| Назва: | Спроби реформування командно-адміністративної системи (1953-1964 рр.) |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 28,07 KB |
| Скачувань: | 15 |
Питання про пенсійне забезпечення колгоспників виріши¬лось в 1965 році. Пенсії за старістю стали отримували чоло¬віки у віці 65 років, жінки - 60 років, і тільки в тому випадку, якщо вони продовжували жити в своєму колгоспі. Для тих, хто на старість переселився в місто до дітей до настання пен¬сійного віку (навіть при наявності необхідного трудового ста¬жу), питання про пенсії взагалі не ставилось. Ці люди ніби випадали із сфери соціального забезпечення, оскільки "втра¬тили зв'язок із своїм господарством". Розмір пенсій для сільських жителів був визначений у 8 крб., пізніше він зріс до 12-15 крб. Вважалось, що решту коштів для життя люди змо¬жуть отримати від свого приватного господарства.
В 1956 р. було прийнято закон про скорочення робочого тижня (з 48 до 46 год.), тобто робочий день в суботу ставав коротшим на 2 години. В роки семирічки робочий тиждень скоротився в середньому до 40 годин. Це означало, що робітни¬ки і службовці працювали п'ять днів у тиждень по 7 годин, а в суботу - 5 годин. Пізніше, в кінці 1960-х років, ці п'ять су¬ботніх годин розподілили на інші дні тижня, і субота стала другим вихідним днем. Збільшилась оплачувана відпустка жінкам, які були в декреті, з 70 до 112 днів.
В середині 1950-х розпочалось масове житлове будівницт¬во, яке було переведене на промислову основу. Житло будува¬лось із залізобетонних панелей, що помітно скоротило строки будівництва, правда, часто за рахунок погіршення умов в само¬му плані помешкання (невеликі за площею кухня і коридор, прохідні кімнати, суміщені санвузли і т.д.). Але люди, які пе¬реселялися із бараків, підвалів, гуртожитків в нові окремі квар¬тири, сприймали це за щастя. Про збільшення міського жит¬лового фонду свідчать такі дані: в 1950 році він становив 513 млн. кв. м., в 1960 - 958 млн. кв. м., в 1964 - 1184 млн. кв. м. За 1956 - 1960 роки в нові квартири пересилилось майже 54 млн. чол., що становило четверту частину населення всього Радянського Союзу. Значного поширення набули житлові ко¬оперативи на досить пільгових умовах з відстрочкою на 15 років виплати всієї вартості квартири.
І все таки, не дивлячись на небувалий розмах будівництва будинків, житлова проблема залишалась далеко не вирішеною. Черга на отримання квартири просувалась досить повільно і дуже часто залежала від виробничих показників працівника, від ак¬тивної участі в суспільному житті колективу, від відносин з на¬чальством та інших чинників, що дозволяло використовувати зазначені чинники задля тиску на конкретних осіб.
В 1958 році було прийнято рішення призупинити на 20 років виплату коштів за державними позичками, оскільки коштів на зазначені цілі у держави не було. Одночасно відбу¬валась відміна обов'язкової підписки на державні позички. Населення зустріло таке рішення неоднозначне. З одного боку, у мільйонів людей за довгі роки накопичилась велика кількість облігацій, і оплата за цими облігаціями була додатковим дже¬релом прибутків. З іншого боку, припинення щорічної підписки на позички зумовлювало деяку економію коштів у сім'ї.
В 1957 році були зменшені податки на категорії низько-оплачуваних працівників, збільшились виплати багатодітним сім'ям, виплати по тимчасовій втраті працездатності. Було підви¬щене- мінімальну заробітну плату з ЗО до 40-45 крб. за місяць. В середині 1960-х років вона досягла 60 крб. Середньомісячна заробітна плата з 78 крб. в 1958 році зросла до 95 крб. в 1965 році. Однак різниця між нижчим і вищим рівнем заробітної плати залишалась значною. В категорію працівників з низь¬ким рівнем заробітної плати входили вчителі, лікарі і молод¬ший медичний персонал, працівники музеїв, бібліотек та ін.
Прибутки сім'ї зростали також в зв'язку з відміною в 1956 році всіх видів платні за шкільну і вищу освіту. Як і раніше, в бюджеті сім'ї незначне місце займали комунальні платежі. Ос¬новне місце в сімейному бюджеті займали витрати на продукти харчування - більше 50% заробітної плати.
Не можна не відзначити широкий рух за лібералізацію духовного життя, що розвивався в цей період. Він охопив інтелігенцію: представників академічної науки, викладачів вузів, літераторів, які отримали пізніше назву "шістдесят¬ників". Розпочався випуск художньо-публіцистичних жур¬налів, де друкувались твори, що критично оцінювали сталі¬нську епоху і загальні недоліки тоталітаризму з позицій ро¬мантичної віри у світле майбутнє. Цей короткий період от¬римав назву "відлиги".
В 1956 р. було прийнято закон про скорочення робочого тижня (з 48 до 46 год.), тобто робочий день в суботу ставав коротшим на 2 години. В роки семирічки робочий тиждень скоротився в середньому до 40 годин. Це означало, що робітни¬ки і службовці працювали п'ять днів у тиждень по 7 годин, а в суботу - 5 годин. Пізніше, в кінці 1960-х років, ці п'ять су¬ботніх годин розподілили на інші дні тижня, і субота стала другим вихідним днем. Збільшилась оплачувана відпустка жінкам, які були в декреті, з 70 до 112 днів.
В середині 1950-х розпочалось масове житлове будівницт¬во, яке було переведене на промислову основу. Житло будува¬лось із залізобетонних панелей, що помітно скоротило строки будівництва, правда, часто за рахунок погіршення умов в само¬му плані помешкання (невеликі за площею кухня і коридор, прохідні кімнати, суміщені санвузли і т.д.). Але люди, які пе¬реселялися із бараків, підвалів, гуртожитків в нові окремі квар¬тири, сприймали це за щастя. Про збільшення міського жит¬лового фонду свідчать такі дані: в 1950 році він становив 513 млн. кв. м., в 1960 - 958 млн. кв. м., в 1964 - 1184 млн. кв. м. За 1956 - 1960 роки в нові квартири пересилилось майже 54 млн. чол., що становило четверту частину населення всього Радянського Союзу. Значного поширення набули житлові ко¬оперативи на досить пільгових умовах з відстрочкою на 15 років виплати всієї вартості квартири.
І все таки, не дивлячись на небувалий розмах будівництва будинків, житлова проблема залишалась далеко не вирішеною. Черга на отримання квартири просувалась досить повільно і дуже часто залежала від виробничих показників працівника, від ак¬тивної участі в суспільному житті колективу, від відносин з на¬чальством та інших чинників, що дозволяло використовувати зазначені чинники задля тиску на конкретних осіб.
В 1958 році було прийнято рішення призупинити на 20 років виплату коштів за державними позичками, оскільки коштів на зазначені цілі у держави не було. Одночасно відбу¬валась відміна обов'язкової підписки на державні позички. Населення зустріло таке рішення неоднозначне. З одного боку, у мільйонів людей за довгі роки накопичилась велика кількість облігацій, і оплата за цими облігаціями була додатковим дже¬релом прибутків. З іншого боку, припинення щорічної підписки на позички зумовлювало деяку економію коштів у сім'ї.
В 1957 році були зменшені податки на категорії низько-оплачуваних працівників, збільшились виплати багатодітним сім'ям, виплати по тимчасовій втраті працездатності. Було підви¬щене- мінімальну заробітну плату з ЗО до 40-45 крб. за місяць. В середині 1960-х років вона досягла 60 крб. Середньомісячна заробітна плата з 78 крб. в 1958 році зросла до 95 крб. в 1965 році. Однак різниця між нижчим і вищим рівнем заробітної плати залишалась значною. В категорію працівників з низь¬ким рівнем заробітної плати входили вчителі, лікарі і молод¬ший медичний персонал, працівники музеїв, бібліотек та ін.
Прибутки сім'ї зростали також в зв'язку з відміною в 1956 році всіх видів платні за шкільну і вищу освіту. Як і раніше, в бюджеті сім'ї незначне місце займали комунальні платежі. Ос¬новне місце в сімейному бюджеті займали витрати на продукти харчування - більше 50% заробітної плати.
Не можна не відзначити широкий рух за лібералізацію духовного життя, що розвивався в цей період. Він охопив інтелігенцію: представників академічної науки, викладачів вузів, літераторів, які отримали пізніше назву "шістдесят¬ників". Розпочався випуск художньо-публіцистичних жур¬налів, де друкувались твори, що критично оцінювали сталі¬нську епоху і загальні недоліки тоталітаризму з позицій ро¬мантичної віри у світле майбутнє. Цей короткий період от¬римав назву "відлиги".