| Назва: | Мазепа Іван Степанович |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 520,39 KB |
| Скачувань: | 24 |
Мазепа Іван Степанович
Мазепа народився в Мазепинцях, на шляхетськім хуторі Київщини, неподалік Білої Церкви. Майбутній гетьман народився в маєтку його батьків. Рік його народження залишається нез’ясованим. Деякі дані вказують на 1629 р., інші – на 1644-й, приблизно 1632 – 1639 рр
Іван Мазепа походив з дворянської родини, що здавна поселилася на Правобережній Україні. Його батько Адам-Степан Мазепа - Колединський займав велику посаду в окрузі Білої Церкви. Його мати теж походила із знаменитого українського роду Московських. Батьки мали українське корі-
ння, про що свідчить насамперед те , що вони сповідували православну віру, як їхні пращури. Вони мали двоє дітей: доньку Олесю і сина Іва-
на майбутнього Гетьмана.
Щодо його дитячих років, то він зростав у час невпинних боїв козаків із Польщею. Ще змалку мусив він навчитися їздити верхи, володіти шаблею та засвоїти собі всі ті військові вправи, які, вабили нащадка козаків. А при цьому він не занедбував своєї освіти. Адже належав до інтелігентної рідні, де наука була завжди в пошані.
Вплив його мами, Марії, що була жінкою освіченою, сміливою й свідомою патріоткою,
заважив на ньому, й був це єдиний вплив, до якого признавалася така таємна й незбагнена індивідуальність. Мати вислала його на студії до Києва, де тодішні школи були славні на весь європейський Схід. Вчили там професори, що кінчали свої студії на Заході, а заснував їх Київський митрополит Петро Могила, давній учень Єзуїтської Колегії „Ля Флеш”, звідки запозичив методи навчання. Мазепа студіює три роки риторику
та латину. Цицерон, Тит, Лівій і Тацит стають його улюбленими авторами і їхня мова та гармонійний стиль залишається для нього зразками та чарувати-
муть його усе життя. Мазепа добре володів пером, у хвилинах дозвілля писав вірші й цікавився всіма родами літературної творчості.
Коли скінчив студії і вернувся до рідної хати, батько, що мріяв про велику кар’єру для свого сина, вислав його, як пажа на двір польського короля Яна-Казимира. Мазепа вже тоді вмів чарувати людей; королі, князі, жіноцтво, воя- ки, козаки, а навіть духовні не вміли боронитися перед його дивною силою по-лонити серця. Розпочався період служби. Мазепу, що знав багато мов, незважа-
ючи на молодість, використовували переважно в дипломатичних місіях, які да-
ли змогу знайомитись з українською діяльністю. Він оглянув Німеччину, Фран- цію та Італію. Не надто обтяжливі службові обов’язки уможливлювали одруже- ння з прегарною панночкою безжурного польського двору й розкошування у колі друзів. Окрім того йому не бракувало хисту до суперечок та честолюбства пород- жених вочевидь прихильністю короля і, либонь, жінок, яким подобався сповнений життя, напрочуд здібний і добре вихований юнак. А проте гострий конфлікт з по-
льським дворянином Пассеком (1662), хоч і не похитнув становища Мазепи, дав
йому відчути, яким чужим і зловорожим для нього може стати оточення польсь-
кого короля. 1663 р. він залишив службу. Причина відставки пов’язана з остан-
ньою дипломатичною місією. В лютому 1663 р. той-таки Ян Казимир відрядив йо-
го до гетьмана Юрія Хмельницького з королівським посланням, яке юний дипло-
мат уже вручив новому гетьманові Правобережної України – Тетері. Якраз тоді
польський король чимдуж готувався до походу проти Лівобережної України. До-
помога Тетері набувала для нього великої ваги. Отже, Мазепа знову негайно виру-
шає туди для залучення гетьмана до королівського походу, щоправда, не як голо- ва місії, а як асистент призначеного Яном Казимиром польського сановника. По-
дальший перебіг подій не зовсім ясний. Та хоч, як це було, а Мазепа постав перед
Тетерею без польського сановника. Внаслідок самостійних дій молодого диплома-
та місія закінчилася невдало.
Невдача пригадала Мазепі рідний край . Він зро- зумів тоді, що Україна – це досить широке поле для його діяльності, для його могутнього темпераменту, і для
його мрій – спрагнених влади та володіння. Невдячність чужинця розбудила в його враженій душі патріотичні почування, досі невиразні. У 1663 р. Мазепа входить у
політичне життя України.
Коли Ян-Казимир перейшов Дніпро і йшов вій-
ною на Україну, Мазепа належав до його дружини. Але
коли двір польського короля зупинився в Білій Церкві. Мазепа покинув його і поїхав на хутір свого батька до
Мазепинців.
Саме тоді на Україну споглядали заздрим оком три держави: Варшава, Моск-
ва й Константинополь. Кожна з цих держав мала там свою партію і свого гетьма-
на. Найславніший був Петро Дорошенко, що мріяв з’єднати Україну, що була під
Польщею, в одну державу під номінальною опікою султана.
Саме тоді 1669 р. до нього прийшов Мазепа. Ведений певним інстинктом і
маючи вже деякий досвід, придбаний на польськім дворі, пильний, зручний, еле-
гантний та освічений, він зробив негайно кар’єру: спершу призначили його коме-
ндантом гетьманської гвардії, а хутко потім дійшов він до почести генерального
Мазепа народився в Мазепинцях, на шляхетськім хуторі Київщини, неподалік Білої Церкви. Майбутній гетьман народився в маєтку його батьків. Рік його народження залишається нез’ясованим. Деякі дані вказують на 1629 р., інші – на 1644-й, приблизно 1632 – 1639 рр
Іван Мазепа походив з дворянської родини, що здавна поселилася на Правобережній Україні. Його батько Адам-Степан Мазепа - Колединський займав велику посаду в окрузі Білої Церкви. Його мати теж походила із знаменитого українського роду Московських. Батьки мали українське корі-
ння, про що свідчить насамперед те , що вони сповідували православну віру, як їхні пращури. Вони мали двоє дітей: доньку Олесю і сина Іва-
на майбутнього Гетьмана.
Щодо його дитячих років, то він зростав у час невпинних боїв козаків із Польщею. Ще змалку мусив він навчитися їздити верхи, володіти шаблею та засвоїти собі всі ті військові вправи, які, вабили нащадка козаків. А при цьому він не занедбував своєї освіти. Адже належав до інтелігентної рідні, де наука була завжди в пошані.
Вплив його мами, Марії, що була жінкою освіченою, сміливою й свідомою патріоткою,
заважив на ньому, й був це єдиний вплив, до якого признавалася така таємна й незбагнена індивідуальність. Мати вислала його на студії до Києва, де тодішні школи були славні на весь європейський Схід. Вчили там професори, що кінчали свої студії на Заході, а заснував їх Київський митрополит Петро Могила, давній учень Єзуїтської Колегії „Ля Флеш”, звідки запозичив методи навчання. Мазепа студіює три роки риторику
та латину. Цицерон, Тит, Лівій і Тацит стають його улюбленими авторами і їхня мова та гармонійний стиль залишається для нього зразками та чарувати-
муть його усе життя. Мазепа добре володів пером, у хвилинах дозвілля писав вірші й цікавився всіма родами літературної творчості.
Коли скінчив студії і вернувся до рідної хати, батько, що мріяв про велику кар’єру для свого сина, вислав його, як пажа на двір польського короля Яна-Казимира. Мазепа вже тоді вмів чарувати людей; королі, князі, жіноцтво, воя- ки, козаки, а навіть духовні не вміли боронитися перед його дивною силою по-лонити серця. Розпочався період служби. Мазепу, що знав багато мов, незважа-
ючи на молодість, використовували переважно в дипломатичних місіях, які да-
ли змогу знайомитись з українською діяльністю. Він оглянув Німеччину, Фран- цію та Італію. Не надто обтяжливі службові обов’язки уможливлювали одруже- ння з прегарною панночкою безжурного польського двору й розкошування у колі друзів. Окрім того йому не бракувало хисту до суперечок та честолюбства пород- жених вочевидь прихильністю короля і, либонь, жінок, яким подобався сповнений життя, напрочуд здібний і добре вихований юнак. А проте гострий конфлікт з по-
льським дворянином Пассеком (1662), хоч і не похитнув становища Мазепи, дав
йому відчути, яким чужим і зловорожим для нього може стати оточення польсь-
кого короля. 1663 р. він залишив службу. Причина відставки пов’язана з остан-
ньою дипломатичною місією. В лютому 1663 р. той-таки Ян Казимир відрядив йо-
го до гетьмана Юрія Хмельницького з королівським посланням, яке юний дипло-
мат уже вручив новому гетьманові Правобережної України – Тетері. Якраз тоді
польський король чимдуж готувався до походу проти Лівобережної України. До-
помога Тетері набувала для нього великої ваги. Отже, Мазепа знову негайно виру-
шає туди для залучення гетьмана до королівського походу, щоправда, не як голо- ва місії, а як асистент призначеного Яном Казимиром польського сановника. По-
дальший перебіг подій не зовсім ясний. Та хоч, як це було, а Мазепа постав перед
Тетерею без польського сановника. Внаслідок самостійних дій молодого диплома-
та місія закінчилася невдало.
Невдача пригадала Мазепі рідний край . Він зро- зумів тоді, що Україна – це досить широке поле для його діяльності, для його могутнього темпераменту, і для
його мрій – спрагнених влади та володіння. Невдячність чужинця розбудила в його враженій душі патріотичні почування, досі невиразні. У 1663 р. Мазепа входить у
політичне життя України.
Коли Ян-Казимир перейшов Дніпро і йшов вій-
ною на Україну, Мазепа належав до його дружини. Але
коли двір польського короля зупинився в Білій Церкві. Мазепа покинув його і поїхав на хутір свого батька до
Мазепинців.
Саме тоді на Україну споглядали заздрим оком три держави: Варшава, Моск-
ва й Константинополь. Кожна з цих держав мала там свою партію і свого гетьма-
на. Найславніший був Петро Дорошенко, що мріяв з’єднати Україну, що була під
Польщею, в одну державу під номінальною опікою султана.
Саме тоді 1669 р. до нього прийшов Мазепа. Ведений певним інстинктом і
маючи вже деякий досвід, придбаний на польськім дворі, пильний, зручний, еле-
гантний та освічений, він зробив негайно кар’єру: спершу призначили його коме-
ндантом гетьманської гвардії, а хутко потім дійшов він до почести генерального