| Назва: | Історія розвитку нейрохірургії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 55,27 KB |
| Скачувань: | 19 |
Шкіра бліда, слизові оболонки з ціанотичним відтінком, потовиділення посилене. Впадають у вічі підвищена сто¬млюваність, психічне виснаження, млявість. Хворі швидко втомлюються під час розмови, їди. Характерними є погіршен¬ня загального стану, посилення головного болю, поява ну¬доти і блювання після проведення дегідратаційної терапії. Гіпотензивний синдром іноді має стійкий характер і погано піддається лікуванню. Рівень внутрішньочерепного тиску змінюється; зокрема, високий тиск може змінити¬ся низьким унаслідок тривалого безконтрольного засто¬сування дегідратаційної терапії.
Діагностика струсу мозку може бути ускладненою, особливо в гострий період. Диференціальний діагноз стру¬су і забиття мозку грунтується на динаміці симптомати¬ки. У разі струсу мозку прогноз сприятливий. Неврологічні симптоми, як правило, повністю зникають і хворі одужу¬ють, але в окремих хворих зберігаються залишкові явища астенічного або астеновегетативного характеру.
Ліку вання . На місці події хворого слід покласти з дещо піднятою головою, розстібнути одяг, що заважає вільному диханню. У разі блювання голову хворого слід повернути набік, звільнити верхні дихальні шляхи від слизу і блювотних маск -Якшо є рана на голові, треба накласти пов'язку; у разі кровотечі з рани, особливо артеріальної, потрібно через пов'язку притиснути рану до кістки ру¬кою до зупинки кровотечі і утримувати, міняючи руку під час транспортування в лікувальний заклад. Транспорту¬вати хворих слід у положенні лежачи. Кожен потерпілий із струсом мозку потребує стаціо¬нарного лікування. Потершлих, яким хірургічна обробка ран голови не потрібна, госпіталізують у неврологічне відділення, якщо потрібна, — у відділення хірургічного профілю (нейрохірургічне, травматологічне, хірургічне). У стаціонарі обов'язково проводять рентгенографію че¬репа. Виявлення тріщин або переломів свідчить про тяжку травму. Термін постільного режиму встановлюється індивідуально, залежно від самопочуття і об'єктивного стану хворого (найчастіше — 7 — 14 діб). Одним із важ¬ливих чинників у комплексі лікування є створення умов для фізичного і психічного спокою. Тривалість сну має бути 10—13 год на добу. У разі потреби призначають легкі снодійні засоби.
Враховуючи високу чутливість клітин головного мозку до гіпоксії, у гострий період травми рекомендують періо¬дично вдихати кисень. Ефективна гіпербарична оксиге-нація. Для зняття головного болю призначають знеболю¬вальні засоби. Збудження, загальномозкові симптоми, безсоння, інтенсивний головний біль, нудота, блювання у хворих молодого і середнього віку є показанням до при¬значення нейролептичних засобів, гангліоблокаторів (амі¬назину, пентаміну тощо). Залежно від характеру судин¬них порушень у мозку призначають препарати кальцію. Для нормалізації метаболічних та нейродинамічних про¬цесів призначають вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, токоферолу ацетат, препарат ноотропного ряду (аміна-лон, піридитол, ноотропіл), церебролізин. Рекомендують внутрішньовенні введення 40 — 60 мм 40% розчину глю¬кози.
Діагностика струсу мозку може бути ускладненою, особливо в гострий період. Диференціальний діагноз стру¬су і забиття мозку грунтується на динаміці симптомати¬ки. У разі струсу мозку прогноз сприятливий. Неврологічні симптоми, як правило, повністю зникають і хворі одужу¬ють, але в окремих хворих зберігаються залишкові явища астенічного або астеновегетативного характеру.
Ліку вання . На місці події хворого слід покласти з дещо піднятою головою, розстібнути одяг, що заважає вільному диханню. У разі блювання голову хворого слід повернути набік, звільнити верхні дихальні шляхи від слизу і блювотних маск -Якшо є рана на голові, треба накласти пов'язку; у разі кровотечі з рани, особливо артеріальної, потрібно через пов'язку притиснути рану до кістки ру¬кою до зупинки кровотечі і утримувати, міняючи руку під час транспортування в лікувальний заклад. Транспорту¬вати хворих слід у положенні лежачи. Кожен потерпілий із струсом мозку потребує стаціо¬нарного лікування. Потершлих, яким хірургічна обробка ран голови не потрібна, госпіталізують у неврологічне відділення, якщо потрібна, — у відділення хірургічного профілю (нейрохірургічне, травматологічне, хірургічне). У стаціонарі обов'язково проводять рентгенографію че¬репа. Виявлення тріщин або переломів свідчить про тяжку травму. Термін постільного режиму встановлюється індивідуально, залежно від самопочуття і об'єктивного стану хворого (найчастіше — 7 — 14 діб). Одним із важ¬ливих чинників у комплексі лікування є створення умов для фізичного і психічного спокою. Тривалість сну має бути 10—13 год на добу. У разі потреби призначають легкі снодійні засоби.
Враховуючи високу чутливість клітин головного мозку до гіпоксії, у гострий період травми рекомендують періо¬дично вдихати кисень. Ефективна гіпербарична оксиге-нація. Для зняття головного болю призначають знеболю¬вальні засоби. Збудження, загальномозкові симптоми, безсоння, інтенсивний головний біль, нудота, блювання у хворих молодого і середнього віку є показанням до при¬значення нейролептичних засобів, гангліоблокаторів (амі¬назину, пентаміну тощо). Залежно від характеру судин¬них порушень у мозку призначають препарати кальцію. Для нормалізації метаболічних та нейродинамічних про¬цесів призначають вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, токоферолу ацетат, препарат ноотропного ряду (аміна-лон, піридитол, ноотропіл), церебролізин. Рекомендують внутрішньовенні введення 40 — 60 мм 40% розчину глю¬кози.