1 2

Споживання, заощадження та інвестиції

Кейнсіанська теорія споживання та заощадження. Сучасні теорії споживання. Інвестиції в макроекономіці.

Кейнсіанська теорія споживання та заощадження.

Споживання - це частина доходу в розпорядженні (Д1), яка надходить для купівлі товарів та послуг у поточному періоді. Заощадження-частина доходу в розпорядженні, яка залишається після задоволення споживчих потреб і спрямовується на споживання у майбутньому. Розподіл доходу в розпорядженні стосується домашніх господарств:

Д1 = Y;

С=Y-S;

S=Y-С.

Середня схильність до споживання (ССС):

ССС =

Середня схильність до заощадження(ССЗ)

ССЗ =

ССС+ССЗ = 100%.

Функція споживання

Y - РД (доход у розпорядженні).

Функція заощадження

При аналізі споживання та заощадження важливим є визначення проблеми використання додаткового доходу. (Δу=у2-у1). Додатковий дохід розподіляється на ΔS та ΔС.

ΔS = S2-S1, ΔC = C2-C1

Характеристику ΔS та ΔС дають категорії гранична схильність до споживання та до заощадження

ГСС + ГСS = 1

Графічний аналіз.

Графічна інтерпретація ГСС.

;

Графічна інтерпретація ГСЗ.

;

ГСС + ГСЗ = 1;

Фактори споживання та заощадження, не пов'язані з доходом.

• Багатство:

• Податки:

• Рівень цін:

• Відрахування на соціальне страхування:

• Очікування:

• Відсоткова ставка:

Аналіз споживання та заощадження в короткостроковому та довгостроковому періоді.

Функцію спеоживання та функцію заощадження в короткостроковому періоді досліджував Кейнс, а в довгостроковому-С.Кузнец.

Короткострокова функція споживання:

С = СА + СY ×Y;

CA - автономне споживання;

;

РД = YV (доход без податків);

YV = Y - TY ×Y;

TY - величина процентної ставки індивідуального податку на ОД, звідки:

;

С = СА + СYV×YV;

CA > 0, 0 < CY < 1.

Довгострокова функція споживання С. Кузнеца:

;

Y = РД;

Короткострокова функція заощадження Кейнса:

S = - CA + (1 - C¬Y) Y = - CA + SY × Y;

;

ΔY = ΔC + ΔS;

CY + SY = 1.

Довгострокова функція заощадження С. Кузнеца:

;

Y = РД.

Сучасні теорії споживання.

Теорія відносного доходу Дьюзенбері.

СS - функція споживання в короткому періоді;

С1 - функція споживання в довгому періоді;

Е2, е2 - додаткові заощадження.

Між часове бюджетне обмеження І. Фішера.

1) Для І - го періоду

Y1 = C1 + S1; (1)

S1= Y1- C1; (2)

2) ІІ період

C2 = (1+r) × S1 + Y2;

C1, C2 - споживання в І та ІІ періоді;

Y1, Y2 - доход в І і ІІ періоді;

3) С2 = (1 + r) × *(Y1 - C1) + Y2 = Y1 + r × Y1 - C1 - r × C1 + Y2;

в (2) підставили (1).

4) Переносимо С1 і С2 вліво:

С2 + С1 + r × C1 = Y1 + r ×Y1 + Y2; (3)

C2 + C1 × (1 + r) = Y1 × (1 + R) + y2;

r - процентна ставка по заощадженнях.

5) Ділимо обидві частини рівняння (3) на (1 + r):

; (4)

Висновок: поточне споживання двох періодів складається з поточного доходу даного періоду і дисконтованої вартості доходу в майбутньому періоді.

Теорія життєвого циклу Франко Модільяні.

1) W + RY - загальний доход;

Т - число років майбутнього життя;

R - число років, на протязі яких індивід отримує доход;

W - багатство у розпорядженні;

Y - отримуваний доход.

2) Доход індивід рівномірно розподіляє по роках:

;

С - середньо річний рівень споживання індивіда.

3) Перевіримо дану функцію споживання:

;

Т - є величиною не постійною, а змінною, залежно від того, для якого року життя визначається С.

Позначимо:

- це гранична схильність до споживання по нагромадженому багатству;

- гранична схильність до споживання доходу(величина яка показує, на скільки збільшиться споживання, якщо доход збільшиться на одиницю).

4) Формула (2) набуде вигляду :

С = a × W + b × Y;

b - ГСС;

a - Числовий коефіцієнт, який показує яку частку накопиченого багатства індивід готовий потратити на споживання в конкретному році (величина близька до процентної ставки).

Графічна інтерпретація теорії життєвого циклу.

Т - число років життя;

Ілюстрація споживання, доходу та багатства на протязі життєвого циклу.

Теорія перманентного доходу М. Фрідмана.

1) С = С´× Yp;

2) Yp = r × W;

3) W = H + V;

4) Yp = Y - 1 + b (Y - Y1) = b × Y + (1 - b) × Y - 1;

0 < b < 1.

Yp - перманентний доход;

W - майно споживача;

H - людський капітал;

V - фізичний капітал;

r - процент віддачі капіталу;

b - коефіцієнт рівноваги.

Інвестиції в макроекономіці.

Інвестиційні витрати виступають як фактор який формує сукупний попит на макроекономічні (АД) АД=С+І - інвестиційний попит підприємства.

Підприємства можуть інвестувати кошти із двох джерел:

- власно зароблені кошти (прибуток),

- позичені кошти у банків чи підприємств.

Інвестиції здійснюються підприємствами по напрямках:

- Будівництво нових виробничих приміщень,

1 2