| Назва: | Соціал-реформістські моделі економічного розвитку |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 17,88 KB |
| Скачувань: | 38 |
1989 р. в Стокгольмі відбувся черговий, XVIII конгрес Соціалі¬стичного Інтернаціоналу, який затвердив низку програмних доку¬ментів, розроблених шведською соціал-демократією. Серед них особливе місце займала «Декларація принципів», яка відобразила еволюцію поглядів соціал-демократії стосовно широкого спектра питань, передовсім щодо міжнародних відносин. Відмітною її ри¬сою були заклики до консолідації соціал-демократичних рухів і зосередження уваги на глобальних проблемах сучасності, що їх можна розв'язати лише спільними зусиллями. Зміщуються акцен¬ти і щодо трактування поняття «демократичний соціалізм»: він ви¬знається міжнародним рухом за свободу, соціальну справедливість і солідарність.
Вирішення глобальних проблем зв'язується зі встановленням «нового міжнародного економічного порядку», який покликаний примирити інтереси промислове розвинених країн та країн, що роз¬виваються. Для цього запропоновано реформувати міжнародні фі¬нансові відносини так, щоб створити всі умови для міжнародного економічного співробітництва.
Справедливіший міжнародний економічний порядок необхідний не лише для реалізації принципу солідарності, а й для створення більш продуктивної і збалансованої світової економіки, для надання шансу слаборозвиненим країнам інтегрувати в світовий економіч¬ний простір на паритетних основах.
528
Концепція «демократичного соціалізму» у нових програмних до¬кументах залишалась незмінною, але уточнювалось, що будь-які (приватні чи суспільні) форми власності за сучасних умов інтерна¬ціоналізації господарської діяльності більше не гарантують еконо¬мічної ефективності й соціальної справедливості. Це забезпечується тільки раціоналізацією процесу державного втручання в економіку, тобто посиленням суспільного контролю над економікою, який здійснюватиметься через систему різноманітних заходів: формуван¬ня демократичної загальнодоступної і децентралізованої виробничої політики; суспільний контроль над інвестиціями; захист суспільних та соціальних інтересів; участь трудящих і спільне прийняття рі¬шень на рівні компаній і виробничому рівні; участь профспілок у розробці національної економічної політики; поглиблення рівня са¬моуправління кооперативних форм; демократизація світових фінан¬сових інститутів і економічної системи, що уможливлювала б участь у їхній діяльності всіх країн; створення системи міжнародного кон¬тролю і спостереження за діяльністю транснаціональних корпора¬цій; надання міжнародного права профспілкам контролювати діяль¬ність транснаціональних корпорацій.
Загальної економічної моделі, яка б реалізувала принципи соці¬ал-демократії, не пропонувалось, але головна ідея полягала в тім, що економічна демократія не може обмежуватись лише юридичним контролем з боку держави, а має забезпечувати реальну участь тру¬дящих та їхніх об'єднань в управлінні економікою.
У суспільстві, побудованому на ідеях економічної й соціальної рівності, механізм ринку має використовуватись як динамічний за¬сіб залучення нововведень та виявлення потреб економіки і суспіль¬ства. Ці принципи треба поширювати не тільки на національний, а й на міжнаціональний рівень.
За свою понад столітню діяльність соціал-демократія досягла суттєвих успіхів: скорочення робочого дня, зростання заробітної плати та рівня життя, дифузія власності і створення інституту спів-власності на підприємствах, досвід державного регулювання еконо¬міки, соціалізація функцій держави, представницька політична де¬мократія, економічна демократія у виробництві та контроль над економічною владою. Її вплив поширився на міжнародну економіч¬ну діяльність, сприяв виникненню та розвитку міжнародних еконо¬мічних інститутів, які контролюють процеси інтернаціоналізації сві¬тової економіки, вирішують глобальні проблеми сучасності.
Вирішення глобальних проблем зв'язується зі встановленням «нового міжнародного економічного порядку», який покликаний примирити інтереси промислове розвинених країн та країн, що роз¬виваються. Для цього запропоновано реформувати міжнародні фі¬нансові відносини так, щоб створити всі умови для міжнародного економічного співробітництва.
Справедливіший міжнародний економічний порядок необхідний не лише для реалізації принципу солідарності, а й для створення більш продуктивної і збалансованої світової економіки, для надання шансу слаборозвиненим країнам інтегрувати в світовий економіч¬ний простір на паритетних основах.
528
Концепція «демократичного соціалізму» у нових програмних до¬кументах залишалась незмінною, але уточнювалось, що будь-які (приватні чи суспільні) форми власності за сучасних умов інтерна¬ціоналізації господарської діяльності більше не гарантують еконо¬мічної ефективності й соціальної справедливості. Це забезпечується тільки раціоналізацією процесу державного втручання в економіку, тобто посиленням суспільного контролю над економікою, який здійснюватиметься через систему різноманітних заходів: формуван¬ня демократичної загальнодоступної і децентралізованої виробничої політики; суспільний контроль над інвестиціями; захист суспільних та соціальних інтересів; участь трудящих і спільне прийняття рі¬шень на рівні компаній і виробничому рівні; участь профспілок у розробці національної економічної політики; поглиблення рівня са¬моуправління кооперативних форм; демократизація світових фінан¬сових інститутів і економічної системи, що уможливлювала б участь у їхній діяльності всіх країн; створення системи міжнародного кон¬тролю і спостереження за діяльністю транснаціональних корпора¬цій; надання міжнародного права профспілкам контролювати діяль¬ність транснаціональних корпорацій.
Загальної економічної моделі, яка б реалізувала принципи соці¬ал-демократії, не пропонувалось, але головна ідея полягала в тім, що економічна демократія не може обмежуватись лише юридичним контролем з боку держави, а має забезпечувати реальну участь тру¬дящих та їхніх об'єднань в управлінні економікою.
У суспільстві, побудованому на ідеях економічної й соціальної рівності, механізм ринку має використовуватись як динамічний за¬сіб залучення нововведень та виявлення потреб економіки і суспіль¬ства. Ці принципи треба поширювати не тільки на національний, а й на міжнаціональний рівень.
За свою понад столітню діяльність соціал-демократія досягла суттєвих успіхів: скорочення робочого дня, зростання заробітної плати та рівня життя, дифузія власності і створення інституту спів-власності на підприємствах, досвід державного регулювання еконо¬міки, соціалізація функцій держави, представницька політична де¬мократія, економічна демократія у виробництві та контроль над економічною владою. Її вплив поширився на міжнародну економіч¬ну діяльність, сприяв виникненню та розвитку міжнародних еконо¬мічних інститутів, які контролюють процеси інтернаціоналізації сві¬тової економіки, вирішують глобальні проблеми сучасності.