| Назва: | Соціал-реформістські моделі економічного розвитку |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 17,88 KB |
| Скачувань: | 26 |
На сучасному етапі австрійська модель «змішаної економіки» оновлюється, орієнтуючись на скандинавський варіант, модель «шведського соціалізму».
Лейбористська (фабіанська) модель «змішаної економіки». Ця модель передбачала еволюцію власності від приватної до суспі-
522
льної (державної") шляхом акціонування, а також прямої націоналі¬зації. Співіснування різних форм власності мало здійснюватись на засадах публічної корпорації, тобто в націоналізованому секторі підприємство мало бути підконтрольним парламенту (а не органам виконавчої влади), на акціонерних підприємствах - загальним збо¬рам акціонерів. Діяльність державних підприємств, як і приватних та кооперативних, розгорталася на засадах самофінансування і са¬моокупності. Але націоналізований сектор мав право на пільгові по¬зики та субсидії.
Після другої світової війни, коли лідерство у парламенті виборо¬ли лейбористи, відбувається інтенсивний процес упровадження цієї моделі, передовсім націоналізація та корпоратизація підприємств. Підприємства найважливіших галузей промисловості, Англійський банк, а також всі види транспорту, зв'язку стають державними. На¬прикінці 70-х pp. частка державного сектора у ВНП становила 12 %, державні інвестиції - близько 40 %, на державних підприємствах випускалось 20% продукції, працювало 19 % загальної кількості за¬йнятих. Це дало підстави говорити про перехід до «системи зміша¬ної економіки».
Широке запровадження планових начал - ще одна з основних програмних ланок лейбористської моделі. Лейбористи пов'язували поглиблення планування економіки зі зростанням розмірів підпри¬ємств, картелюванням промисловості, розширенням державного сектора в економіці. Моделлю передбачалося директивне плану¬вання стосовно державних підприємств і індикативне - щодо корпорацій.
Поєднання плану й ринку у моделі грунтувалось на принципі ви¬користання ринкових переваг, тому планування не стосувалося суто ринкових механізмів, зокрема ціноутворення, і не перешкоджало вільному функціонуванню ринків товарів, робочої сили, засобів ви¬робництва, переливанню капіталів.
Націоналізація і державний вплив на діяльність корпорацій умо¬жливлювали урядовий контроль за розвитком соціальної сфери та планове управління її інфраструктурою. Витрати на соціальну сферу (соціальне забезпечення, охорону здоров'я, освіту, житлове будів¬ництво та ін.) становили близько половини всіх витрат державного бюджету.
У лейбористській моделі «змішаної економіки» як єдиної «пуб¬лічної корпорації» значне місце займала система контролю над економічною владою, що здійснювалася третьою силою - проф¬спілками. Профспілковий рух не обмежувався контрольними функ¬ціями, а відігравав конструктивну роль як організатор виробництва. Використовувалась і «синдикалістська модель» участі трудящих в управлінні, так званий робітничий контроль,
523
Скандинавська модель «змішаної економіки». Шведський соціалізм. В основу скандинавської моделі «змішаної економіки» покладено концепцію «функціонального соціалізму» шведських со¬ціал-демократів: поєднання приватних і суспільних засад економіч¬ного розвитку на функціональній основі.
Соціал-демократична робітнича партія Швеції, яка перебуває при владі і понад 60 років формує економічну та соціальну політику уряду, ніколи не ставила питання про націоналізацію, хоч і ніколи не заперечувала право на існування інших форм власності.
Економічна політика соціал-демократичного уряду Швеції є ціл¬ком самостійною, незалежною від зовнішнього впливу. Засадним її принципом є визнання безпосередньої залежності економічної стабільності від рівня державного управління та суспільного доб¬робуту.
Соціалізація суспільства в Швеції пов'язувалась не з усуспіль¬ненням власності, а з державним перерозподілом доходів, їх вирів¬нюванням. Хоч Швеція є країною класичного капіталізму (95 % за¬собів виробництва перебувають у приватній власності), вона має найбільш розвинену систему соціального забезпечення та колектив¬ного споживання. Половина валового національного продукту конт¬ролюється державою, і 50 % цих засобів використовується на соці¬альні потреби. Ці витрати держави завжди є точно обгрунтованими і здійснюються в раціональних формах.
Реформістська програма шведських соціал-демократів передба¬чала еволюційний перехід до соціалізму через удосконалення сис¬теми соціального забезпечення і ставила такі завдання:
- досягнення повної економічної демократії;
-збільшення обсягів суспільного виробництва;
- забезпечення повної зайнятості;
- справедливий розподіл і забезпечення соціальної рівності.
Програму побудовано за принципом «солідарності», який роз¬глядається як компроміс «заінтересованих суспільних груп» (проф¬спілки, об'єднання підприємців тощо). Цей принцип визнається «основною цінністю демократичного соціалізму».
Лейбористська (фабіанська) модель «змішаної економіки». Ця модель передбачала еволюцію власності від приватної до суспі-
522
льної (державної") шляхом акціонування, а також прямої націоналі¬зації. Співіснування різних форм власності мало здійснюватись на засадах публічної корпорації, тобто в націоналізованому секторі підприємство мало бути підконтрольним парламенту (а не органам виконавчої влади), на акціонерних підприємствах - загальним збо¬рам акціонерів. Діяльність державних підприємств, як і приватних та кооперативних, розгорталася на засадах самофінансування і са¬моокупності. Але націоналізований сектор мав право на пільгові по¬зики та субсидії.
Після другої світової війни, коли лідерство у парламенті виборо¬ли лейбористи, відбувається інтенсивний процес упровадження цієї моделі, передовсім націоналізація та корпоратизація підприємств. Підприємства найважливіших галузей промисловості, Англійський банк, а також всі види транспорту, зв'язку стають державними. На¬прикінці 70-х pp. частка державного сектора у ВНП становила 12 %, державні інвестиції - близько 40 %, на державних підприємствах випускалось 20% продукції, працювало 19 % загальної кількості за¬йнятих. Це дало підстави говорити про перехід до «системи зміша¬ної економіки».
Широке запровадження планових начал - ще одна з основних програмних ланок лейбористської моделі. Лейбористи пов'язували поглиблення планування економіки зі зростанням розмірів підпри¬ємств, картелюванням промисловості, розширенням державного сектора в економіці. Моделлю передбачалося директивне плану¬вання стосовно державних підприємств і індикативне - щодо корпорацій.
Поєднання плану й ринку у моделі грунтувалось на принципі ви¬користання ринкових переваг, тому планування не стосувалося суто ринкових механізмів, зокрема ціноутворення, і не перешкоджало вільному функціонуванню ринків товарів, робочої сили, засобів ви¬робництва, переливанню капіталів.
Націоналізація і державний вплив на діяльність корпорацій умо¬жливлювали урядовий контроль за розвитком соціальної сфери та планове управління її інфраструктурою. Витрати на соціальну сферу (соціальне забезпечення, охорону здоров'я, освіту, житлове будів¬ництво та ін.) становили близько половини всіх витрат державного бюджету.
У лейбористській моделі «змішаної економіки» як єдиної «пуб¬лічної корпорації» значне місце займала система контролю над економічною владою, що здійснювалася третьою силою - проф¬спілками. Профспілковий рух не обмежувався контрольними функ¬ціями, а відігравав конструктивну роль як організатор виробництва. Використовувалась і «синдикалістська модель» участі трудящих в управлінні, так званий робітничий контроль,
523
Скандинавська модель «змішаної економіки». Шведський соціалізм. В основу скандинавської моделі «змішаної економіки» покладено концепцію «функціонального соціалізму» шведських со¬ціал-демократів: поєднання приватних і суспільних засад економіч¬ного розвитку на функціональній основі.
Соціал-демократична робітнича партія Швеції, яка перебуває при владі і понад 60 років формує економічну та соціальну політику уряду, ніколи не ставила питання про націоналізацію, хоч і ніколи не заперечувала право на існування інших форм власності.
Економічна політика соціал-демократичного уряду Швеції є ціл¬ком самостійною, незалежною від зовнішнього впливу. Засадним її принципом є визнання безпосередньої залежності економічної стабільності від рівня державного управління та суспільного доб¬робуту.
Соціалізація суспільства в Швеції пов'язувалась не з усуспіль¬ненням власності, а з державним перерозподілом доходів, їх вирів¬нюванням. Хоч Швеція є країною класичного капіталізму (95 % за¬собів виробництва перебувають у приватній власності), вона має найбільш розвинену систему соціального забезпечення та колектив¬ного споживання. Половина валового національного продукту конт¬ролюється державою, і 50 % цих засобів використовується на соці¬альні потреби. Ці витрати держави завжди є точно обгрунтованими і здійснюються в раціональних формах.
Реформістська програма шведських соціал-демократів передба¬чала еволюційний перехід до соціалізму через удосконалення сис¬теми соціального забезпечення і ставила такі завдання:
- досягнення повної економічної демократії;
-збільшення обсягів суспільного виробництва;
- забезпечення повної зайнятості;
- справедливий розподіл і забезпечення соціальної рівності.
Програму побудовано за принципом «солідарності», який роз¬глядається як компроміс «заінтересованих суспільних груп» (проф¬спілки, об'єднання підприємців тощо). Цей принцип визнається «основною цінністю демократичного соціалізму».