| Назва: | Охорона окремих елементів ЗМІ |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 8,41 KB |
| Скачувань: | 18 |
Охорона окремих елементів ЗМІ
Хотілося б торкнутися питання охорони правом інтелектуальної власності окремих елементів засобів масової інформації, таких як назва, логотип, заголовок журналістської статті, назва літературного твору або телепередачі, кадр, малюнок, музика й текст тощо.
Назва та логотип є для ЗМІ власністю однією з найважливіших, оскільки саме з нею пов'язаний імідж каналу чи видання, його рейтинг, коло постійних авторів, читачів, рекламодавців. Тому питання забезпечення правової охорони назви медіа є важливим. Аби запобігти несанкціонованому використанню назви іншими організаціями для позначення продукції з іншої сфери діяльності, інакше кажучи, плагіату, крадіжці назви, видання сьогодні реєструють свої назви як товарні знаки. У випадку використання подібної назви, що вводить в оману споживачів (глядачів, слухачів), потерпілі мають право не лише відстоювати свої авторські права, а й подати позов до суду про недобросовісну конкуренцію.
Заголовок журналістського матеріалу є невід'ємною частиною публікації. Перше, на що наштовхується читач - це назва матеріалу. Дослідження психологів показують, що близько 80 % читачів приділяють увагу тільки заголовкам. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» частина твору (включаючи його оригінальну назву), яка може використовуватись самостійно, є об'єктом авторського права. Тому автори матеріалів дуже велику увагу приділяють придумуванню помітного, цікавого заголовка, оскільки багато в чому це визначає, чи буде аудиторія читати твір чи ні. Особливість заголовків тексту полягає в тому, що цей елемент твору має подвійну природу. З одного боку, заголовок - повноправний компонент тексту, що входить у нього і пов'язаний з іншими компонентами твору. З іншого ж боку, - це язикова структура, що випереджає текст, що стоїть над ним і перед ним, у силу чого заголовок сприймається як мовленнєвий елемент, що перебуває поза текстом і має певну самостійність. Це призводить до того, що у низці випадків заголовок тексту може бути використаний самостійно, вдалий заголовок може бути запозичений іншими авторами.
Охорона назви літературного твору або телепередачі випливають з її оригінальності. Дослідник цієї проблематики, В. Іонас, так говорить про назви, котрі не відрізняються оригінальністю: «Автор назви, що складається зі звичайних слів, які широко використовуються в загальному вжитку, має право на її недоторканність, але подальше використання цієї назви іншими особами не буде порушенням авторського права» .
Надання назві статусу оригінальності стає можливим лише за однієї умови - якщо назва є загальновідомою та викликає певні асоціації, ототожнюється з конкретними місцями чи подіями. Це такі випадки, як:
якщо назва не належить до слів, які широко використовуються в загальному вжитку;
коли назва зареєстрована як товарний знак;
у випадку, коли це назва відомого твору, що ототожнюється читачами та глядачами з цим твором і його автором.
За українським законодавством, об'єктом, що охороняється правом інтелектуальної власності, може бути не лише цілий твір, але і окремі його частини, котрі мають самостійне значення. Тобто частина твору, що може використовуватись самостійно, охороняється авторським правом.
Все більш розповсюдженим стає неправомірне використання відеокадру чи уривку з аудіовізуального твору. «Регулярні порушення прав авторів аудіовізуальних творів можна спостерігати на телеканалах, де практикуються заставки, змонтовані з кадрів популярних художніх фільмів. Упевненість автора в наявності таких порушень зумовлюється тим фактом, що договори на використання аудіовізуальних творів телекомпаніями (ліцензійні договори) здебільшого передбачають використання (певну кількість разів або в зазначений термін) цілісного твору. Натомість використання його частин, звичайно, не обумовлено, а отже, воно потребує окремого дозволу власника авторських прав» .
Порушення прав авторів малюнків в аудіовізуальній сфері найчастіше пов'язані з неправомірним використанням творів мультиплікації. На відміну від образу, малюнок є об'єктивною формою вираження твору, а тому підлягає авторській охороні. Мультиплікаційних героїв використовують здебільшого для створення телевізійних заставок. Під час розробки цього різновиду телепродукції дизайнери залучають до відеокартинок елементи мультиплікації, використовуючи малюнки персонажів з відомих мультфільмів.
Практика використання, у тому числі, й неправомірного, музичних творів є дуже розповсюдженою на телебаченні. Це стосується як цілісних музичних творів, так і використання їхніх окремих фрагментів. Журналісти та режисери обирають зазвичай ті музичні фрагменти, які їм сподобались, не особливо замислюючись над тим, чи є в цієї композиції автор чи ні, та про необхідність отримання в нього дозволу на таке використання.
Хотілося б торкнутися питання охорони правом інтелектуальної власності окремих елементів засобів масової інформації, таких як назва, логотип, заголовок журналістської статті, назва літературного твору або телепередачі, кадр, малюнок, музика й текст тощо.
Назва та логотип є для ЗМІ власністю однією з найважливіших, оскільки саме з нею пов'язаний імідж каналу чи видання, його рейтинг, коло постійних авторів, читачів, рекламодавців. Тому питання забезпечення правової охорони назви медіа є важливим. Аби запобігти несанкціонованому використанню назви іншими організаціями для позначення продукції з іншої сфери діяльності, інакше кажучи, плагіату, крадіжці назви, видання сьогодні реєструють свої назви як товарні знаки. У випадку використання подібної назви, що вводить в оману споживачів (глядачів, слухачів), потерпілі мають право не лише відстоювати свої авторські права, а й подати позов до суду про недобросовісну конкуренцію.
Заголовок журналістського матеріалу є невід'ємною частиною публікації. Перше, на що наштовхується читач - це назва матеріалу. Дослідження психологів показують, що близько 80 % читачів приділяють увагу тільки заголовкам. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» частина твору (включаючи його оригінальну назву), яка може використовуватись самостійно, є об'єктом авторського права. Тому автори матеріалів дуже велику увагу приділяють придумуванню помітного, цікавого заголовка, оскільки багато в чому це визначає, чи буде аудиторія читати твір чи ні. Особливість заголовків тексту полягає в тому, що цей елемент твору має подвійну природу. З одного боку, заголовок - повноправний компонент тексту, що входить у нього і пов'язаний з іншими компонентами твору. З іншого ж боку, - це язикова структура, що випереджає текст, що стоїть над ним і перед ним, у силу чого заголовок сприймається як мовленнєвий елемент, що перебуває поза текстом і має певну самостійність. Це призводить до того, що у низці випадків заголовок тексту може бути використаний самостійно, вдалий заголовок може бути запозичений іншими авторами.
Охорона назви літературного твору або телепередачі випливають з її оригінальності. Дослідник цієї проблематики, В. Іонас, так говорить про назви, котрі не відрізняються оригінальністю: «Автор назви, що складається зі звичайних слів, які широко використовуються в загальному вжитку, має право на її недоторканність, але подальше використання цієї назви іншими особами не буде порушенням авторського права» .
Надання назві статусу оригінальності стає можливим лише за однієї умови - якщо назва є загальновідомою та викликає певні асоціації, ототожнюється з конкретними місцями чи подіями. Це такі випадки, як:
якщо назва не належить до слів, які широко використовуються в загальному вжитку;
коли назва зареєстрована як товарний знак;
у випадку, коли це назва відомого твору, що ототожнюється читачами та глядачами з цим твором і його автором.
За українським законодавством, об'єктом, що охороняється правом інтелектуальної власності, може бути не лише цілий твір, але і окремі його частини, котрі мають самостійне значення. Тобто частина твору, що може використовуватись самостійно, охороняється авторським правом.
Все більш розповсюдженим стає неправомірне використання відеокадру чи уривку з аудіовізуального твору. «Регулярні порушення прав авторів аудіовізуальних творів можна спостерігати на телеканалах, де практикуються заставки, змонтовані з кадрів популярних художніх фільмів. Упевненість автора в наявності таких порушень зумовлюється тим фактом, що договори на використання аудіовізуальних творів телекомпаніями (ліцензійні договори) здебільшого передбачають використання (певну кількість разів або в зазначений термін) цілісного твору. Натомість використання його частин, звичайно, не обумовлено, а отже, воно потребує окремого дозволу власника авторських прав» .
Порушення прав авторів малюнків в аудіовізуальній сфері найчастіше пов'язані з неправомірним використанням творів мультиплікації. На відміну від образу, малюнок є об'єктивною формою вираження твору, а тому підлягає авторській охороні. Мультиплікаційних героїв використовують здебільшого для створення телевізійних заставок. Під час розробки цього різновиду телепродукції дизайнери залучають до відеокартинок елементи мультиплікації, використовуючи малюнки персонажів з відомих мультфільмів.
Практика використання, у тому числі, й неправомірного, музичних творів є дуже розповсюдженою на телебаченні. Це стосується як цілісних музичних творів, так і використання їхніх окремих фрагментів. Журналісти та режисери обирають зазвичай ті музичні фрагменти, які їм сподобались, не особливо замислюючись над тим, чи є в цієї композиції автор чи ні, та про необхідність отримання в нього дозволу на таке використання.
