| Назва: | Соціал-реформістські моделі економічного розвитку |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 17,88 KB |
| Скачувань: | 26 |
Німецька модель «змішаної економіки». Неоліберальній моделі «соціально-ринкового господарства» (синтезу «вільного» і соціальне спрямованого суспільного ладу), яка втручання дер¬жави в економіку визнавала лише способом удосконалення ме¬ханізмів функціонування капіталізму, німецькі соціал-демократи протиставили модель «змішаної економіки» («змішаного еконо¬мічного ладу»), що в ній державне втручання розглядалося як засіб переходу до соціалізму. Її авторами були X. Дайст та Г. Вайссер - ідеологи і теоретики СДПН. В основу моделі було покладено теорію «економічної демократії» (уточнену концеп¬цію «господарської, індустріальної демократії» Р. Гільфердінга і Ф. Нафталі).
«Соціально-ринкова» економіка базувалась на вільній конкурен¬ції приватних фірм, але посилення концентрації виробництва сприя¬ло розвитку державної, кооперативної та інших форм власності. Це покликало до життя нові форми конкурентної боротьби - між під¬приємствами різних суспільних секторів. Назріла необхідність пере¬гляду неоліберальної моделі розвитку.
Основними ланками німецької моделі «змішаної економіки» ста¬ла економічна влада (а не власність) і суспільний контроль над нею. Саме вони були об'єктом реформування. Формування «економічної демократії» трактувалось як:
- створення альтернативної щодо капіталу влади;
- поділ відповідальності між сторонами, що беруть участь в управлінні;
-оприлюднення прийнятих рішень як в межах підприємства, так і на державному рівні;
- створення системи самоконтролю;
- запобігання зловживанням економічною владою.
Новий лад мав увібрати все краще, що дав національний історич¬ний досвід: за економічною базою, системою власності - капіта¬лізм, за морально-духовними та інституціональними принципами - соціалізм.
За капіталізмом закріплювалась функція забезпечення ефектив¬ного розвитку економіки, економічного зростання. Соціалізм мав забезпечувати постійне підвищення рівня добробуту, соціальної справедливості і якості життя, коли задоволення вимог соціалістич¬ного сектора гарантується і контролюється державою.
Для ФРН не характерна націоналізація, «змішана економіка» бу¬дується на поєднанні трьох форм власності, трьох секторів і трьох типів підприємств:
- приватна власність, приватний сектор, приватні підприємства;
- державна власність, державний сектор, державні підпри¬ємства;
519
- суспільна (загальнонародна) власність, суспільний сектор, підприємства суспільної орієнтації (ті, що працюють на досягнення суспільне значущої мети).
Усі три сектори перебувають у зоні ринкових відносин і кон¬курують між собою, будують взаємовідносини на ринкових за¬садах. До конкурентної боротьби залучено всі типи підприємств. Економічна демократія потребує однакового ставлення до всіх секторів з боку держави, не передбачає пільг жодному з типів під¬приємств.
Владі монополій протиставляється контроль за їхньою діяльніс¬тю з боку всіх інших підприємств. На засадах ринкової конкуренції вони мають підтвердити своє право на існування і забезпечити де¬мократичний контроль за діяльністю інших.
Планового сектора безпосередньо в економіці німецька модель не передбачає. Діяльність економічних суб'єктів не планується. Але плануються фінанси і програми розвитку соціальної інфраструктури (освіта, охорона здоров'я, суспільний транспорт, галузі інформації і та ін.), що сприяє нормальному розвиткові економіки.
Під плануванням розуміють розрахунки народногосподарських балансів, національного бюджету, які є директивними для уряду, і визначення загальних орієнтирів автономної діяльності емісійного банку.
Побудоване на засадах економічної демократії суспільство за¬безпечує демократичний контроль у таких формах:
- створення умов для виникнення економічної контрвлади;
-участь трудящих та службовців в управлінні (через ради) з метою захисту інтересів виробників та споживачів (протиставляєть¬ся контролю з боку профспілок);
- «прозорість» (гласність) підприємницької діяльності. Регулююча функція держави обмежена її втручанням у макро-економічну та соціальну сфери. Управлінська функція держави стосовно економіки зводиться до регулювання кон'юнктурних та структурних порушень економічного циклу, запобігання кризовим ситуаціям, забезпечення стабільності грошового обігу, рівня цін, збільшення суспільного продукту як гарантії зростання добробуту, з допомогою керування фінансами, податками, використання грошо¬вих та кредитних механізмів, проведення раціональної митної полі¬тики. Інакше кажучи, засади державного регулювання за програмою соціал-демократів полягають у формуванні макроекономічного се¬редовища, яке сприяє розвиткові ринкових відносин.
Соціальна політика держави розглядається як могутній інститу-ціональний важіль розвитку суспільства. Держава забезпечує фор¬мування і підтримку соціальної інфраструктури; справедливий роз¬поділ; повну зайнятість.
520
«Соціально-ринкова» економіка базувалась на вільній конкурен¬ції приватних фірм, але посилення концентрації виробництва сприя¬ло розвитку державної, кооперативної та інших форм власності. Це покликало до життя нові форми конкурентної боротьби - між під¬приємствами різних суспільних секторів. Назріла необхідність пере¬гляду неоліберальної моделі розвитку.
Основними ланками німецької моделі «змішаної економіки» ста¬ла економічна влада (а не власність) і суспільний контроль над нею. Саме вони були об'єктом реформування. Формування «економічної демократії» трактувалось як:
- створення альтернативної щодо капіталу влади;
- поділ відповідальності між сторонами, що беруть участь в управлінні;
-оприлюднення прийнятих рішень як в межах підприємства, так і на державному рівні;
- створення системи самоконтролю;
- запобігання зловживанням економічною владою.
Новий лад мав увібрати все краще, що дав національний історич¬ний досвід: за економічною базою, системою власності - капіта¬лізм, за морально-духовними та інституціональними принципами - соціалізм.
За капіталізмом закріплювалась функція забезпечення ефектив¬ного розвитку економіки, економічного зростання. Соціалізм мав забезпечувати постійне підвищення рівня добробуту, соціальної справедливості і якості життя, коли задоволення вимог соціалістич¬ного сектора гарантується і контролюється державою.
Для ФРН не характерна націоналізація, «змішана економіка» бу¬дується на поєднанні трьох форм власності, трьох секторів і трьох типів підприємств:
- приватна власність, приватний сектор, приватні підприємства;
- державна власність, державний сектор, державні підпри¬ємства;
519
- суспільна (загальнонародна) власність, суспільний сектор, підприємства суспільної орієнтації (ті, що працюють на досягнення суспільне значущої мети).
Усі три сектори перебувають у зоні ринкових відносин і кон¬курують між собою, будують взаємовідносини на ринкових за¬садах. До конкурентної боротьби залучено всі типи підприємств. Економічна демократія потребує однакового ставлення до всіх секторів з боку держави, не передбачає пільг жодному з типів під¬приємств.
Владі монополій протиставляється контроль за їхньою діяльніс¬тю з боку всіх інших підприємств. На засадах ринкової конкуренції вони мають підтвердити своє право на існування і забезпечити де¬мократичний контроль за діяльністю інших.
Планового сектора безпосередньо в економіці німецька модель не передбачає. Діяльність економічних суб'єктів не планується. Але плануються фінанси і програми розвитку соціальної інфраструктури (освіта, охорона здоров'я, суспільний транспорт, галузі інформації і та ін.), що сприяє нормальному розвиткові економіки.
Під плануванням розуміють розрахунки народногосподарських балансів, національного бюджету, які є директивними для уряду, і визначення загальних орієнтирів автономної діяльності емісійного банку.
Побудоване на засадах економічної демократії суспільство за¬безпечує демократичний контроль у таких формах:
- створення умов для виникнення економічної контрвлади;
-участь трудящих та службовців в управлінні (через ради) з метою захисту інтересів виробників та споживачів (протиставляєть¬ся контролю з боку профспілок);
- «прозорість» (гласність) підприємницької діяльності. Регулююча функція держави обмежена її втручанням у макро-економічну та соціальну сфери. Управлінська функція держави стосовно економіки зводиться до регулювання кон'юнктурних та структурних порушень економічного циклу, запобігання кризовим ситуаціям, забезпечення стабільності грошового обігу, рівня цін, збільшення суспільного продукту як гарантії зростання добробуту, з допомогою керування фінансами, податками, використання грошо¬вих та кредитних механізмів, проведення раціональної митної полі¬тики. Інакше кажучи, засади державного регулювання за програмою соціал-демократів полягають у формуванні макроекономічного се¬редовища, яке сприяє розвиткові ринкових відносин.
Соціальна політика держави розглядається як могутній інститу-ціональний важіль розвитку суспільства. Держава забезпечує фор¬мування і підтримку соціальної інфраструктури; справедливий роз¬поділ; повну зайнятість.
520