| Назва: | Окупаційний режим і початок Руху Опору в Україні |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 690,9 KB |
| Надіслав(ла): | DIMMych tdvic |
| Скачувань: | 2179 |
Окупаційний режим і початок Руху Опору в Україні
Окупаційний режим («новий порядок») був встановлений відповідно до німецького пла¬ну «Ост».
Генеральний план «Ост»
• Знищити на окупованих територіях 30 млн мирного населення і військовополонених.
• Виселити протягом 30 років близько 50 млн поляків, українців, білорусів, литовців, ла¬тишів, естонців до Західного Сибіру, на Північний Кавказ, до Південної Америки, Афри¬ки.
• Онімечити решту населення окупованих територій, перетворивши його в дешеву робочу силу для 10 млн німецьких колоністів.
• Знищити СРСР як цілісну суверенну державу.
• Вжити заходів для ліквідації національної культури, середньої і вищої освіти.
• Забезпечити скорочення народжуваності на окупованих територіях.
Для здійснення окупаційного режиму в Україну, як і на інші окуповані території, були направлені фашистські чиновники. Вони наділялися широкими правами, безмежною владою над населенням аж до розстрілу без суду і слідства. Жорстокість, зневага до українців та інших народів як до людей нижчої раси були головними рисами окупантів на чолі з намісником - Еріхом Кохом. Встановлюючи «новий порядок», окупанти здійснили таке:
• Україна як суверенна республіка перестала існувати.
• Територія України була розділена:
– частина української території була включена до рейхскомісаріату «Україна».
– Львівську, Дрогобицьку, Станіславську і Тернопільську області під назвою «дистрикт Галичина» окупанти приєднали до генерал-губернаторства, утвореного на те¬риторії Польщі.
– Чернівецьку, Ізмаїльську, Одеську області, ряд районів Вінницької, Миколаївсь¬кої, Херсонської областей під назвою «Трансністрія» приєднали до Румунії.
– Чернігівська, Сумська, Харківська, Ворошиловградська області одержали назву «прифронтової зони», яка знаходилася під владою військового командування.
• Окупаційна влада використовувала каральні органи: гестапо (поліція), СС (збройні загони), СД (служба безпеки).
• Крім окупаційної адміністрації були створені додаткові адміністрації з осіб, які вия¬вили бажання співробітничати з фашистами. Це - бургомістри в містах, голови -у районах, старости - у селах, допоміжна поліція.
• Український народ проголосили неповноцінним і таким, що підлягає виселенню за межі України, частковому фізичному знищенню, перетворенню в рабів. На багатьох магази¬нах, перукарнях, почтах, аптеках, а також у транспорті з'явилися оголошення «Тільки для німців», «Українцям вхід заборонений».
• Проти мирного населення широко використовувалися репресії. За роки німецької окупації було вбито і закатовано 3,9 млн мирних жителів.
• Більше двох мільйонів чоловік були вивезені з України до Німеччини на примусові роботи.
• Було створено 150 концентраційних таборів, де загинули 1,9 млн радянських війсь¬ковополонених .
• Був введений 12 - 14-годинний робочий день у промисловості.
• Жорстко контролювалася робота колгоспів (колгоспи не були ліквідовані фашистами).
• До Німеччини вивозилися не тільки люди як робоча сила, але й сировина, ма¬теріальні цінності, твори мистецтва.
• Була скасована середня і вища освіта.
На боротьбу з окупаційним режимом піднялися широкі верстви населення. Не усі з них були прибічниками радянської влади. У русі Опору були дві течії - радянська, очолювана ВКП(б) і КП(б)У, і націоналістична, організована ОУН під керівництвом С. Банд ери. ОУН під керівництвом А. Мельника продовжувала виступати за співробітництво з Німеч¬чиною, незважаючи на те, що окупанти розігнали створений 30 червня 1941 р. у Львові уряд, який проголосив незалежну Українську державу. Глава уряду Я. Стецько і ряд інших членів ОУН (у тому числі і С. Бандера) були заарештовані у вересні 1941 р. Багато які оунівські організації були розгромлені, тисячі активних членів ОУН загинули, серед них були не тільки бандерівці, але й мельниківці. ОУН-Бандери і сам С. Бандера в 1941 -1942 рр. коливалися, сподіваючись на те, що співробітництво з Німеччиною в боротьбі з ра¬дянською владою можливе. ОУН-Бандери разом з німецьким генштабом створило в 1941 р. український батальйон «Нахтігаль» як прообраз української національної армії і ба¬тальйон «Роланд». Але німецьке командування в серпні 1941 р. розформувало ці ба¬тальйони, тому що ставилося насторожено і ворожо до національного руху. Це впли¬нуло на позицію ОУН-Бандери, яка стала на шлях боротьби з окупантами.
Факти
біографії Стецько Ярослав (1912 - 1986 рр.). Навчався у Краківсько му і Львівському університетах. 3 1932 р. - активний член
ОУН. За відмову скасувати Акт 30 червня 1941 р. у Львові був відправлений до фашистського концтабору. Звільнений у 1944 р. 3 1945 р. продовжував діяльність в ОУН. Був одним із засновників Світової антикомуні-стичної ліги і Європейської Ради свободи. Автор книги «30 червня 1941 р.», виданої в 1967 р. за кордоном. Помер у Мюнхені.
Рух антифашистського Опору в Україні (1941 - 1942 рр.)
Течія Діяльність
Окупаційний режим («новий порядок») був встановлений відповідно до німецького пла¬ну «Ост».
Генеральний план «Ост»
• Знищити на окупованих територіях 30 млн мирного населення і військовополонених.
• Виселити протягом 30 років близько 50 млн поляків, українців, білорусів, литовців, ла¬тишів, естонців до Західного Сибіру, на Північний Кавказ, до Південної Америки, Афри¬ки.
• Онімечити решту населення окупованих територій, перетворивши його в дешеву робочу силу для 10 млн німецьких колоністів.
• Знищити СРСР як цілісну суверенну державу.
• Вжити заходів для ліквідації національної культури, середньої і вищої освіти.
• Забезпечити скорочення народжуваності на окупованих територіях.
Для здійснення окупаційного режиму в Україну, як і на інші окуповані території, були направлені фашистські чиновники. Вони наділялися широкими правами, безмежною владою над населенням аж до розстрілу без суду і слідства. Жорстокість, зневага до українців та інших народів як до людей нижчої раси були головними рисами окупантів на чолі з намісником - Еріхом Кохом. Встановлюючи «новий порядок», окупанти здійснили таке:
• Україна як суверенна республіка перестала існувати.
• Територія України була розділена:
– частина української території була включена до рейхскомісаріату «Україна».
– Львівську, Дрогобицьку, Станіславську і Тернопільську області під назвою «дистрикт Галичина» окупанти приєднали до генерал-губернаторства, утвореного на те¬риторії Польщі.
– Чернівецьку, Ізмаїльську, Одеську області, ряд районів Вінницької, Миколаївсь¬кої, Херсонської областей під назвою «Трансністрія» приєднали до Румунії.
– Чернігівська, Сумська, Харківська, Ворошиловградська області одержали назву «прифронтової зони», яка знаходилася під владою військового командування.
• Окупаційна влада використовувала каральні органи: гестапо (поліція), СС (збройні загони), СД (служба безпеки).
• Крім окупаційної адміністрації були створені додаткові адміністрації з осіб, які вия¬вили бажання співробітничати з фашистами. Це - бургомістри в містах, голови -у районах, старости - у селах, допоміжна поліція.
• Український народ проголосили неповноцінним і таким, що підлягає виселенню за межі України, частковому фізичному знищенню, перетворенню в рабів. На багатьох магази¬нах, перукарнях, почтах, аптеках, а також у транспорті з'явилися оголошення «Тільки для німців», «Українцям вхід заборонений».
• Проти мирного населення широко використовувалися репресії. За роки німецької окупації було вбито і закатовано 3,9 млн мирних жителів.
• Більше двох мільйонів чоловік були вивезені з України до Німеччини на примусові роботи.
• Було створено 150 концентраційних таборів, де загинули 1,9 млн радянських війсь¬ковополонених .
• Був введений 12 - 14-годинний робочий день у промисловості.
• Жорстко контролювалася робота колгоспів (колгоспи не були ліквідовані фашистами).
• До Німеччини вивозилися не тільки люди як робоча сила, але й сировина, ма¬теріальні цінності, твори мистецтва.
• Була скасована середня і вища освіта.
На боротьбу з окупаційним режимом піднялися широкі верстви населення. Не усі з них були прибічниками радянської влади. У русі Опору були дві течії - радянська, очолювана ВКП(б) і КП(б)У, і націоналістична, організована ОУН під керівництвом С. Банд ери. ОУН під керівництвом А. Мельника продовжувала виступати за співробітництво з Німеч¬чиною, незважаючи на те, що окупанти розігнали створений 30 червня 1941 р. у Львові уряд, який проголосив незалежну Українську державу. Глава уряду Я. Стецько і ряд інших членів ОУН (у тому числі і С. Бандера) були заарештовані у вересні 1941 р. Багато які оунівські організації були розгромлені, тисячі активних членів ОУН загинули, серед них були не тільки бандерівці, але й мельниківці. ОУН-Бандери і сам С. Бандера в 1941 -1942 рр. коливалися, сподіваючись на те, що співробітництво з Німеччиною в боротьбі з ра¬дянською владою можливе. ОУН-Бандери разом з німецьким генштабом створило в 1941 р. український батальйон «Нахтігаль» як прообраз української національної армії і ба¬тальйон «Роланд». Але німецьке командування в серпні 1941 р. розформувало ці ба¬тальйони, тому що ставилося насторожено і ворожо до національного руху. Це впли¬нуло на позицію ОУН-Бандери, яка стала на шлях боротьби з окупантами.
Факти
біографії Стецько Ярослав (1912 - 1986 рр.). Навчався у Краківсько му і Львівському університетах. 3 1932 р. - активний член
ОУН. За відмову скасувати Акт 30 червня 1941 р. у Львові був відправлений до фашистського концтабору. Звільнений у 1944 р. 3 1945 р. продовжував діяльність в ОУН. Був одним із засновників Світової антикомуні-стичної ліги і Європейської Ради свободи. Автор книги «30 червня 1941 р.», виданої в 1967 р. за кордоном. Помер у Мюнхені.
Рух антифашистського Опору в Україні (1941 - 1942 рр.)
Течія Діяльність
