| Назва: | Історія розвитку нейрохірургії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 55,27 KB |
| Скачувань: | 19 |
Патогенез. Патологічні захисні реакції, що вини¬кають після удару, розвиваються передусім безпосеред¬ньо навколо вогнища. Це перифокальні реакції, характер яких визначається розміром вогнища, його локалізацією, віком потерпілого та індивідуальними особливостями організму. Вторинні післятравматичні реакції можуть роз¬виватися через деякий час. Особливо небезпечним є роз¬виток їх у стовбурових структурах мозку. Післятравма¬тичні патологічні зміни складаються з проявів загально-мозкового і вогнищевого характеру. Проте якщо загальномозкові прояви розвиваються завжди, то ознаки во¬гнищевого ураження непостійні і навіть можуть не вияв¬лятися (у разі забиття у так званій німій зоні мозку). При цьому локалізація забиття може бути виявлена лише за допомогою допоміжних методів дослідження, ступінь тяжкості забиття головного мозку переважно характеризується глибиною і тривалістю непритомності. У разі забиття легкого ступеня непритомність є нетрива¬лою (хвилини, десятки хвилин), загальномозкові порушення спостерігаються протягом 2 — 3 діб, вогнищеві симп¬томи хоч і не дуже виражені, проте досить стійкі: незнач¬ний парез або рефлекторна асиметрія, порушення ко¬ординації рухів, вестибулярні розлади, інші симптоми, залежно від основного вогнища ураження. У цереброспі-нальній рідині іноді виявляють домішки крові. Забиття мозку середнього ступеня характеризується наявністю ви¬ражених загальномозкових і вогнищевих ознак, порушен¬ням функцій півкуль великого мозку, що часто поєдну¬ються із стовбуровими розладами. Непритомність триває довше — до кількох годин. У багатьох хворих виявляють переломи склепіння черепа і його основи. Цереброспі-нальна рідина — з вираженими домішками крові, мозку тяжкого ступеня характеризується три¬валою (кілька діб, навіть тижнів) непритомністю (глибо¬ка кома), вираженими стовбуровими симптомами з пору¬шенням життєво важливих функцій, ознаками ушкоджен¬ня гіпоталамічних центрів (порушення терморегуляції, метаболічні розлади), грубими вогнищевими симптома¬ми. Тяжке забиття мозку часто призводить до летального
Клініка забиття головного мозку легкого і середнього ступеня часто досить схожа на клініку струсу мозку. Для диференціальної діагностики потрібні спостереження в динаміці і результати об'єктивних методів дослідження. Забиття тяжкого ступеня характеризується гострим роз¬витком явищ зразу після травми. Найближчими днями у зв'язку з вторинними процесами навколо вогнища забит¬тя симптоматика може наростати. Регрес її відбувається повільно і, як правило, не повністю, про що свідчить на¬явність стійких залишкових явищ. У клініці забиття мозку можуть спостерігатися всі симп¬томи і синдроми струсу, проте обов'язково наявні різного ступеня стійкі вогнищеві неврологічні симптоми. На відміну від струсу, іноді спочатку може бути рухове збудження. У разі тяжчої травми дихання прискорене, голосне, поверх¬неве. Швидко приєднуються застійні явища в легенях. По¬рушення серцево-судинної діяльності менш виражені, стійкі і найчастіше проявляються тахікардією, артеріальною гіпер¬тензією, іноді — брадикардією, аритмією. У відповідь на стрес, яким є травма, виникає розлад функції центрів терморегуляції, внаслідок чого у перші дні температура тіла підвищується до 38° С і більше. Блю¬вання багаторазове. Виявляють менінгеальні симптоми, розширення або звуження зіниць, анізокорію. В динаміці ці симптоми можуть змінюватись. Реакції зіниць на світло немає або вона слабка, рогівковий, кон'юнктивальний, а також горловий рефлекси знижені. Стан цих рефлексів має важливе значення для визначення прогнозу. Якщо немає реакції зіниць на світло і рогівкових рефлексів про¬тягом доби, це свідчить про ураження стовбурових струк¬тур мозку і прогностично є несприятливою ознакою. 4--Вогнищеві симптоми визначаються локалізацією і роз¬мірами вогнища ураження, ступенем порушення гемо- та ліквородинаміки. Характерні парез і параліч, судоми (ло¬кальні, загальні), випадання функцій черепних нервів, розлади чутливості і рефлекторної діяльності, порушення мовлення у разі забиття тяжкого ступеня-фПоряд із вираженими вегетативними реакціями, бульбарними симпто¬мами часто спостерігаються параліч сфінктерів, спінальна арефлексія.
У крові у разі забиття середнього і тяжкого ступенів виявляють збільшену кількість лейкоцитів. Після гостро¬го періоду травми характерні сильний головний біль, ви¬ражена ретроградна і антероградна амнезія, часто — пси¬хомоторне збудження. Відновлення притомності після тривалого порушення її відбувається повільно (іноді че¬рез кілька тижнів і навіть місяців), через період вираже¬ного оглушення. Що триваліша непритомність, то трива¬ліша ретроградна амнезія.
Клініка забиття головного мозку легкого і середнього ступеня часто досить схожа на клініку струсу мозку. Для диференціальної діагностики потрібні спостереження в динаміці і результати об'єктивних методів дослідження. Забиття тяжкого ступеня характеризується гострим роз¬витком явищ зразу після травми. Найближчими днями у зв'язку з вторинними процесами навколо вогнища забит¬тя симптоматика може наростати. Регрес її відбувається повільно і, як правило, не повністю, про що свідчить на¬явність стійких залишкових явищ. У клініці забиття мозку можуть спостерігатися всі симп¬томи і синдроми струсу, проте обов'язково наявні різного ступеня стійкі вогнищеві неврологічні симптоми. На відміну від струсу, іноді спочатку може бути рухове збудження. У разі тяжчої травми дихання прискорене, голосне, поверх¬неве. Швидко приєднуються застійні явища в легенях. По¬рушення серцево-судинної діяльності менш виражені, стійкі і найчастіше проявляються тахікардією, артеріальною гіпер¬тензією, іноді — брадикардією, аритмією. У відповідь на стрес, яким є травма, виникає розлад функції центрів терморегуляції, внаслідок чого у перші дні температура тіла підвищується до 38° С і більше. Блю¬вання багаторазове. Виявляють менінгеальні симптоми, розширення або звуження зіниць, анізокорію. В динаміці ці симптоми можуть змінюватись. Реакції зіниць на світло немає або вона слабка, рогівковий, кон'юнктивальний, а також горловий рефлекси знижені. Стан цих рефлексів має важливе значення для визначення прогнозу. Якщо немає реакції зіниць на світло і рогівкових рефлексів про¬тягом доби, це свідчить про ураження стовбурових струк¬тур мозку і прогностично є несприятливою ознакою. 4--Вогнищеві симптоми визначаються локалізацією і роз¬мірами вогнища ураження, ступенем порушення гемо- та ліквородинаміки. Характерні парез і параліч, судоми (ло¬кальні, загальні), випадання функцій черепних нервів, розлади чутливості і рефлекторної діяльності, порушення мовлення у разі забиття тяжкого ступеня-фПоряд із вираженими вегетативними реакціями, бульбарними симпто¬мами часто спостерігаються параліч сфінктерів, спінальна арефлексія.
У крові у разі забиття середнього і тяжкого ступенів виявляють збільшену кількість лейкоцитів. Після гостро¬го періоду травми характерні сильний головний біль, ви¬ражена ретроградна і антероградна амнезія, часто — пси¬хомоторне збудження. Відновлення притомності після тривалого порушення її відбувається повільно (іноді че¬рез кілька тижнів і навіть місяців), через період вираже¬ного оглушення. Що триваліша непритомність, то трива¬ліша ретроградна амнезія.