| Назва: | Політична система і державний устрій Болгарії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 228,48 KB |
| Скачувань: | 62 |
Президент представляє державу в міжнародних відносинах: він має право підписувати міжнародні договори після обговорення з Радою Міністрів і для цього не вимагається на-дання йому спеціальних повноважень.
Президент має право призначати і звільняти з посади Надзвичайних і Повноважних По-слів Болгарії. Також як глава держави він видає вірчі і відкличні грамоти дипломатичним представникам інших держав.
В силу своїх повноважень Президент видає укази, направляє звернення і послання. Укази сріплюються підписом Міністра-голови або відповідного міністра. Не підлягають скріпленню наступні укази, якими Президент:
1 Призначає “службовий” уряд;
1 Доручає формування уряду;
1 Розпускає Народні Збори;
1 Повертає закон, прийнятий Народними Зборами на повторне обговорення;
1 Визначає організацію і порядок діяльності презиентських служб і призначає їх персо-нал;
1 Призначає вибори і референдум;
1 Обнародує закони.
Припинення повноважень Президента і Віце-президента чітко окреслені в статі 97 Конституції Болгарії:
1. В разі подання заяви про відставку в Конституційний Суд;
2. Тривалої неможливості виконувати свої повноваження у зв’язку з тяжкою хворобою;
3. Смерті.
3.2. Характеристика уряду Республіки Болгарія.
Керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою держави Конституція поклала на Раду Міністрів. Ст.2 Положення про структуру і організацію роботи Ради Міністрів і її адміністрації, затвердженого Постановою №45 Ради Міністрів від 5 березня 1993 року, постановляє, що Рада Міністрів здійснює виконавчу владу Республіки Болгарія. Цей же акт встановлює, що принципами діяльності даного органу є: законність, колегіальність, ієрархічність і децентралізація оперативних функцій і повноважень.
Рада Міністрів складається з Міністра-головуючого, його замісників і міністрів.
Членами Ради Міністрів можуть бути болгарські громадяни, які задовільняють умови обрання народними представниками (тобто ті, що досягли 21 року, що не перебувають під опікою і не відбувають строку у вигляді позбавлення волі). На членів РМ розпов-сюджується принцип несумісності служби і діяльності, встановлений для народних пред-ставників. Окрім цього, в силу п.2 ст.113 Конституції для них можуть бути встановлені додаткові обмеження. Повноваження народного представника, обраного міністром, припиняються на той час, поки він виконує обов’язки міністра (ч.2 ст.68).
Рішенням Народних Зборів в 1992 році була створена Рада Міністрів у складі Міністра- Голови і 14 міністрів, в тому числі: міністр торгівлі, міністр транспорту, міністр праці і соціального забезпечення, міністр землеробства, міністр закордонних справ, міністр з питань навколишнього середовища, міністр фінансів, міністр охорони здоров’я, міністр оборони, міністр внутрішніх справ, міністр правосуддя, міністр промисловості, міністр територіального розвитку і будівництва, міністр освіти, науки і культури. Перших три перелічиних міністри були одночасно замісниками Міністра-головуючого.
Правовими формами здійснення Радою Міністрів своїх повноважень є постанови, розпорядження і рішення. Постановами Рада Міністрів затверджує правила.
Повноваження РМ припиняються в результаті вираження Народними Зборами недовіри уряду чи Міністру-голові; якщо прийнята відставка РМ чи головуючого Міністра; в разі смерті Міністра-голови.
Рада Міністрів подає у відставку перед знову обраними Народними Зборами, але ви-конує свої функції до обрання нового уряду.
Міністр-голова координує загальну політику уряду, керує нею і несе за неї відповідаль-ність.
Міністри керують окремими міністерствами, якщо Народні Збори не вирішать іншого. Створення, перетворення і скасування міністерств в п.7 ст.84 Конституції віднесені до компетенції НЗ, при чому дані повноваження здійснюються за пропозицією Міністра-голови.
Міністри видають правила, розпорядження, інструкції і накази.
Міністерства є спеціалізованими органами державного управління у відповідній сфері. Їх правовий статус регулюється правилами організації в діяльності кожного конкретного міністерства. Міністерства здійснюють найважливіші функції, що дозволяють керувати сферою господарства чи конкретною сферою життя суспільства. Так, міністерство охо-рони здоров’я здійснює наступні функції: організовує, керує і контролює безпосередньо і за допомогою обласної адміністрації і кметств діяльність державних установ охорони здоров'я; планує розвиток мережі здравніц і розробляє методики забезпечення необхідних фінансових ресурсів; керує освіченням і вихованням населення у сфері охорони здоров'я; проводить політику держави в сфері міжнародного співробітництва з охорони здоров'я; здійснює медицинський контроль за фізкультурою, спортом, туризмом і затверджує ме-дицинські норми і правила фізичного виховання; розробляє заходи по боротьбі з алкого-лізмом, курінням і іншими формами наркоманії в рамках своєї копетенції.
Президент має право призначати і звільняти з посади Надзвичайних і Повноважних По-слів Болгарії. Також як глава держави він видає вірчі і відкличні грамоти дипломатичним представникам інших держав.
В силу своїх повноважень Президент видає укази, направляє звернення і послання. Укази сріплюються підписом Міністра-голови або відповідного міністра. Не підлягають скріпленню наступні укази, якими Президент:
1 Призначає “службовий” уряд;
1 Доручає формування уряду;
1 Розпускає Народні Збори;
1 Повертає закон, прийнятий Народними Зборами на повторне обговорення;
1 Визначає організацію і порядок діяльності презиентських служб і призначає їх персо-нал;
1 Призначає вибори і референдум;
1 Обнародує закони.
Припинення повноважень Президента і Віце-президента чітко окреслені в статі 97 Конституції Болгарії:
1. В разі подання заяви про відставку в Конституційний Суд;
2. Тривалої неможливості виконувати свої повноваження у зв’язку з тяжкою хворобою;
3. Смерті.
3.2. Характеристика уряду Республіки Болгарія.
Керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою держави Конституція поклала на Раду Міністрів. Ст.2 Положення про структуру і організацію роботи Ради Міністрів і її адміністрації, затвердженого Постановою №45 Ради Міністрів від 5 березня 1993 року, постановляє, що Рада Міністрів здійснює виконавчу владу Республіки Болгарія. Цей же акт встановлює, що принципами діяльності даного органу є: законність, колегіальність, ієрархічність і децентралізація оперативних функцій і повноважень.
Рада Міністрів складається з Міністра-головуючого, його замісників і міністрів.
Членами Ради Міністрів можуть бути болгарські громадяни, які задовільняють умови обрання народними представниками (тобто ті, що досягли 21 року, що не перебувають під опікою і не відбувають строку у вигляді позбавлення волі). На членів РМ розпов-сюджується принцип несумісності служби і діяльності, встановлений для народних пред-ставників. Окрім цього, в силу п.2 ст.113 Конституції для них можуть бути встановлені додаткові обмеження. Повноваження народного представника, обраного міністром, припиняються на той час, поки він виконує обов’язки міністра (ч.2 ст.68).
Рішенням Народних Зборів в 1992 році була створена Рада Міністрів у складі Міністра- Голови і 14 міністрів, в тому числі: міністр торгівлі, міністр транспорту, міністр праці і соціального забезпечення, міністр землеробства, міністр закордонних справ, міністр з питань навколишнього середовища, міністр фінансів, міністр охорони здоров’я, міністр оборони, міністр внутрішніх справ, міністр правосуддя, міністр промисловості, міністр територіального розвитку і будівництва, міністр освіти, науки і культури. Перших три перелічиних міністри були одночасно замісниками Міністра-головуючого.
Правовими формами здійснення Радою Міністрів своїх повноважень є постанови, розпорядження і рішення. Постановами Рада Міністрів затверджує правила.
Повноваження РМ припиняються в результаті вираження Народними Зборами недовіри уряду чи Міністру-голові; якщо прийнята відставка РМ чи головуючого Міністра; в разі смерті Міністра-голови.
Рада Міністрів подає у відставку перед знову обраними Народними Зборами, але ви-конує свої функції до обрання нового уряду.
Міністр-голова координує загальну політику уряду, керує нею і несе за неї відповідаль-ність.
Міністри керують окремими міністерствами, якщо Народні Збори не вирішать іншого. Створення, перетворення і скасування міністерств в п.7 ст.84 Конституції віднесені до компетенції НЗ, при чому дані повноваження здійснюються за пропозицією Міністра-голови.
Міністри видають правила, розпорядження, інструкції і накази.
Міністерства є спеціалізованими органами державного управління у відповідній сфері. Їх правовий статус регулюється правилами організації в діяльності кожного конкретного міністерства. Міністерства здійснюють найважливіші функції, що дозволяють керувати сферою господарства чи конкретною сферою життя суспільства. Так, міністерство охо-рони здоров’я здійснює наступні функції: організовує, керує і контролює безпосередньо і за допомогою обласної адміністрації і кметств діяльність державних установ охорони здоров'я; планує розвиток мережі здравніц і розробляє методики забезпечення необхідних фінансових ресурсів; керує освіченням і вихованням населення у сфері охорони здоров'я; проводить політику держави в сфері міжнародного співробітництва з охорони здоров'я; здійснює медицинський контроль за фізкультурою, спортом, туризмом і затверджує ме-дицинські норми і правила фізичного виховання; розробляє заходи по боротьбі з алкого-лізмом, курінням і іншими формами наркоманії в рамках своєї копетенції.