| Назва: | ЗЕМЛЯ ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 8,6 KB |
| Надіслав(ла): | DIMMych tdvic |
| Скачувань: | 365 |
ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Районний центр, місто обласного підпорядкування, об'єднує колишні райони: Переяслав-Хмельницький, Баришівський і частину Березанського району.
Від Києва — 120 км.
Переяславщина. Славна земля, де кожен камінь, кожна могила немало могли б розпо¬вісти про героїчне минуле України! Цей край — наймальовничіший куточок Київщи¬ни. Як тільки автобус зверне з магістрального шосе Київ—Харків, його обступить зелене шумовиння лісів. Ліс починається далеко від Переяслава, і чим ближче до заплави Дніпра, тим він красивіший, тим зеленіші чагарники. Того, хто вперше побуває тут, вразять незай¬мані луки, і таємничий плюскіт лісових річок, і черідки диких кіз, що біжать, нібито не тор¬каючись землі...
А ось і саме місто. Поруч з сучасними спо¬рудами, з молодими парками і скверами висо¬чіють пам'ятники стародавньої архітектури, залишки фортець і валів. Таке дивне поєднан¬ня надає місту своєрідної краси і чарівності.
Ще перед початком нашої ери, як ствер¬джують археологічні розкопки, на території майбутнього Переяслава виникають древнь-ослов'янські поселення так званої культури «полів поховань».
Зовсім недавно на землях Переяславсько¬го радгоспу досліджувався могильник культу¬ри II—IV століть.
В могильнику знайдено бронзову фібулу, сердолікову бусину і позолочений ніж з слі¬дами дерев'яної колодки, срібні персні, дві великі миски з кістками курки і риби, кістки ба¬рана і глиняний кубок.
В кінці VI чи десь на початку VII століть в районі злиття Альти і Трубежа виросло найдавніше Переяславське городище. Згодом тут виникло місто. Вже в Х столітті Переяс¬лав відігравав значну роль у політичному і культурному житті древньоруської держави, а починаючи з середини XI століття стає «стольним градом» князівства. Переяслав¬ськими князями були такі видатні державні діячі, як Володимир Мономах, Юрій Долгорукий — засновник Москви.
«Повесть временных лет» під 1089 роком повідомляє про велике будівництво в Переяс¬лаві. Особливо багато споруд виросло в XI— XII століттях. Залишки деяких із них знай¬дені радянськими археологами. Найзначнішою будівлею XI століття вважають Михай¬лівський собор. Стіни його прикрашав фреско¬вий розпис та мозаїка, а підлога була вистелена різнокольоровими полив'яними та шиферними орнаментованими плитами. В прибудовах, ко¬ло стін собору, знаходились поховання переяславських князів. Щодо розмірів та багатства внутрішнього оздоблення Михайлівський со¬бор навряд чи поступався навіть перед таким пам'ятником давнини, як Київська Софія. Храм був зруйнований в 1239 році під час татаро-монгольської навали.
Видатним твором зодчества XII сторіч¬чя є великий храм, рештки якого знайдені під дерев'яною церквою Воскресіння. Розкопано не лише фундаменти, а й стіни та внутрішні стовпи. Вся кладка зроблена з цегли на вап¬няковому розчині з домішкою цем'янки. Ка¬міння вживалось тільки в кладці фундамен¬тів. Древній храм тринефний. Кожний неф за¬кінчувався напівкруглою апсидою. Підлога вистелена різнокольоровими полив'яними плитами. Стіни і стовпи були вкриті фреско¬вим розписом.
На території «дитинця» виявлено залиш¬ки склоробної майстерні періоду Київської Ру¬сі. Вона обладнана піччю, яка служила для виготовлення скла, скляного посуду, різноко¬льорових елементів для мозаїки.
Трагічним для міста був період татаро-монгольської навали: нападники повністю зруйнували і спалили Переяслав. З того часу майже зникають з сторінок літопису згадки про місто. Вони з'являються в різних історич¬них джерелах лише в XVI столітті, коли Пе¬реяслав було відбудовано.
В травні 1954 року всі народи Радянсько¬го Союзу відзначили знаменну історичну да¬ту — 300-річчя возз'єднання України з Росі¬єю. В Переяслав-Хмельницький прибули тоді делегації з усіх республік, іноземні гості. На площі, де прозвучала клятва українського на¬роду (нині площа Возз'єднання), встановлено обеліск з меморіальною дошкою. В центрі міста, на площі Богдана Хмельницького, спо¬руджено монумент на честь 300-річчя возз'єд¬нання України з Росією, відкриття якого відбулось 8 жовтня 1961 року. Монумента по¬лірованого червоного граніту, увінчаний сим¬волічними постатями Росії й України, ство¬рили скульптори й архітектори В. Гнєзділов, В. Винайкін, В. Гречаник і П. Кальницький. На десятиметровому постаменті над бронзо¬вими барельєфами, що відображають історич¬ні епізоди з життя народів-братів, золотом написано: «1654. Навіки разом—навіки з російським народом. 1954».
У 1738 році в Переяславі відкривається колегія — перший загальноосвітній учбовий заклад з шестирічним курсом навчання, що готував священиків. Для колегії був збудований од¬ноповерховий кам'яний будинок. В 1753 році в Переяславській колегії займав посаду викла¬дача поетики Григорій Савич Сковорода. Як свідчить його найближчий друг і учень М. І. Ковалинський, Сковорода жив у Вознесенському монастирі, писав підручник з піїтики, в якому виклав основні положення свого новаторського курсу поетики і закликав до висловлення в творіннях митців вільної думки.
Районний центр, місто обласного підпорядкування, об'єднує колишні райони: Переяслав-Хмельницький, Баришівський і частину Березанського району.
Від Києва — 120 км.
Переяславщина. Славна земля, де кожен камінь, кожна могила немало могли б розпо¬вісти про героїчне минуле України! Цей край — наймальовничіший куточок Київщи¬ни. Як тільки автобус зверне з магістрального шосе Київ—Харків, його обступить зелене шумовиння лісів. Ліс починається далеко від Переяслава, і чим ближче до заплави Дніпра, тим він красивіший, тим зеленіші чагарники. Того, хто вперше побуває тут, вразять незай¬мані луки, і таємничий плюскіт лісових річок, і черідки диких кіз, що біжать, нібито не тор¬каючись землі...
А ось і саме місто. Поруч з сучасними спо¬рудами, з молодими парками і скверами висо¬чіють пам'ятники стародавньої архітектури, залишки фортець і валів. Таке дивне поєднан¬ня надає місту своєрідної краси і чарівності.
Ще перед початком нашої ери, як ствер¬джують археологічні розкопки, на території майбутнього Переяслава виникають древнь-ослов'янські поселення так званої культури «полів поховань».
Зовсім недавно на землях Переяславсько¬го радгоспу досліджувався могильник культу¬ри II—IV століть.
В могильнику знайдено бронзову фібулу, сердолікову бусину і позолочений ніж з слі¬дами дерев'яної колодки, срібні персні, дві великі миски з кістками курки і риби, кістки ба¬рана і глиняний кубок.
В кінці VI чи десь на початку VII століть в районі злиття Альти і Трубежа виросло найдавніше Переяславське городище. Згодом тут виникло місто. Вже в Х столітті Переяс¬лав відігравав значну роль у політичному і культурному житті древньоруської держави, а починаючи з середини XI століття стає «стольним градом» князівства. Переяслав¬ськими князями були такі видатні державні діячі, як Володимир Мономах, Юрій Долгорукий — засновник Москви.
«Повесть временных лет» під 1089 роком повідомляє про велике будівництво в Переяс¬лаві. Особливо багато споруд виросло в XI— XII століттях. Залишки деяких із них знай¬дені радянськими археологами. Найзначнішою будівлею XI століття вважають Михай¬лівський собор. Стіни його прикрашав фреско¬вий розпис та мозаїка, а підлога була вистелена різнокольоровими полив'яними та шиферними орнаментованими плитами. В прибудовах, ко¬ло стін собору, знаходились поховання переяславських князів. Щодо розмірів та багатства внутрішнього оздоблення Михайлівський со¬бор навряд чи поступався навіть перед таким пам'ятником давнини, як Київська Софія. Храм був зруйнований в 1239 році під час татаро-монгольської навали.
Видатним твором зодчества XII сторіч¬чя є великий храм, рештки якого знайдені під дерев'яною церквою Воскресіння. Розкопано не лише фундаменти, а й стіни та внутрішні стовпи. Вся кладка зроблена з цегли на вап¬няковому розчині з домішкою цем'янки. Ка¬міння вживалось тільки в кладці фундамен¬тів. Древній храм тринефний. Кожний неф за¬кінчувався напівкруглою апсидою. Підлога вистелена різнокольоровими полив'яними плитами. Стіни і стовпи були вкриті фреско¬вим розписом.
На території «дитинця» виявлено залиш¬ки склоробної майстерні періоду Київської Ру¬сі. Вона обладнана піччю, яка служила для виготовлення скла, скляного посуду, різноко¬льорових елементів для мозаїки.
Трагічним для міста був період татаро-монгольської навали: нападники повністю зруйнували і спалили Переяслав. З того часу майже зникають з сторінок літопису згадки про місто. Вони з'являються в різних історич¬них джерелах лише в XVI столітті, коли Пе¬реяслав було відбудовано.
В травні 1954 року всі народи Радянсько¬го Союзу відзначили знаменну історичну да¬ту — 300-річчя возз'єднання України з Росі¬єю. В Переяслав-Хмельницький прибули тоді делегації з усіх республік, іноземні гості. На площі, де прозвучала клятва українського на¬роду (нині площа Возз'єднання), встановлено обеліск з меморіальною дошкою. В центрі міста, на площі Богдана Хмельницького, спо¬руджено монумент на честь 300-річчя возз'єд¬нання України з Росією, відкриття якого відбулось 8 жовтня 1961 року. Монумента по¬лірованого червоного граніту, увінчаний сим¬волічними постатями Росії й України, ство¬рили скульптори й архітектори В. Гнєзділов, В. Винайкін, В. Гречаник і П. Кальницький. На десятиметровому постаменті над бронзо¬вими барельєфами, що відображають історич¬ні епізоди з життя народів-братів, золотом написано: «1654. Навіки разом—навіки з російським народом. 1954».
У 1738 році в Переяславі відкривається колегія — перший загальноосвітній учбовий заклад з шестирічним курсом навчання, що готував священиків. Для колегії був збудований од¬ноповерховий кам'яний будинок. В 1753 році в Переяславській колегії займав посаду викла¬дача поетики Григорій Савич Сковорода. Як свідчить його найближчий друг і учень М. І. Ковалинський, Сковорода жив у Вознесенському монастирі, писав підручник з піїтики, в якому виклав основні положення свого новаторського курсу поетики і закликав до висловлення в творіннях митців вільної думки.