| Назва: | Українська Вороніжчина |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 61,42 KB |
| Автор: | ykrainaforever |
| Надіслав(ла): | ykrainaforever |
| Опис: | Українська Вороніжчина в культурному житті України . ПОДОНЬ |
| Скачувань: | 333 |
Зрештою, не відставало в українському культурно-освітньому житті Подоня й саме м. Острогозьк. Не легке було це завдання. Найменша спроба завжди мобілізувала всю увагу й ретельність адміністративно-поліційних чинників. Так, пригадується, напр., одна з таких спроб. Була в Острогозьку громадська бібліотека. Звичайно, складалася вона майже виключно з російських книжок. Лише де-не-де притулилася якась українська — «Кобзар», «Ілюстрована Історія України» М. Грушевського та одно-двоє оповідань, що губилися в морі російської книжки. Зважаючи на таку бідність на українську книжку бібліотеки, гурток місцевих українців з участю засланих сюди земляків з України (Галевич, М. Токаревський та ін.) задумав було організувати український вечір на користь бібліотеки з метою поповнення її українською книжкою. Центром вечора мав бути виступ бандуриста.
Виявилося, що бандура — небезпечна зброя. Справник категорично заборонив цей виступ, сказавши при цьому розпорядчикам: «А вы знаєте, что они делали с теми бандурами в Киеве?».
Культурний рух за Центральної Ради. З вибухом революції 1917 року український національно-культурний рух Подоня починає швидким темпом зростати та набирати ширших організаційних форм. Вживаються заходи міцнішого звязку з українськими центрами, як Харків та Київ. Зв'язується Подоня з українським організаційним життям у м. Вороніжі, де в цей час повстає «Українська Громада» при активній участі п. п. С Чумака, й. Шереметинського, С. Паламаря, земляка з-під Карпат Осипа Кузьмича та ін.
Поруч з тим розгортається праця і на місцях, в самому Подоню, де центром стає, як було вже згадано, м. Острогозьк. Не зважаючи на те, що м. Острогозьк своїм національним складом населення було майже цілковито українським містом, вишукати тут у той час національно-свідомий елемент було доволі тяжко. Проте у м. травні всеж було конкретно приступлено до праці й тут. Першим кроком було заснування Товариства «Просвіта», що на перший час складалося лише з восьми осіб. Та, не зважаючи на таку малу кількість працьовників, пощастило йому протягом літа широко розвинути свою працю. Фактично був це той перший зав`язок українського національного організаційного руху, з якого незабаром виросли на Подоню інші українські громадські організації. Це ж Товариство стало ініціятором Острогозької Укра¬їнської Ради, що відіграла поважну ролю в цілому національному рухові Подоня цього часу. Обрано було її 25. травня на повітовому національному з'їзді, який було скликано Т-вом «Просвіта». У найтіснішому контакті з Радою Товариство «Просвіта» почало реалізувати план національно-культурної праці, намічений з'їздом. Був це план, що охоплював собою найпекучіші справи: організація просвітніх гуртків на місцях та їх зв'язок, виготовлення рефератів, організація циклю лекцій та курсів, організація видавництва, зрештою, підготовча праця організації українського шкільництва. Широкий план вимагав і відповідних сил. їх бракувало. Тому погляд звертався до більших центрів України — Харкова і Києва. Та надії ці були марні. Правда, час-від-часу появлялися на Подоню, і зокрема в м. Острогозьку, представники цих центрів. Промовляли десь на якомусь засіданні міської Управи чи на якомусь з'їзді, при чому на власноруч, без жадного зв'язку и порозуміння з місцевими організаціями й... зникали невідомо куди, так же несподівано, як і появлялися. А тим часом не красні промови й пописування, а вперта і органічна праця пред'являла свої вимоги і права. І їх виконували, скільки було на те сил і можливости, місцеві люди, скупчені в місцевих організаціях і впершу чергу Т-во «Просвіта». Праця та незабаром притягнула свіжі сили з інших повітів Подоня. Не можна на цьому місці оминути згадкою хоч би таких невтомних працьовників на національно-культурному і громадському полі тих днів, як п. п. Гарбузівна, Петрушенко, В. Панібрат та ін., що прийшли на допомогу.
Виявилося, що бандура — небезпечна зброя. Справник категорично заборонив цей виступ, сказавши при цьому розпорядчикам: «А вы знаєте, что они делали с теми бандурами в Киеве?».
Культурний рух за Центральної Ради. З вибухом революції 1917 року український національно-культурний рух Подоня починає швидким темпом зростати та набирати ширших організаційних форм. Вживаються заходи міцнішого звязку з українськими центрами, як Харків та Київ. Зв'язується Подоня з українським організаційним життям у м. Вороніжі, де в цей час повстає «Українська Громада» при активній участі п. п. С Чумака, й. Шереметинського, С. Паламаря, земляка з-під Карпат Осипа Кузьмича та ін.
Поруч з тим розгортається праця і на місцях, в самому Подоню, де центром стає, як було вже згадано, м. Острогозьк. Не зважаючи на те, що м. Острогозьк своїм національним складом населення було майже цілковито українським містом, вишукати тут у той час національно-свідомий елемент було доволі тяжко. Проте у м. травні всеж було конкретно приступлено до праці й тут. Першим кроком було заснування Товариства «Просвіта», що на перший час складалося лише з восьми осіб. Та, не зважаючи на таку малу кількість працьовників, пощастило йому протягом літа широко розвинути свою працю. Фактично був це той перший зав`язок українського національного організаційного руху, з якого незабаром виросли на Подоню інші українські громадські організації. Це ж Товариство стало ініціятором Острогозької Укра¬їнської Ради, що відіграла поважну ролю в цілому національному рухові Подоня цього часу. Обрано було її 25. травня на повітовому національному з'їзді, який було скликано Т-вом «Просвіта». У найтіснішому контакті з Радою Товариство «Просвіта» почало реалізувати план національно-культурної праці, намічений з'їздом. Був це план, що охоплював собою найпекучіші справи: організація просвітніх гуртків на місцях та їх зв'язок, виготовлення рефератів, організація циклю лекцій та курсів, організація видавництва, зрештою, підготовча праця організації українського шкільництва. Широкий план вимагав і відповідних сил. їх бракувало. Тому погляд звертався до більших центрів України — Харкова і Києва. Та надії ці були марні. Правда, час-від-часу появлялися на Подоню, і зокрема в м. Острогозьку, представники цих центрів. Промовляли десь на якомусь засіданні міської Управи чи на якомусь з'їзді, при чому на власноруч, без жадного зв'язку и порозуміння з місцевими організаціями й... зникали невідомо куди, так же несподівано, як і появлялися. А тим часом не красні промови й пописування, а вперта і органічна праця пред'являла свої вимоги і права. І їх виконували, скільки було на те сил і можливости, місцеві люди, скупчені в місцевих організаціях і впершу чергу Т-во «Просвіта». Праця та незабаром притягнула свіжі сили з інших повітів Подоня. Не можна на цьому місці оминути згадкою хоч би таких невтомних працьовників на національно-культурному і громадському полі тих днів, як п. п. Гарбузівна, Петрушенко, В. Панібрат та ін., що прийшли на допомогу.