| Назва: | Остеохондроз |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 22,5 KB |
| Скачувань: | 14 |
Принциповим є знеболювання, оскільки всі ці маніпу¬ляції болісні, а захисне скорочення м'язів спини пере¬шкоджає проведенню потрібного комплексу рухів. Най¬поширенішим є місцеве знеболювання — введення анестезуючого засобу в зону уражених структур міжхреб-цевого диска, задньої поздовжньої зв'язки і фіброзного кільця. У разі зміщення диска тривалістю понад 6 міс. і змен¬шення висоти міжхребцевої щілини більше ніж на трети¬ну всі маніпуляції із закритого вправлення диска є мало¬ефективними. У такому разі потрібно застосовувати оперативне лікування. Абсолютним показанням до операції є компресія кінського хвоста або спинного мозку. У всіх інших випадках показання є відносними. Операція до¬цільна також тоді, коли больовий синдром не знімається всіма видами консервативної і мануальної терапії. Існує кілька хірургічних способів видалення зміщеного диска: за допомогою ламінектомії, гемі- та інтерламінек-томії. Знеболювання загальне. Під час операції на боці ураження відти¬нають жовту зв'язку від краю дуг і від суглобових відростків, оголю¬ють корінець і змішений під ним диск. Обережно гачком з диска зсува¬ють корінець і через центр опуклості диска розтинають задню поздовжню зв'язку і капсулу диска. Після цього, як прави¬ло, в рану відразу випинається фіброзно-хряшова змінена тканина диска, яку легко видаляють. Потім кюреткою вишкрібають залишки його.
Радикальне видалення диска створює кращі умови для формування фіброзного анкілозу між хребцями. Невидалені частинки диска заважають утворенню анкілозу і мо¬жуть бути причиною рецидиву захворювання. Якщо диск зміщується серединно і його важко видалити екстраду-рально, рекомендують трансдуральний підхід. При цьому розтинають задню стінку термінального шлуночка, корінці кінського хвоста відво¬дять у боки, над грижею диска розтинають передній листок шлуночка і диск видаляють.
За латерального зміщення диска частіше виконують ге-міламінектомію з видаленням однієї, рідше двох дуг тільки з одного боку із збереженням остистого відростка. В останні роки найбі¬льшого поширення набу¬ла інтерламінектомія — видалення тільки жовтої зв'язки між дугами без роз¬тину їх. Часто під час інтерла-мінектомії відтинають фрагменти дуг або накла¬дають фрезовий отвір, після чого через розширений отвір, який утворився між двома суміжними дугами хреб¬ців, проникають у хребетний канал і видаляють диск, що випав.
У разі патології міжхребцевих дисків шийного відділу хребта спочатку обмежуються консервативним лікуван¬ням: періодично проводять витягання хребта, іммобіліза¬цію шийного відділу пластичними комірами, фізіотера¬певтичні процедури, блокади, санаторно-курортне ліку¬вання. За тривалого больового синдрому і недостатності судин вертебробазилярної системи показане оперативне втручання через передній доступ (як з приводу травми хребетного стовпа).
Якщо в міжхребцевий отвір проникають остеофіти, стис¬каючи корінець, розширюють отвір, і в разі зміщення диска його видаляють.
За ушкодження хребетної артерії і її симпатичного спле¬тення проводять декомпресію артерії видаленням пере¬дньої і бічної стінок отвору поперекового відростка хреб¬ця, потім видаляють остеофіти.
Переважно операцію завершують іммобілізацією хребців шляхом переднього спондилодезу. У разі вираженої мієло-патії для декомпресії спинного мозку частіше проводять задню ламінектомію. У разі серединного зміщення диска в грудній ділянці хребетного стовпа застосовують трансдуральний під¬хід, латерального — як у разі зміщення у поперековому відділі.
В останні роки все більшого поширення набувають ма-лотравматичні пункційні лазерні та ендоскопічні методи видалення міжхребцевих дисків.
Пухлини і запальні захворювання спинного мозку.
Співвідношення пухлин спинного і головного мозку становить 1 : 9. Пухлини спинного мозку частіше розви¬ваються не з мозкової речовини, а з прилеглих тканин і, розростаючись, стискують ЇЇ. Вони трапляються майже однаково часто у чоловіків і жінок, переважно у віці 30 — 55 років. Існує певний зв'язок між віком хворого і струк¬турно-біологічними властивостями пухлини. Так, у осіб середнього віку найчастіше розвивається невринома, рідше — менінгіома. У дітей таких пухлин майже не буває. Перше місце серед них займають ліпома, дермоїдні кісти, саркома, епендимома, ангіома. У осіб літнього віку ви¬являють переважно мінінгіому, рідше — невриному, ін¬ші пухлини практично не діагностують (крім метастазів раку).
Радикальне видалення диска створює кращі умови для формування фіброзного анкілозу між хребцями. Невидалені частинки диска заважають утворенню анкілозу і мо¬жуть бути причиною рецидиву захворювання. Якщо диск зміщується серединно і його важко видалити екстраду-рально, рекомендують трансдуральний підхід. При цьому розтинають задню стінку термінального шлуночка, корінці кінського хвоста відво¬дять у боки, над грижею диска розтинають передній листок шлуночка і диск видаляють.
За латерального зміщення диска частіше виконують ге-міламінектомію з видаленням однієї, рідше двох дуг тільки з одного боку із збереженням остистого відростка. В останні роки найбі¬льшого поширення набу¬ла інтерламінектомія — видалення тільки жовтої зв'язки між дугами без роз¬тину їх. Часто під час інтерла-мінектомії відтинають фрагменти дуг або накла¬дають фрезовий отвір, після чого через розширений отвір, який утворився між двома суміжними дугами хреб¬ців, проникають у хребетний канал і видаляють диск, що випав.
У разі патології міжхребцевих дисків шийного відділу хребта спочатку обмежуються консервативним лікуван¬ням: періодично проводять витягання хребта, іммобіліза¬цію шийного відділу пластичними комірами, фізіотера¬певтичні процедури, блокади, санаторно-курортне ліку¬вання. За тривалого больового синдрому і недостатності судин вертебробазилярної системи показане оперативне втручання через передній доступ (як з приводу травми хребетного стовпа).
Якщо в міжхребцевий отвір проникають остеофіти, стис¬каючи корінець, розширюють отвір, і в разі зміщення диска його видаляють.
За ушкодження хребетної артерії і її симпатичного спле¬тення проводять декомпресію артерії видаленням пере¬дньої і бічної стінок отвору поперекового відростка хреб¬ця, потім видаляють остеофіти.
Переважно операцію завершують іммобілізацією хребців шляхом переднього спондилодезу. У разі вираженої мієло-патії для декомпресії спинного мозку частіше проводять задню ламінектомію. У разі серединного зміщення диска в грудній ділянці хребетного стовпа застосовують трансдуральний під¬хід, латерального — як у разі зміщення у поперековому відділі.
В останні роки все більшого поширення набувають ма-лотравматичні пункційні лазерні та ендоскопічні методи видалення міжхребцевих дисків.
Пухлини і запальні захворювання спинного мозку.
Співвідношення пухлин спинного і головного мозку становить 1 : 9. Пухлини спинного мозку частіше розви¬ваються не з мозкової речовини, а з прилеглих тканин і, розростаючись, стискують ЇЇ. Вони трапляються майже однаково часто у чоловіків і жінок, переважно у віці 30 — 55 років. Існує певний зв'язок між віком хворого і струк¬турно-біологічними властивостями пухлини. Так, у осіб середнього віку найчастіше розвивається невринома, рідше — менінгіома. У дітей таких пухлин майже не буває. Перше місце серед них займають ліпома, дермоїдні кісти, саркома, епендимома, ангіома. У осіб літнього віку ви¬являють переважно мінінгіому, рідше — невриному, ін¬ші пухлини практично не діагностують (крім метастазів раку).