| Назва: | Демографія (шпаргалка) |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 133,75 KB |
| Скачувань: | 56 |
Інформації про поширення демографічної політики в су¬часному світі не завжди можуть бути зіставлюваними. Так, за одними даними, у розвинутих країнах різні форми контролю народжуваності застосовують близько 70% жінок репродуктив¬ного віку, у країнах, що розвиваються, — 50%. За іншими дани¬ми, більш-менш активну демографічну політику здійснює при¬близно половина всіх країн світу. За третіми, — лише з 1970 до 1993 р. число подружніх пар у країнах, що розвиваються, які використовували різні форми планування родини, збільшило¬ся в 10 разів (з 40 млн. до 400 млн.), а число самих цих країн зросло до 130. За четвертими даними, кількість учасників пла¬нування родини до 2000 р. у Східній і Південно-Східній Азії перевищила вже 300 млн., у Південній Азії — 100 млн., у Ла¬тинській Америці — 75 млн. родин. Як бачимо, важко визначи¬ти, якою мірою ці відомості відповідають або суперечать одна одній; але в цілому вони свідчать про те, що поширення демог¬рафічної політики набуває усе більшого розмаху.
У країнах, що розвиваються, які ще перебувають на стадії демографічного вибуху, основна мета демографічної політики полягає в зниженні коефіцієнтів народжуваності і природного приросту населення. Народжуваність зменшується в результаті популяризації і поширення контрацептивів, санітарної освіти, консультування з питань планування родини, пропаганди пе¬реваг малодітної родини, а також стимулювання малодітності за допомогою різного роду економічних і адміністративних за¬ходів. Деякі країни не тільки дозволяють, але й усіляко вітають добровільну стерилізацію чоловіків і жінок.
Найбільш яскравий приклад здійснення демографічної політики являють собою країни Азії, що розвиваються. Там вона охоплює переважну більшість жителів. У першу чергу це сто¬сується країн з найбільшою чисельністю населення — Китаю, Індії, а також Індонезії, Пакистану, Бангладеш, Малайзії, Таї¬ланду, Філіппін. Досить активну демографічну політику здійснюють також у країнах Латинської Америки та в деяких країнах Північної Африки. Однак в інших частинах світу, особ¬ливо в мусульманських країнах, вона поки що не одержала по¬ширення. Про це можна судити, зокрема, за показниками за¬стосування засобів контрацепції. За статистикою ООН, се¬редній показник застосування контрацептивів для всіх країн, що розвиваються, дещо перевищує 1/2 (мова йде про кількість тих родин, які застосовують контрацептиви), а для найменш розвинутих— 1/5. Першим за цим показником є Китай (майже 85%). У Таїланді, В'єтнамі й Шрі-Ланці він сягає 65—75%, у Малайзії й Індії — 50—60%, у більшості країн Латинської Аме¬рики — 50—75%. На іншому полюсі перебувають країни Захід¬ної і Центральної Африки ідеякі країни Південно-ЗахідноїАзії, де частка таких родин звичайно не перевищує 10%; в Афгані¬стані вона складає всього 2%, а в Ємені — 7%.
У країнах, що розвиваються, які ще перебувають на стадії демографічного вибуху, основна мета демографічної політики полягає в зниженні коефіцієнтів народжуваності і природного приросту населення. Народжуваність зменшується в результаті популяризації і поширення контрацептивів, санітарної освіти, консультування з питань планування родини, пропаганди пе¬реваг малодітної родини, а також стимулювання малодітності за допомогою різного роду економічних і адміністративних за¬ходів. Деякі країни не тільки дозволяють, але й усіляко вітають добровільну стерилізацію чоловіків і жінок.
Найбільш яскравий приклад здійснення демографічної політики являють собою країни Азії, що розвиваються. Там вона охоплює переважну більшість жителів. У першу чергу це сто¬сується країн з найбільшою чисельністю населення — Китаю, Індії, а також Індонезії, Пакистану, Бангладеш, Малайзії, Таї¬ланду, Філіппін. Досить активну демографічну політику здійснюють також у країнах Латинської Америки та в деяких країнах Північної Африки. Однак в інших частинах світу, особ¬ливо в мусульманських країнах, вона поки що не одержала по¬ширення. Про це можна судити, зокрема, за показниками за¬стосування засобів контрацепції. За статистикою ООН, се¬редній показник застосування контрацептивів для всіх країн, що розвиваються, дещо перевищує 1/2 (мова йде про кількість тих родин, які застосовують контрацептиви), а для найменш розвинутих— 1/5. Першим за цим показником є Китай (майже 85%). У Таїланді, В'єтнамі й Шрі-Ланці він сягає 65—75%, у Малайзії й Індії — 50—60%, у більшості країн Латинської Аме¬рики — 50—75%. На іншому полюсі перебувають країни Захід¬ної і Центральної Африки ідеякі країни Південно-ЗахідноїАзії, де частка таких родин звичайно не перевищує 10%; в Афгані¬стані вона складає всього 2%, а в Ємені — 7%.