| Назва: | Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 5,13 KB |
| Скачувань: | 28 |
Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії
Марксизм виник у 40-х pp. XIX ст. як напрям класичної по¬літекономії, що претендував на вдосконалення методу теоретичних досліджень і створення нової соціальної картини світу.
Засновники марксизму Карл Маркс та Фрідріх Енгельс були сучас¬никами і свідками утвердження капіталістичних відносин, отже форму¬вання марксистського економічного вчення відбувалося тоді, коли поступальний розвиток капіталізму зазнав перших глибоких криз. Цей процес супроводжувався загостренням суспільних суперечностей, про¬явом яких були заворушення, повстання, соціальні потрясіння.
Так, 1825 р. у Англії став початком пори криз, банкрутств та збільшенням безробіття на тлі бурхливого росту промисловості. Робітничий клас, що повністю залежав від успішного розвитку капі¬талістичного виробництва, бо не мав інших засобів до існування, крім праці, чутливо реагував на погіршання свого становища. Поча¬лось формування профспілок, які розгортають широкомасштабну боротьбу за економічні інтереси робітничого класу.
1836 р. в Англії виникає чартистський рух, що проіснував близь¬ко чверті століття. Його організованість, масовість, економічні та, головне, політичні гасла свідчили про те, що у суспільстві народжу¬ється нова могутня сила.
Розвиток капіталізму в Німеччині, на батьківщині Маркса й Ен¬гельса, відбувався шляхом повільної реформації феодальних відно¬син, що болісно позначалося на основній масі населення. Повстан¬ням сілезьких ткачів 1844 p. розпочався новий напрямок у робітничому русі: виступи робітників почали набирати комуністич¬ного забарвлення. Саме тоді уперше постало питання про теоретич¬не обгрунтування революційної боротьби.
У Франції 1831 та 1834 pp. суперечності розвитку капіталізму від¬билися в повстаннях ліонських ткачів. Революція 1848 p., коли па¬ризькі робітники вийшли на барикади з буржуазно-ліберальними га¬слами, та післяреволюційні події підготували нові підходи до ви¬значення мети боротьби робітничого класу за свої права.
Капіталізм усім своїм розвитком готував собі ворогів, не виправ¬довуючи ні ліберальних сподівань, ні теоретико-економічних обгрунтувань його прогресивності. Тому одночасно з еволюцією класичної економічної теорії відбувається формування нового на¬пряму - марксизму, що спочатку обмежувався обгрунтуванням ре¬волюційно-демократичної теорії перебудови суспільства.
Карл Маркс та Фрідріх Енгельс розпочинали свою діяльність як революційні демократи та теоретики революційної боротьби, але згодом створили власну теоретичну систему, яка охопила всі соці¬альні науки і не залишила поза увагою ні політику, ні економіку, ні закономірності соціального та духовного розвитку суспільства.
Теоретичними джерелами марксизму, крім класичної англійської політекономії, були німецька філософія і французький утопічний соціалізм.
Усе це позначилось на методології дослідження. Маркс і Ен¬гельс використали хронологічний підхід до аналізу явищ, що тради¬ційно зв'язується з історичним методом і уможливлює розгляд го¬ловних складових розвитку суспільства з позиції генези кожної з них. Метою вивчення суспільних явищ в історичному аспекті було перетворення економічної науки на науку емпіричну (в Німеччині цей напрямок набрав націоналістичного забарвлення).
Історичний метод аналізу, що базувався на вивченні історич¬них фактів та визнанні їхньої взаємозалежності, передбачав розу¬міння прогресу, як безперервного еволюційного процесу. Людині тут надавалася пасивна роль «частки» великого суспільного органі¬зму, інтереси якої не є визначальними і повністю залежать від реалі¬зації основного, державного інтересу.
Поряд з цим вони скористались підходом, характерним для кла¬сичної школи, що відзначався глибиною проникнення в суть явища, виокремлюванням найголовнішого, визначального в суспільному економічному розвитку. Цей метод отримав назву наукової абстра¬кції. Класичну школу не раз піддавали нищівній критиці саме за цей метод, який, на думку багатьох, заважав економічній теорії стати практично застосовною. Відповідно до класичної теорії основою поступального розвитку суспільства є задоволення індивідуальних інтересів, і сила їхнього протистояння визначає напрямки розвитку суспільної економіки.
Марксистська політична економія у тому вигляді, як її було за¬початковано Карлом Марксом та Фрідріхом Енгельсом, увібрала в себе всі методи дослідження, доповнивши їх новим підходом - ви¬значенням економічних процесів як фази соціально-економічного розвитку, економічні сили котрого визначаються мотиваціями та боротьбою протилежних, конфліктуючих інтересів. Суспільство розглядається з погляду боротьби класів.
Класики, особливо Давид Рікардо, дотримувалися думки, що власники праці й капіталу - землевласник, капіталіст та найманий робітник - змагаються один з одним за більшу частку кінцевого продукту. Відповідно теорія розподілу кінцевого -продукту часто була центральною в їхньому економічному вченні.
Марксизм виник у 40-х pp. XIX ст. як напрям класичної по¬літекономії, що претендував на вдосконалення методу теоретичних досліджень і створення нової соціальної картини світу.
Засновники марксизму Карл Маркс та Фрідріх Енгельс були сучас¬никами і свідками утвердження капіталістичних відносин, отже форму¬вання марксистського економічного вчення відбувалося тоді, коли поступальний розвиток капіталізму зазнав перших глибоких криз. Цей процес супроводжувався загостренням суспільних суперечностей, про¬явом яких були заворушення, повстання, соціальні потрясіння.
Так, 1825 р. у Англії став початком пори криз, банкрутств та збільшенням безробіття на тлі бурхливого росту промисловості. Робітничий клас, що повністю залежав від успішного розвитку капі¬талістичного виробництва, бо не мав інших засобів до існування, крім праці, чутливо реагував на погіршання свого становища. Поча¬лось формування профспілок, які розгортають широкомасштабну боротьбу за економічні інтереси робітничого класу.
1836 р. в Англії виникає чартистський рух, що проіснував близь¬ко чверті століття. Його організованість, масовість, економічні та, головне, політичні гасла свідчили про те, що у суспільстві народжу¬ється нова могутня сила.
Розвиток капіталізму в Німеччині, на батьківщині Маркса й Ен¬гельса, відбувався шляхом повільної реформації феодальних відно¬син, що болісно позначалося на основній масі населення. Повстан¬ням сілезьких ткачів 1844 p. розпочався новий напрямок у робітничому русі: виступи робітників почали набирати комуністич¬ного забарвлення. Саме тоді уперше постало питання про теоретич¬не обгрунтування революційної боротьби.
У Франції 1831 та 1834 pp. суперечності розвитку капіталізму від¬билися в повстаннях ліонських ткачів. Революція 1848 p., коли па¬ризькі робітники вийшли на барикади з буржуазно-ліберальними га¬слами, та післяреволюційні події підготували нові підходи до ви¬значення мети боротьби робітничого класу за свої права.
Капіталізм усім своїм розвитком готував собі ворогів, не виправ¬довуючи ні ліберальних сподівань, ні теоретико-економічних обгрунтувань його прогресивності. Тому одночасно з еволюцією класичної економічної теорії відбувається формування нового на¬пряму - марксизму, що спочатку обмежувався обгрунтуванням ре¬волюційно-демократичної теорії перебудови суспільства.
Карл Маркс та Фрідріх Енгельс розпочинали свою діяльність як революційні демократи та теоретики революційної боротьби, але згодом створили власну теоретичну систему, яка охопила всі соці¬альні науки і не залишила поза увагою ні політику, ні економіку, ні закономірності соціального та духовного розвитку суспільства.
Теоретичними джерелами марксизму, крім класичної англійської політекономії, були німецька філософія і французький утопічний соціалізм.
Усе це позначилось на методології дослідження. Маркс і Ен¬гельс використали хронологічний підхід до аналізу явищ, що тради¬ційно зв'язується з історичним методом і уможливлює розгляд го¬ловних складових розвитку суспільства з позиції генези кожної з них. Метою вивчення суспільних явищ в історичному аспекті було перетворення економічної науки на науку емпіричну (в Німеччині цей напрямок набрав націоналістичного забарвлення).
Історичний метод аналізу, що базувався на вивченні історич¬них фактів та визнанні їхньої взаємозалежності, передбачав розу¬міння прогресу, як безперервного еволюційного процесу. Людині тут надавалася пасивна роль «частки» великого суспільного органі¬зму, інтереси якої не є визначальними і повністю залежать від реалі¬зації основного, державного інтересу.
Поряд з цим вони скористались підходом, характерним для кла¬сичної школи, що відзначався глибиною проникнення в суть явища, виокремлюванням найголовнішого, визначального в суспільному економічному розвитку. Цей метод отримав назву наукової абстра¬кції. Класичну школу не раз піддавали нищівній критиці саме за цей метод, який, на думку багатьох, заважав економічній теорії стати практично застосовною. Відповідно до класичної теорії основою поступального розвитку суспільства є задоволення індивідуальних інтересів, і сила їхнього протистояння визначає напрямки розвитку суспільної економіки.
Марксистська політична економія у тому вигляді, як її було за¬початковано Карлом Марксом та Фрідріхом Енгельсом, увібрала в себе всі методи дослідження, доповнивши їх новим підходом - ви¬значенням економічних процесів як фази соціально-економічного розвитку, економічні сили котрого визначаються мотиваціями та боротьбою протилежних, конфліктуючих інтересів. Суспільство розглядається з погляду боротьби класів.
Класики, особливо Давид Рікардо, дотримувалися думки, що власники праці й капіталу - землевласник, капіталіст та найманий робітник - змагаються один з одним за більшу частку кінцевого продукту. Відповідно теорія розподілу кінцевого -продукту часто була центральною в їхньому економічному вченні.