лювання соціальних витрат.
Фінансовий контроль з боку МВФ та його кредити, жорстка прив'язка лева до німецької марки сприяли швидкому подоланню інфляції, зросла довіра закордонних інвесторів до Болгарії, вдалося стабілізувати, а згодом провести де¬номінацію лева, збільшити доходи від проведення приватизації і т.д. Згідно з прийнятою в травні 1997 р. урядовою про-грамою «Болгарія 2001» денаціоналізація народного господарства визнавалася пріоритет-ним завданням правлячої коаліції поряд з такими напрямками, як повернення землі та підприємств їхнім попереднім власникам (або спадкоємцям), закриття нерента¬бельних виробництв тощо.
У цілому ж припинення конфронтації між президентом та депутатами Народних Зборів, зважені та послідовні заходи уряду І. Костова, який спирався на політичну підтримку США, Німеччини, ЄС, а також фінансова допомога МВФ та інших закордонних фінан-сових структур, поліпшення міжнародної економічної кон'юнктури сприяли економічній стабілізації. У 1997 р. ВНП збільшився на 7,5 %, середня заробітна плата становила в 1999р. - 200 левів (100 доларів). У липні 1998 р. Болгарію було прийнято до Центрально-європейської зони вільної торгівлі.
Водночас на Болгарію й далі продовжували впливати різні зовнішні негативні фактори. Одним з них стала агресія НАТО проти СРЮ. Бомбардування югославської території, вве-дення натовських військ у Косово, економічні санкції проти СРЮ та збитки Болгарії від них позначалися на становищі в суспільстві. Незважаючи на заходи із стабілізації стано-вища в країні, які здійснював впродовж чотирьох років уряд І. Костова, Болгарія і далі залишалася країною, обтяженою багатьма проблемами: наростало соціальне розша-рування, процвітала корупція, безробіття досягло 16 % працездатного населення (500 тис. осіб, з них 33 % - молодь), за кордон за останні 10 років виїха¬ло майже 530 тис. молодих освічених болгар.
Відповіддю на проблеми болгарського суспільства стали вибори до Народних Зборів у червні 2001 р. Переконливу пе¬ремогу на них здобув створений у квітні «Національний рух Симеона Другого», за який проголосувало 43 % виборців (120 місць у парламенті). Новий уряд очолив нащадок Сакс-Кобургської династії, колишній болгарський цар 63-річний Симеон.
Підсумком багаторічних зусиль та послідовного здійснення злагодженої внутрішньої й зовнішньої політики державними владними структурами та різними політичними силами стало прийняття Болгарії у травні 2004 р. до НАТО.
Неспроможність уряду соціалістів вивести країну з глибокої кризи значною мірою обумовила підсумки президентських ви¬борів (листопад 1996), які завершилися перемогою (майже 60 %) П. Стоянова - кандидата «Об'єднаних демократичних сил» (ОДС складалися з СДС, «Народної спілки» і РПС). Під тиском опозиції, яка організувала в країні хвилю мітингів і страйків, уряд Ж. Віденова у грудні 1996 р. пішов у відставку.
Передвиборна кампанія розпочалася на основі ще більшого поглиблення кризи: індекс інфляції сягав майже 250 %, курс до¬лара підскочив майже до 3 тис. левів, ціни на бензин, електро¬енергію, парове опалення збільшилися в 3-4 рази, а середня зарплата опустилася до 8 доларів. У лютому 1997 р. завер¬шився процес трансформації СДС (аморфної коаліції півтора десятка політичних угруповань) у єдину правоцентристську партію. Залишаючись у блоці з «Народною спілкою», «сині» (колір СДС) сподівалися на підтримку населенням їхніх голов¬них гасел: здійснення структурної реформи, рішуча боротьба із злочинністю, відкриття персональних досьє спецслужб, до¬тримання домовленостей із міжнародними фінансовими струк¬турами, інтеграція до ЄС та НАТО.
Підсумки квітневих (1997) виборів до Народних зборів при¬несли перемогу блоку «На-родної спілки» та СДС, який отри¬мав понад 52 % голосів (137 депутатських місць). За БСП проголосувало 22 % виборців (58 місць), за Об'єднання національного порятунку - 7,5, за «Євролівицю» - 5,5 %. Провідні партії країни у травні 1997 р. підписали Декла-рацію про національну злагоду. Уряд, який очолив лідер СДС І. Костов, головним своїм завданням оголосив здійснення економічних реформ відповідно до вимог МВФ, боротьбу з організованою злочинністю і корупцією та вступ до ЄС і НАТО.
З метою подолання кризової ситуації, оскільки країна фа¬ктично втратила здатність обслуговувати свій зовнішній борг (10 млрд доларів) і могла стати банкрутом, у липні 1997 р. в Болгарії було створено валютну раду - міжнародний орган фінансового контро-лю, провідна роль у якому належала МВФ. Рада взяла на себе частину функцій націо-нального бан¬ку та міністерства фінансів - емісія грошей, кредитування бюджету, при-ватних банків та підприємств, регу¬лювання соціальних витрат.
Фінансовий контроль з боку МВФ та його кредити, жорстка прив'язка лева до німецької марки сприяли швидкому подоланню інфляції, зросла довіра закордонних інвесторів до Болгарії, вдалося стабілізувати, а згодом провести де¬номінацію лева, збільшити доходи від проведення приватизації і т.д. Згідно з прийнятою в травні 1997 р. урядовою про-грамою «Болгарія 2001» денаціоналізація народного господарства визнавалася пріоритет-ним завданням правлячої коаліції поряд з такими напрямками, як повернення землі та підприємств їхнім попереднім власникам (або спадкоємцям), закриття нерента¬бельних виробництв тощо.
У цілому ж припинення конфронтації між президентом та депутатами Народних Зборів, зважені та послідовні заходи уряду І. Костова, який спирався на політичну підтримку США, Німеччини, ЄС, а також фінансова допомога МВФ та інших закордонних фінан-сових структур, поліпшення міжнародної економічної кон'юнктури сприяли економічній стабілізації. У 1997 р. ВНП збільшився на 7,5 %, середня заробітна плата становила в 1999р. - 200 левів (100 доларів). У липні 1998 р. Болгарію було прийнято до Центрально-європейської зони вільної торгівлі.
Водночас на Болгарію й далі продовжували впливати різні зовнішні негативні фактори. Одним з них стала агресія НАТО проти СРЮ. Бомбардування югославської території, вве-дення натовських військ у Косово, економічні санкції проти СРЮ та збитки Болгарії від них позначалися на становищі в суспільстві. Незважаючи на заходи із стабілізації стано-вища в країні, які здійснював впродовж чотирьох років уряд І. Костова, Болгарія і далі залишалася країною, обтяженою багатьма проблемами: наростало соціальне розша-рування, процвітала корупція, безробіття досягло 16 % працездатного населення (500 тис. осіб, з них 33 % - молодь), за кордон за останні 10 років виїха¬ло майже 530 тис. молодих освічених болгар.
Відповіддю на проблеми болгарського суспільства стали вибори до Народних Зборів у червні 2001 р. Переконливу пе¬ремогу на них здобув створений у квітні «Національний рух Симеона Другого», за який проголосувало 43 % виборців (120 місць у парламенті). Новий уряд очолив нащадок Сакс-Кобургської династії, колишній болгарський цар 63-річний Симеон.
Підсумком багаторічних зусиль та послідовного здійснення злагодженої внутрішньої й зовнішньої політики державними владними структурами та різними політичними силами стало прийняття Болгарії у травні 2004 р. до НАТО.