| Назва: | Ринок страхових послуг в Україні |
| Тип: | Курсові роботи |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 47,92 KB |
| Скачувань: | 519 |
Скачати цей реферат українською
Зміст
Вступ.
1. Економічна необхідність страхової послуги для фізичних та юридичних осіб.
2. Розвиток системи страхових послуг.
3. Порядок надання страхових послуг страхувальникам.
4. Діюча система страхових послуг в Україні та шляхи її удоско-налення.
Література.
Вступ
Слово «страхування» увійшло в українську мову давно. Воно має від¬повідники в інших мовах: «insuranse» — в англійській, «versicherungs» — у німецькій. Західні філологи вважають, що термін має латинське по¬ходження. В основі його слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застереження, захис¬ту та безпеки.
У фаховій літературі питанням з'ясування поняття страхування та¬кож приділено значну увагу. Проте до єдиного розуміння змісту кате¬горії «страхування» дійти не вдалося. Оскільки ігно¬рувати відоме положення про необхідність відрізняти економічну сутність категорії від її змісту ні в якому разі не можна. Адже сутність постійна, а зміст може змінюватися відповідно до кон-кретних умов розвитку суспільства. Важливість цього висновку полягає в тому, що він вказує на об'єктивну стабільність сутності страхування. Така пози¬ція дає змогу сформувати поняття про страхування зусиллями багатьох поколінь.
Аналіз опублікованих визначень страхування показує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу.
Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі «Про страху-вання»: «Страхування — це вид цивільно-правових відно¬син щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених догово¬ром страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)».
У Законі зафіксовані головні елементи, що формують поняття страхування. Це мета страхування — захист майнових інтересів фізич¬них і юридичних осіб. Указується на те, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, пе-релік яких зафіксовано в чинному зако¬нодавстві або страхових полісах. Підкреслено джерела грошових кош¬тів, що є ресурсами для страхових виплат.
Водночас ретельне вивчення поняття страхування і співставлення рі¬зних його тлумачень у наукових працях показують, що офіційне виз¬начення терміна пере-вантажене правовими аспектами.
Страхування є насамперед системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де з одного боку виступа¬ють страхувальники, а з іншого — страховики. Важливою передумо¬вою застосування страхування є май-нова самостійність суб'єктів гос¬подарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням. Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Саме в такій площині стра¬хування розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієн¬тації. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає превентивного спрямування захисту.
З урахуванням вищесказаного провідні економісти нашої країни дають таке визначення по¬няття «страхування»:
Страхування — це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі нас¬тання події, обумов-леної договором або законом, суму виплати стра¬ховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпе¬чення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превен¬тивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестрахо¬вує частину останнього.
Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його фун¬кціях. Ра-дянські економісти, визначаючи функції страхування, вихо¬дили насамперед не із сутності самої категорії страхування, а вважали, що функції страхування «...є зовнішніми формами, які дозволяють ви¬явити особливості страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність пере-дусім через розпо¬дільну функцію. Ця функція знаходить конкретне, специфічне виявлен¬ня у функціях, притаманних страхуванню, — ризиковій, попереджуваль¬ній і заощаджувальній» (Страховое дело / Под ред. Л. Й. Рейтмана. — М.,1992.—С.17).
До речі, думка про те, що фінансам притаманна розподільна функ¬ція, не є загальновизнаною. Так, велика плеяда відомих учених у галу¬зі фінансів із Санкт-Петербурзького університету економіки та фінан¬сів уже протягом багатьох років переконливо обстоює інші тлумачен¬ня функцій фінансів, зокрема створення і розподілу, використання грошових доходів і фондів. Деякі науковці одну із функцій фінансів убачають у забезпеченні процесу відтворення.
Теоретичні і практичні намагання розглядати страхування як вто¬ринну категорію щодо фінансів (у їх вузькій інтерпретації) завдають шкоди розбудові господарського механізму, і особливо у зв'язку з по¬ступовим переходом країни до ринкової економіки.
Вступ.
1. Економічна необхідність страхової послуги для фізичних та юридичних осіб.
2. Розвиток системи страхових послуг.
3. Порядок надання страхових послуг страхувальникам.
4. Діюча система страхових послуг в Україні та шляхи її удоско-налення.
Література.
Вступ
Слово «страхування» увійшло в українську мову давно. Воно має від¬повідники в інших мовах: «insuranse» — в англійській, «versicherungs» — у німецькій. Західні філологи вважають, що термін має латинське по¬ходження. В основі його слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застереження, захис¬ту та безпеки.
У фаховій літературі питанням з'ясування поняття страхування та¬кож приділено значну увагу. Проте до єдиного розуміння змісту кате¬горії «страхування» дійти не вдалося. Оскільки ігно¬рувати відоме положення про необхідність відрізняти економічну сутність категорії від її змісту ні в якому разі не можна. Адже сутність постійна, а зміст може змінюватися відповідно до кон-кретних умов розвитку суспільства. Важливість цього висновку полягає в тому, що він вказує на об'єктивну стабільність сутності страхування. Така пози¬ція дає змогу сформувати поняття про страхування зусиллями багатьох поколінь.
Аналіз опублікованих визначень страхування показує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу.
Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі «Про страху-вання»: «Страхування — це вид цивільно-правових відно¬син щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених догово¬ром страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)».
У Законі зафіксовані головні елементи, що формують поняття страхування. Це мета страхування — захист майнових інтересів фізич¬них і юридичних осіб. Указується на те, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, пе-релік яких зафіксовано в чинному зако¬нодавстві або страхових полісах. Підкреслено джерела грошових кош¬тів, що є ресурсами для страхових виплат.
Водночас ретельне вивчення поняття страхування і співставлення рі¬зних його тлумачень у наукових працях показують, що офіційне виз¬начення терміна пере-вантажене правовими аспектами.
Страхування є насамперед системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де з одного боку виступа¬ють страхувальники, а з іншого — страховики. Важливою передумо¬вою застосування страхування є май-нова самостійність суб'єктів гос¬подарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням. Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Саме в такій площині стра¬хування розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієн¬тації. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає превентивного спрямування захисту.
З урахуванням вищесказаного провідні економісти нашої країни дають таке визначення по¬няття «страхування»:
Страхування — це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі нас¬тання події, обумов-леної договором або законом, суму виплати стра¬ховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпе¬чення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превен¬тивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестрахо¬вує частину останнього.
Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його фун¬кціях. Ра-дянські економісти, визначаючи функції страхування, вихо¬дили насамперед не із сутності самої категорії страхування, а вважали, що функції страхування «...є зовнішніми формами, які дозволяють ви¬явити особливості страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність пере-дусім через розпо¬дільну функцію. Ця функція знаходить конкретне, специфічне виявлен¬ня у функціях, притаманних страхуванню, — ризиковій, попереджуваль¬ній і заощаджувальній» (Страховое дело / Под ред. Л. Й. Рейтмана. — М.,1992.—С.17).
До речі, думка про те, що фінансам притаманна розподільна функ¬ція, не є загальновизнаною. Так, велика плеяда відомих учених у галу¬зі фінансів із Санкт-Петербурзького університету економіки та фінан¬сів уже протягом багатьох років переконливо обстоює інші тлумачен¬ня функцій фінансів, зокрема створення і розподілу, використання грошових доходів і фондів. Деякі науковці одну із функцій фінансів убачають у забезпеченні процесу відтворення.
Теоретичні і практичні намагання розглядати страхування як вто¬ринну категорію щодо фінансів (у їх вузькій інтерпретації) завдають шкоди розбудові господарського механізму, і особливо у зв'язку з по¬ступовим переходом країни до ринкової економіки.
